ти дуже ніжна і сяєш коли розповідаєш про те, що тобі подобається 🤏🏻
в мене завжди такі приємні емоції були після наших прогулянок, від тебе заряджаєшся

Завжди цікаво як я сприймаюсь у свідомості людей, як запамʼятовуюсь.

Але мені здається, що це завжди «спокійна».
Інакше навіть не знаю як охарактеризувати себе

Я завжди живу з питанням «я не дружелюбна?»

Дане питання виникає кожного разу після комунікації з людьми, коли мої реакції, емоції і відповіді без смаку і характеру, вони як сірий колір у веселці.
І кожного разу, щоб довго не думати я приходжу до того, що просто не дружелюбна , але насправді думки сходяться інакше.

Я вмію спілкуватися з людьми, вмію слухати і вести розмову, але таких людей мало через інтерес.

Не кожна людина створює в мені інтерес запитати, як у неї справи чи поспілкуватися з нею. Загалом мені навіть це подобається, бо я відсікаю від себе те, що не влаштовує мої рамки.

Але з рештою, в моменти коли люди хочуть спілкуватися зі мною, а я не відповідаю взаємністю щодо даного бажання, то стає ніяково.

Все ж таки приходжу до того висновку, що я людина дружелюбна, але з маленькою кількістю людей. Для мене це повноцінна норма.
Я не завжди можу підтримувати спілкування на основі кожного дня, оскільки постійно потребую відпочинку від людей і загалом повноцінного відновлення.

Саме тому в моєму житті лише декілька людей з якими я спілкуюсь рідко, але з великим бажанням дізнатися як у них справи, що нового.
Мені подобається це, оскільки я завжди обирала корисне спілкування.

Я вважаю, що це повноцінно нормально мати маленьке коло спілкування, рідке листування, але велика жага цікавості саме до своїх друзів🫂****

повернусь до Києва, і буду кожного вечора, як і минулого року дивитися Емілі в Парижі

зазвичай ми не отримуємо бажане, оскільки в думках блокуємо його реальність

так що все