Аналітика втрат техніки за серпень 2024 року (візуально підтверджена знищена, пошкоджена, покинута техніка) на основі щоденних зведень @AndrewPerpetua

Танки:
Ru – 157
Ua – 85
1.8/1 ❌

БМП, БМД:
Ru – 149
Ua – 98
1.5/1 ❌

БТР, MRAP, БРДМ, ББМ:
Ru – 176
Ua – 220
0.8/1 ❌

Всього бронетехніка:
Ru – 482
Ua – 403
1.2/1 ❌

РСЗВ:
Ru – 22
Ua – 6
3.6/1 ✅

Самохідні артилерійські установки:
Ru – 45
Ua – 26
1.7/1 ❌

Причіпна артилерія:
Ru – 136
Ua – 54
2.4/1

Всього артилерія:
Ru – 203
Ua – 86
2.3/1

Зенітно-ракетні комплекси:
Ru – 10
Ua – 5
2/1

Зенітні установки:
Ru – 5
Ua – 4
1.2/1 ❌

Радари, РЛС, комплекси РЕБ/РЕР:
Ru – 12
Ua – 29
0.4/1 ❌

Інженерна техніка:
Ru – 22
Ua – 11
2/1

Вантажівки:
Ru – 272
Ua – 32
8.5/1 ✅

Легкові неброньовані засоби пересування:
Ru – 672
Ua – 396
1.7/1 ❌

Човни:
Ru – 5
Ua – 26
1/0.2 ❌

Неможливо визначити:
Ru – 40
Ua – 35
1.1/1

Авіація:
Ru – 11
Ua – 2
5.5/1 ✅

*▪️По місяцях:*

Серпень 2024 – 1734:1029; 1,68/1
Липень 2024 – 1759:722; 2,43/1
Червень 2024 – 1611:598; 2,70/1
Травень 2024 – 1560:631; 2,47/1
Квітень 2024 – 1737:505; 3,44/1
Березень 2024 – 1531:470; 3,26/1
Лютий 2024 – 1234:467; 2,64/1
Січень 2024 – 1077:372; 2,89/1
Грудень 2023 – 862:334; 2,58/1

▪️Загальні тенденції:

Маємо суттєві зміни тенденцій в порівнянні з липнем та червнем, насамперед втрати у серпні залежали від тиску противника на Покровському напрямку та початку Курської операції.

Вперше в цьому році втрати противника в бронетехніці вищі за наші лише на 20% (щоб виснажувати противника, а самим зберігати боєздатність нам потрібен асиметричний градієнт втрат, де противник втрачатиме втричі більше одиниць техніки. При нинішніх тенденціях у нас техніки недостатньо, щоб довго витримувати такі темпи виснаження), але така ціна нашого поточного успіху на Курщині. Щодо доцільності говорити рано з огляду на незавершеність цієї операції та туман війни.

Російська сторона втратила значну частину свого технічного потенціалу, а тому бачимо розконсервацію мотлоху 50-х років та тенденцію на тотальну мангалізацію і сараєзацію техніки, на збільшення використання замангаленого цивільного транспорту, мотоциклів та гольфкарів для підвозу особового складу для здійснення штурму позицій ЗСУ.

Україна продовжує використовувати MRAP-и, ББМ-и, БТР-и для підвезення військових та штурму позицій противника (позитив в тому, що потенціал ще є і не штурмуємо противника на пікапах), а цивільна техніка використовується як засіб логістики з огляду на дефіцит вантажівок, а також для евакуації та інших задач. Щодо артилерії, то ми знищуємо велику кількість старих розконсервованих буксируваних гаубиць, які мають менший радіус дії, а тому часто підставляються під наші FPV та контбатарейний вогонь. Перевага в артилерії дуже зараз залежить від розвитку дешевої та масової протидії розвідним БПЛА противника за допомогою FPV, що допоможе зменшити наші втрати при збережені поточного рівня виснаження артилерії противника.

