#kunstobjekt
жовтожадання

приїжджий листочку, прямуєш на
мене і проминеш на невзаємній
відстані кілька метрів – що як
ти саме з того дерева, з яким
я розмовляв в третьому класі?

oсінь в полоні у міста, нема на то ради:
клени в лікарняних роздягальнях,
роздягнені до пояса.
напиймося самогону торішньої мли –
незаспрагнемо аж до кордону.

приїжджий листочку, всівся мені
на плече й воно досі болить: ніц не
лишається, як стерегти окуляри.

#kunstobjekt
бібліоневроз

скінчилась дефенестрація книжок,
рештки чтива згорнули на купи:
справдились мрії закоханого палія,
дим виїсть очі пагорбам праведним.

покладу порожню тарелю до
холодильника
й нарочито не зачиню його, вірячи,
що знайдеться той, хто все виправить.

...не стаючи на облік, ви спричиняєте
опади у розмірі доби очікування на зв'язок.
за це дротові навушники прикують вас до землі.

#kunstobjekt
Дозріли грона й дівчата з художньої школи:
щезають в саду, прощаються із сухоцвітами.
Нам лишили комах, що падають до тарілок.

Пірнати у спогади —
як купатись в струмку, де вода по коліна:
увійдеш в одну річку й частіше, ніж двічі,
розчаруєшся, втім, одразу.

Добре, що немає листів у поштовій скринці.
Подруга, що зараз живе ген за водою,
з її балкону видніється порт.
Час покосити траву і спакувати валізи.

#kunstobjekt
Короткозоро шепочу горам,
запеченим до золотої скоринки,
гудуть налякані стовпи, а ти
сердишся на моїх видуманих друзів.

шукав платівки для грамофонів
гібіскусу, що росте біля дому, де
висить рибальська сіть над
порогом: дістанешся туди
скасованим маршрутом.

фантомне падіння окулярів
будить порожню склянку, яку
ти лишила на столику.

#kunstobjekt
вимушені шкідливі звички

ми увійшли до одного вагону,
розкидало ж нас по різних мовах.

... замовлю собі те саме, що й решта,
посеред погулянки щезну без
вказання причини, замаскуюсь
чимось в'юнким — хай думають,
що я й раніше був тою природою.

по дорозі від цвинтаря до траси
боюся крилець мотиля більше,
ніж грому; тим часом, ще одне
яблуко скоїло самогубство.

#kunstobjekt
про що думає бібліотекар

Ніжити бордюр з триденною
щетиною, млинові камені,
тріщинки на склепіннях лопаток.
Заспокоювати тремор пагонів.

Хто наважиться з бритвою
у руці піти на дзеркало?
Достатньо було б сказати, що дива не сталося.

Річниця редакторських правлень
міста, тож аплодуємо на площі,
закресленій краплями.
Вандал фарбує небо цибулинням.

#kunstobjekt
нехтуючи

видно — руки ці не тягнулися до інструменту.
поки клавесин витинає гаївку
на урочистостях зубного болю,
стань до танцю з неодноразовими чарками,
набряк вечора — звичне явище
після процедур.

зупинися в тамбурі вагону,
навіть води площину вдасться
здаля уявити як tabula rasa,
чужорідні пасма виймав з волосся —
снів хазяїн у товщі розчину
не певен в моїй присутності.

Роздумую над тим, щоб знову пустити етер цього тижня увечері, можете написати, коли вам зручніше, сюди: @hroma_system

#kunstobjekt
чверть відсутнього

внутрішній голос наказує повернутись
в шинок маршрутки, з якої щойно вийшов —
побачення в останню мить скасовано диригентом,
хочу запевнити, що користуюсь громадським
транспортом без жодного примусу.

міряв трави глибину і надибав колії
твої в кульбабах, зізнатися б у
неминучості подорожі до тебе —
регулярне сполучення на лінії призупинене,
тож квиток не матиме строку давності.

священна панельна імперія сягає всюди,
де можна припаркувати квіти,
5 років паломничав нотатником,
йшов за стрілкою годинниковою —
й так само входжу в румовища пансіонату.