Перша книга Параліпоменон
Глава XXIX (продовження)
¹⁷ Знаю, Боже мій, що Ти випробовуєш серце і лю­биш щире серце: я від щирого серця мого пожертвував усе це, і нині бачу, що і народ Твій, який тут знаходиться, з радістю жертвує Тобі.
¹⁸ Господи, Боже Авраама, Ісаака й Ізраїля, батьків наших! збережи це повік, це виявлення думок серця народу Твого, і направ серце їх до Тебе.
¹⁹ Соломону ж, синові моєму, дай серце праведне, щоб дотримуватися заповідей Твоїх, одкровень Твоїх і уставів Твоїх, і виконати все це і побудувати дім, для якого я зробив приготування.
²⁰ І сказав Давид усьому зібранню: благословіть Господа Бога нашого. — І благословило все зібрання Господа Бога батьків своїх, і впало, і поклонилося Господу і царю.
²¹ І принесли Господу жертви, і піднесли все­палення Господу, на другий після цього день: тисячу тельців, тисячу баранів, тисячу агнців з їх узливаннями, і багато жертв від усього Ізраїля.
²² І їли і пили перед Господом у той день, з великою радістю; і в другий раз поставили царем Соломона, сина Давидового, і помазали перед Господом на правителя верховного, а Садока на свяще­ника.
²³ І сів Соломон на престолі Господньому як цар, замість Давида, батька свого, і був благоуспішним, і весь Ізраїль підкорився йому.
²⁴ І всі начальники і сильні, також і всі сини царя Давида підкорилися Соломону цареві.
²⁵ І звеличив Господь Соломона перед очима всього Ізраїля, і дарував йому славу царства, якої не мав раніше нього жоден цар в Ізраїлі.
²⁶ І Давид, син Ієссеїв, царював над усім Ізраїлем.
²⁷ Часу царюваня його над Ізраїлем було сорок років: у Хевроні царював він сім років, і в Єрусалимі царював тридцять три роки.
²⁸ І помер у добрій старості, насичений життям, багатством і славою; і став царем Соломон, син його, замість нього.
²⁹ Діла царя Давида, перші й ос­танні, описані в записах Самуїла про­видця й у записах Нафана пророка й у записах Гада прозорливця,
³⁰ також і все царювання його, і муж­ність його, і події, які трапилися з ним і з Ізраїлем і з усіма земними царствами.

Псалом LXXX
¹ Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом Асафа.
² Радісно співайте Богу — твердині нашій, викликуйте славу Богові Якова.
³ Візьміть псалом, дайте тимпан, псалтир милозвучний з гуслями.
⁴ Засурміть у новомісяччя сурмою у пресвітлий день свята вашого.
⁵ Бо це закон для Ізраїля, повеління Бога нашого.
⁶ Він установив це як свідчення для Йосифа, коли він вийшов із землі Єгипетської, де почув мову, якої не знав.
⁷ «Я зняв тягарі з плечей його і руки його звільнив від корзин.
⁸ В біді ти прикликав Мене, і Я визволив тебе; серед грому Я почув тебе, при водах Мериви випробував тебе.
⁹ Слухай, народе Мій, і Я дам свідчення тобі; о, коли б ти послухав Мене, Ізраїлю!
¹⁰ Нехай не буде в тебе іншого бога, і не вклоняйся перед богом чужим.
¹¹ Я — Господь Бог твій, що вивів тебе із землі Єгипетської. Розкрий уста твої, і Я наповню їх.
¹² Але не послухав народ Мій голосу Мого, Ізраїль не підкорився Мені.
¹³ Тому Я покинув їх на волю серця їх — ходити за похотями своїми.
¹⁴ О, коли б народ Мій послухав Мене, коли б Ізраїль ходив дорогами Моїми.
¹⁵ Я скоро смирив би ворогів їхніх і на гнобителів їхніх поклав би руку Мою.
¹⁶ Ненависники Господні підкорилися б їм, а добробут їх був би повіки.
¹⁷ Я хлібом пшеничним годував би їх, і медом із скелі насичував би їх».

Псалом LXXXI
Псалом Асафа.
¹ Бог став у сонмі богів, посеред них, щоб богів судити.
² «Доки будете судити неправедно і догоджати грішникам?
³ Судіть сироту і вбогого по правді, смиренного і бідного виправдайте.
⁴ Визволіть бідного й убогого, від руки грішника звільніть його.
⁵ Не пізнали і не зрозуміли, бо в темряві ходять. Нехай захитаються всі основи землі.
⁶ Я сказав: ви — боги і сини Всевишнього всі,
⁷ але вмираєте, як люди, і, як кожен князь, падаєте».
⁸ Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.