Стандартно втрачаємо багато РЛС, окрім цього Україна втратила 26 човнів, що пов'язано з періодичними операціями, зокрема на Кінбурнській косі.

▪️Висновок:

Загальні втрати техніки в серпні свідчать про продовження активних бойових дій з обох сторін, але й на те, що Україна з різних причин змушена ризикувати та проводити наступальні операції, щоб покращити свої позиції в сенсах як військових, так і переговорно-політичних.

@PETRARCHY

Відставка Дмитра Кулеби з посади Міністра закордонних справ України

Офіційна версія, озвучена Президентом Зеленським, полягає в тому, що міністру бракувало енергії для просування питання постачання зброї для України. Однак така інтерпретація виглядає спрощеною, якщо ми уважно подивимося на контекст подій і ширші виклики, з якими стикається українська дипломатія сьогодні.

Якщо дивитися на ситуацію зсередини, то вона набагато складніша, ніж здається на перший погляд. Можна скільки завгодно говорити про брак енергії міністра, але це не вирішить основні проблеми, які впливають на ефективність нашої дипломатії.

Ситуація, в якій ми опинилися, нагадує поганого студента, який в останній момент намагається написати курсову роботу, використовуючи перші ліпші джерела в інтернеті та чат GPT. Ми говоримо правильні речі, використовуємо гасла про справедливість і необхідність підтримки, але де цілісна стратегія?

▪️Кількість енергійних зустрічей та переговорів автоматично не призводить до результатів. У світі великих геополітичних гравців, таких як США, Китай, ЄС чи Росія, позиції формуються не на основі енергії переговорів, а на основі стратегічних інтересів. І ці інтереси не змінюються від того, наскільки щиро або енергійно виступає наш міністр. Нам потрібні концепції, стратегії, пропозиції, бачення, які сприяли б вирішенню не тільки українських проблем, але й відповідали інтересам наших партнерів.

*▪️Однак це неможливо зробити без належної координації всередині державного апарату. Наші міністерства часто працюють в ізоляції одне від одного, що ускладнює створення цілісних позицій.* Робота, яка мала б виконуватися десятками досвідчених експертів, зараз лягає на плечі невеликих команд, які не мають повної картини, ресурсів, досвіду.

Чи можна сказати, що саме "брак енергії" міністра призводить до того, що міжнародні переговори затягуються або не дають бажаних результатів? Очевидно, що ні. Проблема полягає у системі. Кожне міністерство та кожен орган має свої завдання та повноваження, але коли немає чіткої координації, ми отримуємо саме те, що маємо зараз — фрагментацію та втрату ефективності.

▪️Ще один аспект — це міжнародна військова допомога, яка була на висоті протягом 2022 та 2023 років, але зменшилась у 2024 році. Може з причин зменшення енергійності міністра? (ні).

Реальність така, що багато наших партнерів вже вичерпали свої запаси зброї, які активно надавали Україні у 2022-2023 роках. Вони сподівалися на швидкий успіх українського контрнаступу, який би завершив війну або принаймні привів до переговорів. Однак цього не сталося, і зараз західні країни стикаються з новими викликами — вони самі потребують нарощування своїх оборонних потужностей, а їхні промислові можливості не встигають за попитом.

Наші партнери тепер бачать, що війна може тривати набагато довше, ніж спочатку очікувалося, і вони починають діяти відповідно до своїх інтересів. І тут ключове питання не стільки в енергії міністра, а у пропозиціях, якими Україна може зацікавити світову спільноту.

▪️Якщо вже говорити про енергію, то питання полягає не лише в енергії окремих осіб. Потрібна системна енергія, яка дозволить державному апарату працювати як єдиний механізм, де кожне міністерство, кожен відділ знає свою роль і координує свої дії з іншими.

Лише тоді ми зможемо говорити про успіх у просуванні наших інтересів на міжнародній арені. Але для цього необхідно вирішити структурні проблеми, що стосуються фрагментації та недостатньої взаємодії між різними державними органами.

