У нас з'явився новий рольовий проект від власниці цього. Там якраз відкрито набір!! Уся інформація є тут @safewordinfo

Гарні новини! Вам доведеться обрати нового обслуговувача хазяїв, бо відтепер Єло та Олівер недоступні.

Перший варіант - хлопець з освітнього корпусу турагентства, без правої руки.
Другий варіант - жінка з юридичного корпусу турагентства, має неприязнь до сімейства собачих.

У вас є час до завтра, 10.00 за Києвом. Тоді я маю почути чітку відповідь, кого ви обираєте.

Івент офіційно закінчено!

?: Не знаю, що й казати...

– Хто я?..
– Сонечко... Ти - не я. Ти не монстр, ти не моє продовження, ти не маєш бути такою самою, як я, чи вважати себе такою ж жахливою, якою є я. Уся кров на моїх руках. Ти чиста. Обирай будь-який шлях, який тобі по душі... Я підтримаю тебе у цьому.

Йой.. Вона заплакала. Те треба було її тривожити... Навіть тут відповідь не та, яку я хочу почути. Вони усі... Ніби переймаються лише про себе. Не можуть дати відповідь, не думаючи паралельно про те, яка їх роль у моєму житті... Тож... Я ніколи не дізнаюся, хто я, якщо не знайду відповідь самостійно?..

– Я знаю, хто ти.
– Скажи мені... Скажи...
– Підходь ближче.

Ноги несуть мене до світла. Око свербить болем, але головне, що не ноги. Істота розкриває руки для обіймів. Я падаю на нього без вагань, усією вагою. У той час, коли воно починає говорити, я уже нічого не чую...

[⚪️]

Хоча у кодексі Наку заборонено задаватися деякими питаннями, я жодного разу не бачила у оновленнях примірника табу на саме це, здається, незначне питання. Хоча... Я питала себе кожного дня, ще з того моменту, як мене закинули у освітній корпус, де мене вчили читати, писати, говорити... Ще тоді я думала про це. Але зараз я начитана, знаю інформацію на рівні Вербени чи Господині... А можливо, навіть більше. І досі не можу здогадатися, яка ж відповідь.

Хто я?

Кожного разу я отримувала нову інформацію, яка не мала спільних думок з попередніми відповідями.

– Хто я?
– Га? Ну... Ти кохана дівчинка, трохи ельфійка, трохи сумерка, навіть із Фонтейну корені є... Напевне, ти нещасна, але сподіваюся, це ненадовго. Можливо, самотня.. Але я тут, приходь у будь-який час із дурними питаннями.

Ні, щось не те. Не серйозно. Він спеціально сказав останнє речення?.. Так не можна. Він любить мене, тож певно знає, кого любить. Гаразд, запишемо і цю відповідь...

– Хто я??
– Цікаве питання. Ти - це ти, ніхто не може поставити тебе у рамки внутрішнього "я". Контролювати твої думки чи дії... Неможливо нікому, окрім тебе. Напевне, рабство забрало у тебе ці можливості... Але тепер ти вільна. І вільна ти, здається, уже багато років...

Ох, якби вона була права! Але навіть їй не відомо, що ніякого рабства я не пережила. Тому... Усі її слова стають абсурдними... Та навіть тут я не вільна. І це теж помилка.

– Можеш сказати мені, хто я?
– Ха-ха, ти чудова дівчина! Ні, навіть прекрасна, міледі. Я ще не бачив жодного робітника, який після прибуття у агентство не закохувався б у тебе. Це ніби... Другий шанс, еге ж? Не переймайся, якщо думаєш, що ти не дуже гарна. Ти прекрасна у всьому.

У чомусь він правий. Романтизувати мене могла навіть господиня... Але чи така я чудова, як він сказав? Мені здається, він відповів би так кожному, хто спитає. Йой, я червонію... Юм-юм...

– Хто я така?
– Ти гібрид своїх батьків, та маєш трохи ельфійської крові. Проявлене тіло з ноуменною душею. Муладхара у тебе нижча середньої, але це не заважає тобі бути присутньою на містеріях, тож припускаю, що ти пройшла акт метампсихозу.

Метампсихоз... Я не впевнена, що він щось знає, але це близько до правди. Проте його слова про ноуменну душу.. Ні, я трохи інша. Яка я?..

– Скажи мені, хто я.
– Ти найкраща на світі подруга! Не знаю, що б я робив, якби не зустрів тебе. Моя сестра ніколи не змогла б замінити мою любу ельфійку. Та й ніхто не зміг би! Якби я міг любити, я б любив лише тебе.

Він завжди такий щирий... Але, схоже, і сам гадки не має, хто я така. Для нього я - подруга. Він не може судити про мою особистість. Юм-юм...

– Ти знаєш, хто я?
– Не знаю. Ти видаєшся щирою милою, але такі люди не змогли б посісти місце у трійці лідерів агентства. Думаю, ти та ще зміюка, просто не показуєш цього.

Здається, вона така ж щира, як і усі до неї. Я прийму це до відома...

– Хто я?..
– Улюблениця господині, якій усе можна! Скотина з колгоспу! Вертайся до минулого, воно тобі пасувало, свиня! Справжній монстр, звірюка!

Ааа! Він що, ніколи не буває серйозним?.. Але він правий... Зовсім трохи... Я маю бути добрішою до нього.

– Може ти знаєш, хто я?
– Якщо ти хочеш, я б могла тебе дослідити. Це не боляче... Але доведеться роздягнутися. Я закрию усі двері на замки, ніхто тебе не побачить. Одяг лишай на вішаку у кутку. Якщо тобі страшно, я можу дати присягу не чіпати тебе без медичної потреби.

Після рентгенів, огляду, медичних вироків та інших документів, які я прочитала... Я навіть не впевнена, що я взагалі маю задаватися питанням про те, хто я. Невже я і правда лише організм?...

– Господине, хто я така?
– Ти - надія. Не віра, не припущення, не план... Надія. Ніби квітуча конвалія. Надзвичайно ніжна та тендітна, у будь-який момент готова зів'янути. Але квітнеш білим цвітом, маленька зірочка.

Вона права? Має бути права. Але... Вона не дала мені того стрижня, який я шукала. Лишається тільки одне...