Псалом LXXXII
¹ Пісня. Псалом Асафа.
² Боже, хто подібний до Тебе? Не мовчи і не будь спокійним, Боже.
³ Бо ось вороги Твої зашуміли і ті, що ненавидять Тебе, підняли голови.
⁴ Вони підступно змовляються проти народу Твого і радяться проти святих Твоїх.
⁵ Сказали: «Підемо й винищимо їх з-поміж народів, щоб ніхто не згадував більше імені Ізраїля».
⁶ Змовилися і однодушно уклали союз проти Тебе.
⁷ Сини Едома, ізмаїліти, Моав і агаряни,
⁸ Гевал і Аммон, Амалик і филистимляни з людьми тирськими.
⁹ І Ассур пішов з ними; вони стали на поміч синам Лотовим.
¹⁰ Зроби з ними так, як з Мадіамом, Сисарою та Іавимом біля потоку Кисана,
¹¹ які були знищені в Аендорі і стали гноєм для землі.
¹² Зроби з ними та князями їхніми, як з Оривом, Зивом, Зевеєм і Салманом — вельможами їхніми,
¹³ які говорили: «Візьмемо собі у володіння святиню Божу».
¹⁴ Боже мій! Нехай стануть вони як порох у вихорі, як солома перед вітром,
¹⁵ як вогонь спалює ліси, як полум’я, що обпалює гори,
¹⁶ так пожени їх бурею Твоєю і гнівом Твоїм приведи їх у замішання.
¹⁷ Покрий їх безчестям, щоб вони шукали імені Твого, Господи.
¹⁸ Нехай будуть осоромлені й застрашені навіки, і з соромом своїм загинуть.
¹⁹ І нехай узнають, що ім’я Тобі — Господь і що Ти єдиний Всевишній на всій землі.

Перша книга Параліпоменон
Глава XXIX
¹ І сказав цар Давид усьому зіб­­­ранню: Соломон, син мій, якого одного обрав Бог, молодий і слабосилий, а справа ця велика, тому що не для людини дім це, а для Господа Бога.
² Всіма силами я заготував для дому Бога мого золото­ для золотих речей і срібло для срібних, і мідь для мідних, залізо для залізних, і дерево для дерев’яних, камені онікса і камені вставні, камені красиві і різнобарвні, і всякі дорогі камені, і багато мармуру;
³ і ще з любови моєї до дому Бога мого, є в мене скарб власний із золота і сріб­ла, і його я віддаю для дому Бога мого, зверх усього, що приготував я для святого дому:
⁴ три тисячі талан­тів золота, золота офирського, і сім тисяч талантів срібла чистого, для обкладання стін у домі,
⁵ для кожної із золотих речей, і для кожної зі срібних, і для усякого виробу рук мистецьких. Чи не виявить ревність ще хто жертвувати сьогодні для Господа?
⁶ І стали жертвувати начальники родин і начальники колін Ізраїлевих, і начальники тисяч і сотень, і началь­ники над маєтками царя.
⁷ І дали на спорудження дому Божого п’ять тисяч талантів і десять тисяч драхм золота, і срібла десять тисяч талантів, і міді вісімнадцять тисяч талантів, і заліза сто тисяч талантів.
⁸ І у кого знайшлися коштовні камені, ті віддавали і їх у скарбницю дому Господнього, на руки Ієхиїлу герсонитянину.
⁹ І радів народ ревності їх, тому що вони від усього серця жертвували Господу, також і цар Давид дуже радів.
¹⁰ І благословив Давид Господа перед усім зібранням, і сказав Давид: благословенний Ти, Господи Бо­же Ізраїля, батька нашого, від віку і до віку!
¹¹ Твоя, Господи, велич, і могутність, і слава, і перемога і краса, й усе, що на небі і на землі, Твоє: Твоє, Господи, царство, і Ти вище за все, як Владика.
¹² І багатст­во і слава від лиця Твого, і Ти володарюєш над усім, і в руці Твоїй сила і могутність, і у владі Твоїй звеличувати і зміцнювати усе.
¹³ І нині, Боже наш, ми славословимо Тебе і хвалимо величне ім’я Твоє.
¹⁴ Бо хто я і хто народ мій, що ми мали можливість так жертвувати? Але від Тебе все, і від руки Твоєї отримане ми віддали Тобі,
¹⁵ тому що подорожні ми перед Тобою і прибульці, як і всі батьки наші, як тінь дні наші на зем­лі, і немає нічого міцного.
¹⁶ Господи Боже наш! уся ця безліч, що приготували ми для побудови дому Тобі, святому імені Твоєму, від руки Твоєї вона, й усе Твоє.