@PETRARCHY

Україні потрібна свобода дій у війні

Коли в мережі починають розганяти зраду через втрати кількох бронетранспортерів в Курській області, я розумію, що нам дійсно було завдано важкого удару, бо для нас десяток БТРів це гарне посилення для будь якої бригади, а їх втрата під Курськом означає неможливість посилити якийсь відтинок на східному напрямку.

Водночас, це зовсім не причина для зрадства вестернів та нашого.

Ми всі пам'ятаємо контрнаступ 2023 року: розбиті колони "Бредлі", "Леопардів", і всі ті втрати, яких ми зазнали тоді. За період літо-осінь 2023 ми звільнили орієнтовно 250 кв км та втратили сотні одиниць техніки.

Курська операція 2024 року, яка триває тиждень вже принесла більший результат – 700 кв км контрольованої території та ще сотні км в сірій зоні, втративши орієнтовно 50 од. техніки, певну частину з якої вже встигли евакуювати для ремонту. Ми бачимо, що навіть з обмеженими ресурсами, ми досягаємо значно більших результатів, якщо ми діємо не відповідно до порад та червоних ліній.

Можливо, ми б і могли далі сприймати думку Заходу, як еталон військової ідеї, але тут з'являється серйозна проблема – обсяги постачань у 2024 році порівняно з 2023 та 2022 зменшились.

Тому нам потрібна нова стратегія, новий підхід, і ми знайшли вихід у вигляді Курської операції.

Але що відбувається в інформаційному просторі?
Коли росіяни атакують Харків, то це розглядається як успішний маневр для відволікання наших резервів. Але коли ми робимо щось подібне, це називається "помилкою", і всі кричать, що потрібно було зосередитися на іншому напрямку, як-от Покровськ.

Але це ще не кінець, адже відомо, що за цієї важкої ситуації деякі країни ставлять нам умови, погрожують скороченням постачань, якщо ми зробимо «щось». Вони змушують нас воювати однією рукою, в яку вкладають зброю, в той час як іншу фактично зв'язують. Ці ж люди намагаються диктувати нам, де і як ми повинні використовувати наші обмежені ресурси, які завдяки їм у нас і є, але їхня впевненість у достатності наявного для реалізації наступальної операції або стратегічної оборони, яка поставить росію у безвихідь – це марення та неправильна оцінка потенціалів сторін.

Далі вже в медійному середовищі бачиш, як «експерти» продовжують вже на публічному рівні нас навчати, як воювати, як вербувати ветеранів та відставників для авіації, які ракети потрібні, як нам використовувати те, що нам вже надали. І все це виглядає так, ніби вони щойно відкрили Америку. Але реальність така, що ми вже давно просимо ці речі на офіційному рівні.

Але потім, коли ситуація стає дійсно критичною, ті ж самі країни починають роздумувати, чи варто нам щось надати. І ось тут починається справжній абсурд. У медіа з'являються заяви, що Україна недостатньо активно просила ту чи іншу допомогу.

Як можна ефективно воювати, коли партнери через медіа періодично намагаються перекласти на нас провину за свої ж нерішучі дії?
Вони змушують нас грати за їхніми правилами, а потім звинувачують у тому, що ми не можемо перемагати в таких умовах, а тому війна не має рішення і давайте сідати за стіл переговорів.

Нам потрібна свобода дій, щоб досягти бажаного миру на адекватних умовах, який в інтересах і наших партнерів. І Курська операція — це один з наших виходів.

@PETRARCHY

О 16:00 очікуємо на важливий матч для нашої збірної на Євро 2024, але на цей раз без піддавків.

Словаччина з приходом до влади Фіцо згорнула військову допомогу.

Можна перемагати. Ніхто на наступний день Петріот не дасть.

