бути з тобою незламною стіною
і бути з тобою як тріснуте скельце.
в напрузі своїй натягнутою струною.
в твоїх руках моя слабкість і серце,
тому що не буде сорому й осуду.
коли у нас з тобою лиш день.
тому що іноді любов це помити посуд,
який не можу помити вже тиждень.
тому що любов це принесений тобою пиріг .
в обіймах одного дихання такт
в заплутаних нитках часу й доріг
безмежно любити тебе просто так.

ми чорне і біле
щось вічне в одному з життів.
як доторки рук несміливих
в пошуках нових відкриттів.
нас малює ранкова зоря,
в шухляді плачуть твої листи.
чомусь дім це не там,де я.
чомусь дім це там,де ти.
ділити ковдру і правду на двох.
бути собою без прикрас.
напевно,любов це про багатьох.
напевно,любов це тільки про нас.
світло дитячих мрій і цілей
крізь роки зберегти ми зуміли.
ми щось вічне,як чорне і біле
ми чорне і біле.
п.с. 17.10.2018
-і мені захотілось...не знаю? завжди бути поруч з тобою

прощання назавжди лишає нас тут.
ставить по нових стартах.
наш рідний до болі маршрут
залишиться міткою на картах.
миготить цигарка, тривога зве чортом.
важкі руки хвилюються.
цим синім холодним вечором
щось назавжди зруйнується.
серпень запамятає нас юними, п'яними.
це наша остання мить.
закарбується спогад глибокими ранами.
болить. серцю болить.

чому коли поруч я не боюсь?
бажаючи бути ближче, в тобі розчинюсь.
скажеш,що любиш. я посміхнусь.
всі підуть. я лишусь.
пусті обіцянки-на горло смола.
повна правда-це неймовірні дива.
спогади прокручує дурна голова.
всі мої. всі твої слова.
у гарячого серця холодна війна.
з неправильних почуттів стане стіна.
відстань від неба до пекельного дна.
пробачення гідна ціна?
що взагалі може бути гідним?
дороге серцю вмить стане огидним.
таким болючим і таким необхідним.
хто тобі називається рідним?

від любові з минулого втечі.
тепла подорож,але шлях в нікуди.
вже звично, коли нагадують речі.
гірше,коли нагадують люди.
зв'язане нитками, серце пече.
ріжу ту,що ткала роками,
бо горить від льоду очей.
бо вбиваєш ніжними руками.
збереже теплий спогад папір.
загубиться полум'я серед доріг.
може кинеш колючий взір
на побите щеня у твоїх ніг.

навіть якби вулиці твого міста
провели стежки до мене,
робили зворотній відлік на відстань,
приборкували серце твоє шалене-
ти б ніколи не зрозумів,
навіть якби побачив своє ім'я,
може любити ти не умів,
може на любові не знаюся я.
напевно,тому що ти ще не знайшов
напевно,тому що я не приймаю умов
напевно,тому що ти щоразу йшов
напевно,тому що я не знаю слова любов
кажеш немає бажань більших,
мрієш про зустрічі вві сні.
я знаю про всіх інших,
але листи ти пишеш мені.
і ти писатимеш знову,
граючи, щоб відчути себе живим,
реанімуючи мертву розмову.
одного разу я не відповім.

крізь сон світла мрія
лягає тонким мереживом.
оманою серце гріє,
розливається у грудях пожежею .
ніч навіяла смути.
скільки ще буде тих ночей?
дай мені осягнути
таємницю твоїх очей.
сумує місто на хвилі,
готує в подарунок літні ночі.
твоя сорочка на гарячому тілі-
це моїх рук злочин.
але за вікном сніг.
синь зими в крижаному люстерці.
численні кілометри доріг
десь ховають палаюче серце.

гойдалки над прірвою,
тримаючись за руки.
чи відчуваєш шкірою
як тягне до багнюки ?
ховає в'язниця фіранок
стогони любові й муки.
оголить рани світанок.
моє намисто-твої руки.
але світ відчинить двері.
зніме окови асфіксія.
залишить спогад на папері
жуйка з думок рефлексія.
колисатимуть хвилі моря.
шепотітимуть ніжно "люблю".
тепло буде завжди поряд
і рани відчують жалю.
життя зазіхає пащу.
вирує,зриваючи дах.
я не проміняю ні за що
вогник в твоїх руках.
дарує блискавку в серці,
тієї пристрасті вогонь,
але в життєвій круговерті
важливіше тепло долонь.

де вранішнє сонце малює ранок,
кришталь очей ховає серпанок.
візерунки лишає уламок,
кров на вечерю, обід та сніданок.
катові кулі не мають жалю.
цілять в мене,а плаче малюк.
дивиться в очі,благає:"молю",
але замість "ненавиджу" каже "люблю".
не варто,малюче,терпіти.
кат дарує отруєні квіти.
ти знайдеш сили любити.
я знайду сили убити.
зло покаране світла мечем.
сонце правди лице обпече.
той, хто раніше був палачем
від справедливості не утече.

ти спалена плачеш на ліжку,
горять іскри залишені лезом.
під светром ховаєш нишком
нестримної болі безум.
може більш не почую ніколи,
може спалиш всі наші мости,
але краплі твоєї болі
просочуються крізь листи.
ностальгує спогадами ранок,
але нічого не залишає нам.
де захід сонця малює рану,
у мене залишається шрам.
ти робиш фото на спогад
і навіки залишаєшся в нім.
коли блискавкою б'є тривога
ти знаєш де знаходиться дім.
знай, що завжди відчинені двері.
насправді я ніколи їх не зачиняла.
ти поруч,а спогади на папері.
-привіт, я сумувала.