Псалом LXXVIII
Псалом Асафа.
¹ Боже, прийшли язичники в насліддя Твоє, осквернили святий храм Твій, Єрусалим обернули на руїну.
² Кинули трупи рабів Твоїх на поживу птахам небесним, тіла святих Твоїх — звірам земним.
³ Розлили кров їх, як воду, навкруги Єрусалима, і не було кому поховати їх.
⁴ Ми стали посміховиськом для сусідів наших, наругою й соромом для тих, що оточують нас.
⁵ Доки, Господи, будеш безупинно гніватися на нас, доки буде палати, як вогонь, обурення Твоє?
⁶ Вилий гнів Твій на народи, які не знають Тебе, і на царства, які імені Твого не призивають.
⁷ Бо вони поглинули народ Твій і місце його спустошили.
⁸ Не згадуй давніх гріхів батьків наших, але скоро пошли нам милість Твою, бо дуже зубожіли ми.
⁹ Поможи нам, Боже, Спасителю наш, задля слави імені Твого. Визволи нас, Господи, і очисти гріхи наші ради імені Твого.
¹⁰ Щоб не сказали язичники: «Де Бог їх?» Нехай на очах наших пізнають вони помсту за пролиту кров рабів Твоїх.
¹¹ Нехай прийде перед лице Твоє стогін ув’язнених; могутністю Твоєю збережи засуджених на смерть.
¹² Семикратно поверни в серце ворогам нашим наругу їх, якою вони зневажили Тебе, Господи.
¹³ А ми, народ Твій і вівці стада Твого, будемо вічно прославляти Тебе і з роду в рід сповіщати хвалу Твою.

Псалом LXXIX
¹ Начальнику хору. На музичному інструменті шошанним-едуф. Псалом Асафа.
² Пастирю Ізраїля, поглянь! Ти, Який водив Йосифа, наче ягня, і сидиш на херувимах, явися.
³ Перед Єфремом, Веніаміном, Манассією, Господи, піднеси силу Твою і прийди, спаси нас.
⁴ Боже, наверни нас, осяй нас світом лиця Твого, і ми спасемося.
⁵ Господи, Боже Сил! Доки будеш гніватися на молитву рабів Твоїх?
⁶ Ти наситив нас хлібом слізним і напоїв нас сльозами великою мірою.
⁷ Ти поклав нас на осудження сусідам нашим, і вороги наші знущаються з нас.
⁸ Господи Боже Сил! Наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося.
⁹ З Єгипту приніс Ти, Господи, виноградну лозу, прогнав народи і насадив її.
¹⁰ Ти очистив місце для неї, зміцнив коріння її і вона заповнила землю.
¹¹ Гори покрилися тінню її, і віття її стало як у кедрів Божих.
¹² Вона простягла паростки свої аж до моря, і віття свої — до ріки (Євфрату).
¹³ Навіщо зруйнував Ти огорожу навкруги виноградника цього? Обриває його кожний, хто йде дорогою.
¹⁴ Підриває коріння його вепр лісовий, і дикий звір пожирає його.
¹⁵ Боже Сил, обернися! Споглянь з небес, Боже, і подивись! Завітай у виноградник цей.
¹⁶ І охорони його, бо його насадила правиця Твоя і сина людського, якого Ти виростив для Себе.
¹⁷ Спалено його вогнем і порубано його; від грізного погляду лиця Твого загинуть.
¹⁸ Але нехай буде рука Твоя над мужем правиці Твоєї, і над сином людським, якого Ти укріпив для Себе.
¹⁹ А ми не відступимо від Тебе. Оживи нас, і ми будемо призивати ім’я Твоє.
²⁰ Господи Боже Сил! Наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося.

Перша книга Параліпоменон
Глава XXVIII
¹ І зібрав Давид в Єрусалим усіх вождів ізраїльських, начальників колін і начальників відділень, які служили царю, і тисячоначальників, і стоначальників, і тих, що завідували усім майном і стадами царя і синів його з євнухами, воєначальників і всіх хоробрих мужів.
² І став Давид цар на ноги свої і сказав: послухайте мене, брати мої і народ мій! було в мене на серці побудувати дім спокою для ковчега завіту Господнього і для підніжжя ніг Бога нашого, і потрібне для будівлі я приготував.
³ Але Бог сказав мені: не будуй дому імені Моєму, тому що ти людина войовнича і проливав кров.
⁴ Однак же обрав Господь Бог Ізраїлів мене з усього дому батька мого, щоб бути мені царем над Ізраїлем вічно, тому що Іуду обрав Він князем, а в домі Іуди дім батька мого, а із синів батька мого мене благозволив поставити царем над усім Ізраїлем,
⁵ з усіх же синів моїх, — тому що багато синів дав мені Господь, — Він обрав Соломона, сина мого, сидіти на престолі царства Господнього над Ізраїлем,
⁶ і сказав мені: Соломон, син твій, побудує дім Мій і двори Мої, тому що Я обрав його Собі за сина, і Я буду йому Отцем;
⁷ і зміцню царство­ його повіки, якщо він буде твердий у виконанні заповідей Моїх і уставів Моїх, як до цього дня.
⁸ І тепер перед очима всього Ізраїля, зібрання Господнього, й у вуха Бога нашого говорю: дотримуйтесь і тримайтеся всіх заповідей Господа Бога вашого, щоб володіти вам цією доброю землею і залишити її після себе у спадщину дітям своїм навіки;
⁹ і ти, Соломоне, сину мій, знай Бога батька твого і служи Йому від усього сер­ця і від усієї душі, тому що Господь випробовує всі серця і знає всі рухи думок. Якщо будеш шукати Його, то знайдеш Його, а якщо залишиш Його, Він залишить тебе назавжди.
¹⁰ Дивися ж, коли Господь обрав тебе побудувати дім для святилища, будь твердий і роби.
¹¹ І віддав Давид Соломону, синові своєму, креслення притвору і дому його, і комор його, і світлиць його, і внутрішніх покоїв його, і дому для ковчега,
¹² і креслення всього, що бу­­ло­ в нього на душі, дворів дому Гос­под­нього і всіх кімнат навколо, скарб­­­ниць дому Божого і скарбниць речей посвячених,
¹³ і священичих і левитських відділень, і всякого служ­­бового діла в домі Господньому, і всіх служ­бових сосудів дому Господнього,­
¹⁴ зо­лотих речей, із зазначенням ва­ги, всіх службових сосудів, усіх речей срібних, із зазначенням ваги, для всякого з сосудів службових.
¹⁵ І дав золота для світильників і золотих лампад їх, із зазначенням ваги кож­ного зі світильників і лампад його, також світильників срібних, із зазначенням ваги кожного­ світильника і лампад його, зважаючи на службове призначення кожно­го світильника;
¹⁶ і золота для столів­ предкладення хлібів, для кож­ного зо­лотого стола, і срібла для столів срібних,
¹⁷ і виделок, і чаш і кро­пиль­­ниць з чистого золота, і золотих блюд, з зазначенням ваги кожного блюда, і срібних блюд, із зазначенням ваги кожного блюда,
¹⁸ і для жертовника куріння з литого золота із зазначенням ваги, і обладнання колісниці із золотими херувимами, що розпростирають крила і покривають ковчег завіту Господнього.
¹⁹ Усе це написане від Господа, говорив Давид, як Він напоумив мене на всі діла будівництва.
²⁰ І сказав Давид синові своєму Соломону: будь твердим і мужнім, і приступай до справи, не бійся і не жахайся, тому що Господь Бог, Бог мій, з тобою; Він не відступить від тебе і не залишить тебе, доки не зробиш усієї справи, необхідної для дому Господнього.
²¹ І ось відділення священиків і левитів, для всякої служби при домі Божому. І в тебе є для всякої справи старанні люди, майстерні для всякої роботи, і начальники і весь народ готові до всіх твоїх наказів.