@PETRARCHY

⏩Оперативна ефективністьв умовах сучасної великомасштабної війни, що характеризується високим рівнем інноваційності, вимагає від керівництва ЗСУ здатності надзвичайно швидко виявляти та впроваджувати корисні технології, а також змінювати оперативні концепції та доктрини з урахуванням постійні технологічні зміни, пошук способів поєднання старих і нових платформ у загальновійськовому бою. У сучасній війні та сторона, яка швидше адаптується до цих змін, має величезну перевагу. Така адаптивність потребує також готовності військових керівників до особистого дискомфорту, пов’язаного з необхідністю відмови від старих методів, підходів і навіть систем, які втратили свою актуальність у сучасних умовах.

Така ж гнучкість і готовність швидко адаптуватися до нових викликів необхідні і партнерам України. Йдеться, насамперед, про їх здатність швидко вдосконалювати військову техніку не лише тому, що вона потрібна Україні, а й тому, що від її вдосконалення залежить безпека самих партнерів. Сучасні темпи цього вдосконалення є абсолютно незадовільними, а підходи до виявлення та усунення недоліків таких систем потребують повного перегляду.

*⏩*Тактична ефективність, підвищенню якої приділяється найбільша увага, має бути повністю підпорядкована логіці загальної військової стратегії та оперативних концепцій.
Неспівпадіння між тактикою і стратегією зазвичай призводить до стратегічної неефективності. Крім того, тактика повинна враховувати наявність або відсутність оперативних можливостей. Ця проблема особливо помітна у розвитку та підготовці українських військових кадрів, але не обмежується нею. Підготовка українських сухопутних підрозділів у 2023 році здебільшого була зосереджена на відпрацюванні штурмових дій у складі малих груп, а не на наступальних діях у складі великих підрозділів під час прориву глибокої оборони противника, що не відповідало початковому плану контрнаступу.

Програма підготовки західних партнерів України також тривалий час була надмірно сконцентрована на діях в умовах стабілізаційної фази війни, яка є невід’ємною частиною експедиційних операцій сил НАТО в Близькосхідному регіоні, але не має сенсу при звільненні власних територій. Крім того, така підготовка змушує військовослужбовців розвивати рефлекси, які можуть бути навіть шкідливими в контексті великої звичайної війни. Загалом тактична підготовка ЗСУ не повною мірою враховує характер поточного протистояння, а також недостатньо спрямована на використання слабких місць противника.

▪️Підсумовуючи, найбільшою перешкодою для підвищення ефективності ЗСУ є відсутність чіткої та узгодженої великої стратегії перемоги України та її партнерів у війні, а також військової стратегії, яка є її невід’ємною складовою. Це пов'язано, насамперед, з відсутністю чітких політичних цілей, прийнятих усіма партнерами України, які б забезпечили не лише звільнення її території, а й довгострокову безпеку в Європі. За відсутності таких цілей велика стратегія та загальна військова стратегія для перемоги у цій війні, планування окремих операцій, оцінка та забезпечення потреб ЗСУ, розробка програм навчання та підготовки та запровадження нові тактичні прийоми можуть у кращому випадку підтримати здатність України вести війну, але не виграти її. Відсутність стратегії перемоги перетворить цю війну на війну на виснаження України, що повністю збігається з інтересами Росії.

@PETRARCHY

Про військову ефективність та її виміри

Повну військову ефективність варто розглядати як здатність досягти максимальної бойової міці, тактичної, оперативної, а також стратегічної та політичної ефективності.
Бойова міць, у свою чергу, — це здатність завдавати противнику шкоди в розмірі, необхідному для досягнення цілей війни, обмежуючи при цьому шкоду, яку противник може завдати у відповідь.

*⏩ *Політична ефективність військової організації полягає в її здатності отримувати фінансову підтримку, забезпечення озброєнням і військовою технікою, поповнення людських сил в обсязі і якості, необхідних для ліквідації існуючих загроз. Для України це означає насамперед здатність переконати міжнародних партнерів збільшити військово-технічну допомогу, зняти обмеження на постачання в Україну окремих видів зброї, а також обмеження щодо способів їх використання.

Політична ефективність ЗСУ залишається недостатньою, оскільки оборонні потреби України наразі задовольняються лише частково. До політичних рішень західних партнерів про збільшення допомоги та збільшення інвестицій в ОПК як українського, так і власного важливо залучати представників збройних сил цих країн для оцінки обґрунтованості запитів та формування найбільш вдалих стратегій реалізації. Підвищення політичної ефективності ЗСУ потребує також спільної роботи між СОУ та Урядом для прийняття непопулярних рішень щодо мобілізації, а також пошуку нових шляхів отримання зброї, які б передбачали можливі зобов’язання з боку України.

*⏩ *Стратегічна ефективність полягає в здатності досягати національних цілей, визначених політичним керівництвом, шляхом застосування військової сили. Від цих цілей також залежить розрахунок необхідних ресурсів. ЗСУ перебувають у вкрай складній ситуації, оскільки політичне керівництво як України, так і країн-партнерів по-різному бачать ці цілі, що негативно впливає на здатність ЗСУ розробляти та реалізовувати військову стратегію.

Керівництво України націлене на звільнення всієї території країни, що безперечно, є справедливим і раціональним задумом, але ця ціль ігнорує той факт, що звільнення території не обов’язково означає закінчення війни, а саме звільнення всіх територій не завжди є в цілях мінімум чи навіть максимум наших партнерів. Оскільки ні Україна, ні її партнери не націлені на повний розгром та окупацію Росії, то навіть після звільнення всіх територій України, Росія збереже можливість вести військові дії зі своєї території. Політична еліта Заходу, зокрема в США, в ідеалі хочуть змусити Росію піти на переговори, на яких буде прийнято рішення про припинення бойових дій, але питання повного виведення російських військ з території України не є першочерговим. Це створює умови для нового нападу і буде розглядатися Росією як тактична пауза, яку можна використати для відновлення та нарощування можливостей і планування нового етапу агресії.

Для припинення війни з Росією необхідно досягти ситуації, коли агресор не матиме можливості чи бажання її продовжувати і буде змушений вивести війська з території України з укладенням або без укладення мирної угоди. Доведення Росії до стану неспроможності/небажання продовжувати війну має стати основою великої стратегії, яка охоплює всі засоби, доступні Україні та її партнерам, у тому числі й невійськові. Військова стратегія, як найважливіша частина великої стратегії, має бути спрямована на завдання неприйнятної шкоди Росії за допомогою ЗСУ.

Відповідно до такої військової стратегії мають бути розраховані чисельність та структура ЗСУ, а також обсяги та види необхідного озброєння та військової техніки та все інше, що необхідно для нарощування кількості необхідного озброєння.

Максимальної ефективності можна досягти шляхом виявлення критично вразливих місць супротивника та спрямування зусиль на ці місця. Яскравим прикладом такого підходу є асиметрична військово-морська стратегія України, яка вже дозволила знищити кілька десятків російських кораблів відносно дешевими військово-морськими безпілотниками та змусила ВМФ Росії значно скоротити свої операції в Чорному морі.

Далі про тактичну та оперативну ефективність ⬇️

*▪️Масовані ракетні та безпілотні удари по місцях дислокації носіїв*

Тому, атаки на російські авіабази є найкращим способом України обмежити шкоду, яку ВКС РФ можуть завдати ЗСУ на передовій. Більшість російських аеродромів передового розгортання не мають міцних укриттів для літаків, щоб захистити літаки навіть від відносно легкої зброї. У квітні, травні та червні Україна також завдавала успішних ударів поставленими США балістичними ракетами MGM-140 ATACMS по системах протиповітряної оборони та літакам, які стояли на російських авіабазах в окупованому Криму.