Псалом LXXVII (продовження)
³⁰ Але, коли ще не вдовольнили бажання свого, коли ще їжа була на зубах їхніх,
³¹ гнів Божий прийшов на них і умертвив багатьох із них, і вибраних Ізраїля відкинув.
³² Але й тоді вони не переставали грішити і не вірили чудесам Його.
³³ І минали дні їхні у марноті і роки їхні у тривозі.
³⁴ Коли Він умертвляв їх, тоді вони шукали Його і навертались, і зранку благали Його.
³⁵ І пригадували, що Бог — пристановище їхнє і Бог Всевишній — Спаситель їхній.
³⁶ Вони ніби любили Його устами своїми і язиком своїм корилися Йому,
³⁷ але серце їх не було праведне перед Ним, і завіту Його вони не виконували.
³⁸ Він же, милосердний, прощав гріхи їхні і не знищував їх. Багато разів Він одвертав гнів Свій і зупиняв обурення Своє.
³⁹ Він пам’ятав, що вони — тіло, вітер, що проходить і не повертається.
⁴⁰ Скільки разів вони засмучували Його в пустелі і прогнівляли Його в краю безлюднім!
⁴¹ І знову спокушали Бога і ображали Святого Ізраїлевого,
⁴² не пам’ятали руки Його у день, коли Він визволив їх від гнобителя.
⁴³ Коли явив їм знамення Свої в Єгипті і чуда Свої на полі Цоан.
⁴⁴ Коли обернув ріки й потоки їх на кров, щоб не могли пити.
⁴⁵ Наслав на них мух, щоб жалили їх, і жаб, щоб гноїли їх.
⁴⁶ Віддав гусені врожаї їхні і ниви їхні сарані.
⁴⁷ Побив градом виногради їхні і фигові дерева їхні ожеледдю.
⁴⁸ Великий град побив тварин їхніх, а отари овець попалила блискавка.
⁴⁹ Послав на них полум’я гніву Свого і кару люту через ангелів гніву.
⁵⁰ Відкрив дорогу для гніву Свого і не охороняв від смерти душі їхні, а тварин їхніх віддав на загибель.
⁵¹ Уразив смертю кожного первістка в Єгипті, початки сили їхньої у наметах Хамових.
⁵² І підняв народ Свій, як овець, і повів його, як отару, по пустелі.
⁵³ Провадив їх у надії і без страху, а ворогів їхніх покрило море.
⁵⁴ І привів їх до країни святої Своєї, на гору, що її обрала правиця Його.
⁵⁵ Прогнав народи від лиця їх, землю розділив у володіння їм і покоління Ізраїля оселив у наметах їхніх.
⁵⁶ Але вони ще спокушали і засмучували Бога Всевишнього, і повелінь Його не виконували.
⁵⁷ Відступали і зраджували, як і батьки їхні, ставали ненадійними, як лук зіпсований.
⁵⁸ Прогнівляли Його висотами своїми й ідолами своїми накликали гнів Його.
⁵⁹ Почув Бог, і запалав гнів Його на Ізраїля.
⁶⁰ Він відринув скинію Силоамську, оселю Свою, в якій оселився між людьми.
⁶¹ І віддав у неволю силу їхню, і славу їхню — у руки ворогів.
⁶² Віддав під меч народ Свій і розгнівався на насліддя Своє.
⁶³ Юнаків їхніх попалив вогонь, і дівам їхнім ніхто не співав шлюбних пісень.
⁶⁴ Священики їхні загинули від меча, і вдовиці їх не оплаканими будуть.
⁶⁵ Але встав, наче від сну, Господь, як силач, повалений вином.
⁶⁶ І уразив у спину ворогів Своїх, на вічний сором віддав їх.
⁶⁷ Він відкинув оселі Йосифа і коліна Єфремового не обрав.
⁶⁸ А вибрав коліно Іуди — гору Сион, що її полюбив.
⁶⁹ І збудував, наче небо, святиню Свою на землі, і утвердив її навіки.
⁷⁰ І обрав Давида, раба Свого, від отар овечих покликав його.
⁷¹ Від доїння їх привів його пасти народ Свій — Якова, і насліддя Своє — Ізраїля.
⁷² І він пас їх у чистоті серця свого і руками мудрими водив їх.