У підсумку, можна сказати, що Україна дотримується чіткої стратегії, щоб змусити ВКС РФ або звільнити свої бази в радіусі кількох сотень кілометрів від кордонів України, або виділити на їх захист надмірну кількість систем протиповітряної оборони. Перше зменшить корисне навантаження, яке може нести літак, себто вагу плануючих бомб та іншої зброї, яку може доставити винищувач, змусить російські реактивні літаки долати значно більші відстані, витрачаючи більше палива та збільшуючи втому екіпажу та витрачаючи ресурс літака, а також зменшуючи загальну кількість вильотів. Останнє призведе до того, що інші частини лінії фронту та внутрішні території Росії будуть позбавлені належного прикриття ЗРК, надаючи більшу свободу роботи українським безпілотникам, реактивній артилерії, спостережним БПЛА та, можливо, F-16 та іншим винищувачам.

@PETRARCHY

Аналіз успіху України в знищенні Су-57: Вплив на російську авіацію та майбутні військові стратегії (донатне питання)

Пошкодження українськими силами російського винищувача Су-57 є вагомим ударом по російському флоту винищувачів-невидимок, який вже давно стикається з численними проблемами, а також є демонстрацією нашої оптимальної стратегії проти авіації РФ.

▪️Стратегічне значення

Прямих наслідків цього удару для перебігу війни в Україні майже не буде. Проте цей удар показує, що Україна зараз має відносно розвинену недорогу систему переслідування на великій відстані, яку вона може використовувати проти баз ВКС РФ на великій відстані всередині Росії.

Це важливо для перебігу всієї війни, тому що останні півроку винищувальна і ударна авіація ВКС вносить все більш відчутний вплив на передову після майже двох років відносної небоєздатності. Основним інструментом, який уможливив це, є масове виробництво комплектів крил із наведенням GPS/ГЛОНАСС, які можуть перетворити російські запаси тисяч некерованих бомб серії ФАБ 250 кг, 500 кг та 1500 кг на високоточну зброю проти стаціонарних цілей, таких як будівлі та бойові укріплення. Ця зброя серйозно впливає на моральний стан українських солдат, ускладнює утримання ключових оборонних позицій і спричиняє величезні руйнування в містах.

Плануючі бомби, як правило, випускають на великих висотах і швидкостях в 50-70 км від лінії фронту. Це означає, що літак-носій дуже важко збити навіть за допомогою зенітно-ракетних комплексів (ЗРК) Patriot PAC-2 великої дальності. Україні періодично вдавалися такі засідки, але така тактика змушує ризикувати дефіцитними та життєво важливими системами Patriot, розгортаючи їх дуже близько до лінії фронту, що призвело до того, що деякі складові комплексу Patriot були знайдені російськими БПЛА та знищені під час нашої спроби здійснити засідку на авіацію РФ.

З такою кількістю конкуруючих між собою «попитів» на протиракетну оборону для енергетичної інфраструктури, міст і баз по всій Україні, ЗРК дальнього радіусу дії є надто цінними, щоб регулярно ризикувати, намагаючись підловити винищувач.

▪️Західні винищувачі не стануть порятунком від КАБів

Навіть коли довгоочікувані F-16 і пізніше заплановані французькі Mirage 2000-5F будуть доставлені в Україну, боротися з плануючими бомбами буде дуже складно. Під час наближення до лінії фронту українські пілоти змушені будуть літати на дуже низькій висоті, щоб не бути поміченими та збитими російськими Тор М1/2 малої дальності, середньої дальності Бук М1/2/3 і далекобійні ЗРК С-400 «Тріумф» і С-300ВМ. Як наслідок, ракетам класу «повітря-повітря» AIM-120C AMRAAM, які використовують на F-16, а також ракетам MICA IR/RF меншої дальності, встановленими на Mirage 2000-5F, буде важко протистояти російським винищувачам, які діють в 60–70 км за лінією фронту і на більших висотах. Висота та швидкість є важливою, адже на низьких висотах ракети стартують у щільному повітрі з великим аеродинамічним опором і повинні підніматися проти сили тяжіння, щоб досягти висоти, де знаходяться їхні цілі. У результаті, коли їхні ракетні двигуни згорають після перших кількох секунд польоту, вони не набирають потрібної швидкості та висоти.

Інша справа, якби їх запускали з винищувача, що летить у розрідженому повітрі на великих висотах і на надзвукових швидкостях. Ймовірно, лише європейська ракета «Метеор» матиме необхідну практичну дальність. На жаль, F-16 та Mirage 2000-5F наразі не можуть нести та здійснювати пуски цією ракетою, але в подальшому можуть це питання «якось» вирішити («якось» впливає на ефективність).

⬇️Продовження

Аналітика втрат техніки за травень 2024 (візуально підтверджена знищена, пошкоджена, покинута техніка) на основі щоденних зведень AndrewPerpetua

Танки:
Ru – 282
Ua - 62
4.5/1 ✅

БМП, БМД:
Ru - 233
Ua - 51
4.5/1 ✅

БТР, MRAP, БРДМ:
Ru - 137
Ua - 67
2/1

Всього бронетехніка:
Ru – 652
Ua – 180
3.6/1 ✅

РСЗВ:
Ru - 17
Ua – 17
1/1 ❎

Самохідні артилерійські установки:
Ru – 35
Ua – 53
0.6/1 ❎

Причіпна артилерія:
Ru – 58
Ua – 65
0.9/1 ❎

Всього артилерія:
Ru - 110
Ua - 135
0.8/1 ❎

Зенітно-ракетні комплекси:
Ru – 16
Ua – 3
5.3/1✅

Зенітні установки:
Ru – 4
Ua – 5
0.8/1

Радари, РЛС, комплекси РЕБ/РЕР:
Ru – 12
Ua – 10
1.2/1

Інженерна техніка:
Ru – 24
Ua – 10
2.4/1

Вантажівки:
Ru – 173
Ua – 37
4.6/1 ✅

Легкові неброньовані засоби пересування:
Ru – 493
Ua – 171
2.9/1 ✅

Човни:
Ru 7
Ua 34
0.2/1 ❎

Флот:
Ru 3
Ua 0

Неможливо визначити:
Ru – 61
Ua – 44
1.4/1

Авіація:
Ru 5
Ua 2
2.5/1

▪️По місяцях:
Травень 2024 – 1560:631; 2,47/1
Квітень 2024 – 1737:505; 3,44/1
Березень 2024 - 1531:470; 3,26/1
Лютий 2024 - 1234:467; 2,64/1
Січень 2024 - 1077:372; 2,89/1
Грудень 2023 - 862:334; 2,58/1

*▪️Поточні тенденції*

В травні ми спостерігали зменшення інтенсивності боїв. Відкритий новий напрямок фронту на Харківщині не став причиною збільшення втрат в техніці для противника з огляду на невелику кількість залученої техніки, але став причиною великої кількості втрат українських артилерійських засобів. Співвідношення втрат є найгіршим за останні 6 місяців (2,47/1).

Це перший повний місяць, коли ми отримуємо допомогу від США. Очікування були, що зможемо покращити ситуацію по співвідношенню втрат артилерії та засобів ППО, але наразі це вдалося лише із останнім – противник втрачав 5.3 од. ЗРК на 1 нашу втрату (в березні мали 1 до 1). Передача БК до HIMARS різної дальності зробила свою справу. Найцікавіше в червні – тенденції в артилерії з огляду на отримання дозволу бити по території РФ.

По бронетехніці класичні для останніх місяців показники, які коливаються від 3 до 5 і більше втрачених або пошкоджених одиниць техніки противника на 1 одиницю техніки ЗС України.
@PETRARCHY

Байден розповів в інтерв'ю Time, яким бачить мир в Україні: "Мир виглядає як гарантування того, що Росія ніколи, ніколи, ніколи, ніколи, ніколи не окупує Україну. Ось як виглядає мир. І це не означає НАТО, що Україна є частиною НАТО. Це означає, що ми маємо…