Перша книга Параліпоменон
Глава XXVII
¹ Ось сини Ізраїлеві за числом їх, глави родин, тисячоначальники і стоначальники й управителі, які за відділеннями служили цареві в усіх справах, приходячи і відходячи кожного місяця, в усі місяці року. У кожному відділенні було їх по двадцять чотири тисячі.
² Над пер­шим відділенням, у першому місяці,­ начальствував Іашовам, син Завдиїла; у його відділенні було двадцять чотири тисячі; З він був із синів Фа­реса, головний над усіма воєначаль­никами у перший місяць.
⁴ Над відділенням другого місяця був Додай ахохиянин; у відділенні його був і князь Миклоф, і в його відділенні було двадцять чотири тисячі.
⁵ Третій головний воєначальник, для тре­ть­ого місяця, Ванея, син Іодая, свя­щеника, і в його відділенні було двадцять чотири тисячі:
⁶ цей Ванея — один із тридцяти хоробрих і начальник над ними, і в його відділенні знаходився Аммизавад, син його.
⁷ Четвертий, для четвертого місяця, був Асаїл, брат Іоава, і після нього Завадія, син його, і в його відділенні двадцять чотири тисячі.
⁸ П’ятий, для п’ятого місяця, князь Шамгуф ізрахитянин, і в його відділенні двадцять чотири тисячі.
⁹ Шос­тий, для шостого місяця, Іра, син Іккеша, фекоянин, і в його відділенні двадцять чотири тисячі.
¹⁰ Сьомий, для сьомого місяця, Хелец пелонитянин, із синів Єфремових, і в його відділенні двадцять чотири тисячі.
¹¹ Восьмий, для восьмого місяця, Со­вохай хушатянин, із племені Зари, і в його відділенні двадцять чотири тисячі.
¹² Дев’ятий, для дев’ятого мі­сяця, Авиєзер анафофянин, із синів Веніамінових, і в його відділенні двадцять чотири тисячі.
¹³ Десятий, для десятого місяця, Магарай нетофафянин, із племені Зари, і в його відділенні двадцять чотири тисячі.
¹⁴ Одинадцятий, для одинадцятого місяця, Ванея пирафонянин, із синів Єфремових, і в його відділенні двадцять чотири тисячі.
¹⁵ Дванадцятий, для дванадцятого місяця, Хел­­дай нетофафянин, з нащадків Гофониїла, і в його відділенні двадцять чотири тисячі.
¹⁶ А над колінами Ізраїлевими, — у рувимлян головним начальником був Єлиєзер, син Зихри; у Симеона — Сафатія, син Маахи;
¹⁷ у Левія — Хашавія, син Кемуїла; в Аарона — Садок;
¹⁸ в Іуди — Елиав, із братів Давида; у Іссахара — Омрі, син Михаїла;
¹⁹ у Завулона–Ішмаія, син Овадії; у Неффалима — Ієримоф, син Азриїла;
²⁰ у синів Єфремових — Осія, син Азазії; у половини коліна Манассіїного — Іоїль, син Федаії;
²¹ у половини коліна Манассії в Галааді — Іддо, син Захарії; у Веніаміна — Іаасиїл, син Авенира;
²² у Дана — Азариїл, син Ієрохама. Ось вожді колін Ізраїлевих.
²³ Давид не робив переліку тих, які були від двадцяти років і нижче, тому що Господь сказав, що Він примножить Ізраїля, як зірки небесні.
²⁴ Іоав, син Саруї, почав робити перелік, але не скінчив. І був за це гнів Божий на Ізраїля, і не ввійшов той перелік у літопис царя Давида.
²⁵ Над скарбами царськими був Азмавеф, син Адиїлів, а над запасами в полі, у містах, і в селах, і у вежах — Іонафан, син Уззії;
²⁶ над тими, що займаються польовими роботами, землеробством — Езрій, син Хелува;
²⁷ над виноградниками — Шимей з Рами, а над запасами вина у виноградниках — Завдій із Шефама;
²⁸ над оливами і смоковни­цями в долині — Баал Ханаан гедеритянин, а над запасами деревинної­ олії — Іоас;
²⁹ над великою худобою, що паслася в Шароні, — Шитрай шаронянин, а над худобою в долинах — Шафат, син Адлая;
³⁰ над верблюдами — Овил ісмаїльтянин; над ослицями — Ієхдія меронифянин;
³¹ над дрібною худобою — Іазиз агаритянин. Усі ці були начальниками над майном, що було в царя Давида.­
³² Іонафан, дядько Давидів, був радником, чоловік розумний і писар; Ієхиїл, син Хахмоніїв, був при синах царя;
³³ Ахитофел був радником царя; Хусій архитянин — другом царя;
³⁴ після ж Ахитофела Іодай, син Ванеї, та Авиафар, а Іоав був воєначальником у царя.

Псалом LXXVI
¹ Начальнику хору Ідифумового. Псалом Асафа.
² Голосом моїм до Господа я буду взивати. Голос мій до Бога, і Він почує мене.
³ В день скорботи моєї шукав я Господа, вночі підносив руки мої і не опускав їх — душа моя не мала втіхи.
⁴ Згадував я Бога і тремтів, став роздумувати, і знемагав дух мій.
⁵ Не змикалися очі мої вночі, я сумував і не міг говорити.
⁶ Я роздумував про дні давні, пригадував роки віків минулих.
⁷ Вночі роздумувало серце моє і допитувався дух мій:
⁸ невже навіки відкинув мене Господь і не виявить більше до мене милости Своєї?
⁹ Невже назавжди спинилася милість Його і скінчилося слово Його з роду в рід?
¹⁰ Невже забув милувати Бог і в гніві Своїм зачинив щедроти Свої?
¹¹ І я сказав: «Ось, горе мені — це зміна правиці Всевишнього».
¹² Буду згадувати про діла Господні, згадувати від початку чудеса Твої.
¹³ Буду вдумуватися в усі діла Твої, роздумувати про всі діяння Твої.
¹⁴ Боже! Свята путь Твоя. Хто бог великий, як Бог [наш]?!
¹⁵ Ти єси Бог, що твориш чудеса. Ти показав між народами силу Твою.
¹⁶ Ти визволив силою Твоєю народ Твій — синів Якова та Йосифа.
¹⁷ Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й убоялися, затремтіли безодні.
¹⁸ З хмар лилися води, гриміли громи і стріли блискавиць летіли.
¹⁹ Голос грому Твого котився по небу, і блискавки Твої освітили всю піднебесну, земля захиталася й тряслася.
²⁰ Шляхи Твої в морі, і стежки Твої — у водах великих, а сліди Твої недовідомі.
²¹ Як стадо, вів Ти народ Твій рукою Мойсея і Аарона.

Псалом LXXVII
Повчання Асафа.
¹ Слухайте, люди мої, закону мого, прихиліть вухо ваше до слів уст моїх.
² Відкрию в притчах уста мої і розкажу загадки віків давніх.
³ Що ми чули і що взнали і що батьки наші розповідали нам,
⁴ не втаїмо перед дітьми їх, сповіщаючи роду майбутньому славу Господню, силу й чудеса Його, які Він створив.
⁵ Він дав свідчення в Якові, поставив закон у Ізраїлі і наказав батькам нашим переказати його дітям їхнім,
⁶ щоб знав рід майбутній — діти, що народяться, і щоб свого часу і вони сповістили дітям своїм.
⁷ Щоб надію свою покладали на Бога, і не забували діл Божих та додержували заповідей Його.
⁸ Щоб не були такі, як батьки їхні, рід непокірний і лукавий, рід непостійний у серці своїм та невірний Богові духом своїм.
⁹ Сини Єфремові озброєні, що стріляли з лука, повернули назад у день битви.
¹⁰ Вони не зберегли завіту Божого, в законі Його не захотіли ходити.
¹¹ Забули діла Його і чудеса Його, що Він показав їм.
¹² Він перед очима батьків їхніх сотворив чуда в землі Єгипетській на полі Цоан.
¹³ Він розділив море і перевів їх, поставивши воду стіною.
¹⁴ Вдень вів їх хмарою, а всю ніч — світлом вогню.
¹⁵ Розсік камінь у пустелі і напоїв їх, наче з великої безодні.
¹⁶ Із скелі вивів потоки, і води потекли, як ріки.
¹⁷ Вони ж не перестали грішити перед Ним та прогнівляти Всевишнього в пустелі.
¹⁸ Спокушали Бога в серці своїм, вимагаючи поживи душі своїй.
¹⁹ Говорили проти Бога й сказали: «Чи може нам Бог приготувати трапезу у пустелі?
²⁰ Ось Він ударив по каменю, і потекли води, й полилися потоки, чи може Він дати й хліба? Чи може приготувати й м’яса народу Своєму?»
²¹ Почув це Господь, і запалав гнів Його, вогонь спалахнув на Якова. І гнів піднявся над Ізраїлем,
²² за те, що не вірили Богу і не уповали на спасіння Його.
²³ Він наказав хмарам і відчинив двері неба.
²⁴ Дощем послав їм манну на поживу, хліба небесного дав їм.
²⁵ Хлібом ангельським живилися люди, поживи послав їм до ситости.
²⁶ Він підняв у небі східний вітер і навів південний силою Своєю.
²⁷ І, наче порох, сипав на них м’ясо — птахів крилатих, що сипалися на них, як пісок морський.
²⁸ Накидав їх серед табору їхнього біля наметів їхніх,
²⁹ і їли вони до переситу; те, чого бажали вони, дав їм.

Перша книга Параліпоменон
Глава XXVI
¹ Ось розподіл воротарів: з кореян: Мешелемія, син Корея, із синів Асафових.
² Сини Мешелемії: первісток Захарія, другий Ієдиа­їл, третій Зевадія четвертий Іафниїл,
³ п’ятий Елам, шостий Ієгоханан, сьомий Елиєгоенай.
⁴ Сини Овед-Едома: первісток Шемаія, другий Ієгозавад, третій Іоах, четвертий Сахар, п’ятий Нафанаїл,
⁵ шостий Аммиїл, сьомий Іссахар, восьмий Пеульфай, тому що Бог благословив його.
⁶ У си­на його Шемаії народилися також сини, начальники у своєму роді, тому що вони були люди сильні.
⁷ Сини Шемаії: Офні, Рефаїл, Овед і Елзавад, брати його, люди сильні, Елія, Семахія [і Ієваком].
⁸ Усі вони із синів Овед-Едома; вони і сини їхні, і брати їхні були люди старанні і до служби здібні: їх було в Овед-Едома шістдесят два.
⁹ У Мешелемії синів і братів, людей здібних, було вісімнадцять.
¹⁰ У Хоси, із синів Мерариних, сини: Шимрі головний, — хоча він не був первістком, але батько його поставив його головним;
¹¹ другий Хелкія, третій Тевалія, четвертий Захарія; усіх синів і братів у Хо­си було тринадцять.
¹² Ось розпо­діл воротарів за главами родин, здіб­­них до служби разом із братами їхні­ми, для служіння в домі Господ­ньому.
¹³ І кинули вони жереби, як малий, так і великий, за своїми родинами, на кожні ворота.
¹⁴ І випав жереб на схід Шелемії; і Захарії, синові його, розумному радникові, кинули жереб, і випав йому жереб на північ;
¹⁵ Овед-Едому на південь, а синам його при коморах.
¹⁶ Шупи­му і Хосе на захід, біля воріт Шаллехет, де до­рога піднімається і де сторожа навпроти сторожі.
¹⁷ На схід по шість левитів, на північ по чотири, на південь по чотири, а при коморах по два.
¹⁸ На захід біля притвору на до­розі по чотири, а біля самого притвору по два.
¹⁹ Ось розподіл ворота­рів із синів Кореєвих і синів Мерариних.
²⁰ Левити ж, брати їхні, дивилися­ за скарбами дому Божого і за скарб­ницями посвячених речей.
²¹ Сини Лаедана, сина Герсонового — від Лаедана, гла́ви родин від Лаедана герсонського: Ієхиїл.
²² Сини Ієхиїла: Зефам та Іоїль, брат його, дивилися за скарбами дому Господнього,
²³ разом з нащадками Амрама, Іцгара, Хеврона, Озиїла.
²⁴ Шевуїл, син Гирсона, сина Мойсеєвого, був головним наглядачем за скарбницями.
²⁵ У брата його Єлиєзера син Рехавія, у нього син Ісая, у нього син Іорам, у нього син Зихрій, у нього син Шеломиф.
²⁶ Шеломиф і брати­ його дивилися за всіма скарбницями посвячених речей, які посвятив цар Давид і гла́ви родин і тисячоначальники, стоначальники і проводирі війська.
²⁷ Із завоювань і зі здоби­чі вони присвячували на підтримку дому Господнього.
²⁸ І все, що посвятив Самуїл пророк, і Саул, син Киса, й Авенир, син Нира, й Іоав, син Саруї, усе посвячене було на руках у Шеломифа і братів його.
²⁹ Із племені Іцгарового: Хенанія і сини його призначені на зовнішнє служіння в ізраїльтян, писарями і суддями.
³⁰ Із племені Хевронового: Хашавія і брати його, люди мужні, тисяча сімсот, мали нагляд над Ізраїлем по цей бік Йордану на захід, у всяких справах служіння Господнього й у службі царській.
³¹ У племені Хевронового Ієрія був главою хевронян, у їхніх родах, у поколіннях. У сороковий рік царювання Давида вони перелічені, і знайдені між ними люди мужні в Іазері галаадському.
³² І брати його, люди здібні, дві тисячі сімсот, були глави родин.­ Їх поставив цар Давид над коліном Рувимовим і Гадовим і половиною коліна Манассіїного, в усіх справах Божих і справах царя.

Псалом LXXIII
Псалом Асафа. (Повчання.)
¹ Навіщо, Боже, відкинув Ти нас назавжди? Навіщо розпалився гнів Твій на овець стада Твого?
² Пом’яни людей Твоїх, яких спочатку зібрала рука Твоя. Ти обрав, як жезл насліддя Твого, гору Сион, на якій оселився Ти.
³ Піднеси руку Твою і поглянь на злочинство їх: що наробив ворог у святині Твоїй — у храмі Твоїм!
⁴ Як звірі, рикають вороги Твої у храмі зібрання Твого. Поставили знамена свої замість знамен наших.
⁵ Наче в гущавині лісовій, високо змахували сокирами.
⁶ Всі двері і всі оздоби ломами та молотами порозбивали.
⁷ Вогнем спалили святиню Твою на землі, осквернили оселю імені Твого.
⁸ Сказали вони в серці своїм: «Зруйнуємо їх зовсім». І спалили всі міста зібрань Божих на землі.
⁹ Знамен наших ми вже не бачимо, нема вже й пророка. І нема між нами такого, хто сказав би, доки це буде.
¹⁰ Доки, Боже, буде ворог мучити нас, доки противник буде ображати ім’я Твоє?
¹¹ Навіщо відхиляєш руку Твою і силу Твою? Гнівом могутности Твоєї урази їх.
¹² Бог же, Цар наш, раніше віків учинив спасіння посеред землі.
¹³ Ти розділив силою Твоєю море, Ти знищив голови зміїв у воді.
¹⁴ Ти розбив голову дракона, дав його на поживу людям [ефіопським].
¹⁵ Ти відкрив джерела й потоки, і Ти ж висушив великі ріки.
¹⁶ Твій день і Твоя ніч. Ти створив зорі і сонце.
¹⁷ Ти поставив межі землі, і Ти ж установив літо й зиму.
¹⁸ Згадай це: ворог зневажає Господа, і люди нечестиві ображають ім’я Твоє.
¹⁹ Не віддавай звірам душ тих, що прославляють Тебе. Душ убогих Твоїх не забудь до кінця.
²⁰ Подивись на завіт Твій, бо всі темні місця землі наповнилися домами беззаконня.
²¹ Нехай не повернеться смиренний осоромленим, принижений і убогий нехай прославляють ім’я Твоє.
²² Встань, Боже, захисти діло Твоє, згадай зневажання Тебе від беззаконного кожен день.
²³ Не забудь голосу тих, що благають Тебе, бо гординя тих, що ненавидять Тебе, підіймається проти Тебе завжди.

Псалом LXXIV
¹ Начальнику хору. Не погуби. Псалом Асафа. Пісня.
² Славимо Тебе, Боже, прославляємо Тебе, і призиваємо ім’я Твоє, про нього сповіщають чудеса Твої.
³ «Коли виберу час, каже Господь, Я буду судити за правдою.
⁴ Хоч захиталася земля і всі, що живуть на ній, Я утверджу стовпи її».
⁵ Я кажу нечестивцям: «Не беззаконствуйте!» І до злих: «Не надійтеся на силу свою!
⁶ Не підносьте високо ріг ваш і [не] говоріть [на Бога] неправду.»
⁷ Бо не від сходу й не від заходу, і не з гір пустелі піднесення.
⁸ А Бог є Суддя: одного принижує, а іншого підносить.
⁹ Бо чаша в руці Господній, в ній кипить вино, повне приправ, і Він наливає з неї; а гущу його вижмуть і вип’ють усі грішники землі.
¹⁰ Я ж буду радіти повік, буду співати Богу нашому.
¹¹ Всі роги нечестивців зломлю, і піднесеться сила праведного.

Псалом LXXV
¹ Начальнику хору. На струнних інструментах. Псалом Асафа. Пісня.
² Знаний Бог в Юдеї, в Ізраїлі велике ім’я Його.
³ І була в Салимі оселя Його, і перебування Його на Сионі.
⁴ Там знищив Він стріли лука, щит і меч і війну.
⁵ Ти славний, і силою світиш з висот вічних.
⁶ Не встояли всі нерозумні серцем, заснули сном своїм і не знайшли сили в руках своїх.
⁷ Від гніву Твого, Боже Якова, заснули кінь і колісниця.
⁸ Страшний Ти, і хто встоїть перед лицем Твоїм у час гніву Твого?
⁹ З небес Ти сповістив суд; земля вжахнулась і замовкла,
¹⁰ коли встав Бог на суд, щоб спасти всіх пригноблених на землі.
¹¹ І гнів людський обернеться на славу Твою; залишок гніву Ти приборкаєш.
¹² Помоліться і віддайте хвалу Господу, Богу нашому; всі, хто навколо Нього, принесуть дари страшному.
¹³ Він смиряє дух князів, Він страшний для царів землі.