Київ,
22.11, п'ятниця,
наш гурт серед інших,
в Теплому Ламповому!

Приходьте, старт 17:30

Олені то якось трохи ржачно, але ініціатива дуже добра, бо хто за нас потурбується, якщо не ми одне за одного. Тому, якщо вже задонатили для військових і можете зробити приємно й дітям, що постраждали від війни - долучайтеся обов'язково

Стеля укотре промокла.
Дишлі міняєш на сопла,
Поки тебе майже топлять
Краплі гарячі від пройдених злив.

Вітер хитається смугами.
Враження, наче хтось від задухи
Навстіж усі і вікна, і двері
Здуру водночас відкрив.

Усе всередині раптово стискається,
Там Авелів твоїх доганяють твої Каїни,
Біжать за ними полями безкрайніми,
А ти на це - просто дивишся згори,

А потім все покривається тишею,
Де спогади твої до невпізнання змішані,
Не знаєш, що є правдешнім, а що лишнім,
Тож замішуй наче глину і щось нове твори.

Сніги розтануть як тепло прилине хвилями,
І справдяться ті речі, про які із кимось говорили ми,
Та ще би пам'ятати з ким, навіщо і коли;
Можливо, це втекло зі спогадів, бо ми тоді у снах були,

І не пригадати речей, що раніше здавалися дуже важливими,
Втрачено з часом зв'язок, на шляху у думок блокпости, де-не-де заблоковано звивини,
Гаснуть нейрони, синапси надто покручені, реальність покривлена,
Витримка вибухає,
Перетримана...

І раптом світ навколо тебе застигає тишею,
Знаходиться загублене, відновлюється знищене,
Потоками потроху утікає темне й лишнє все,
І проростає листя з пересохлого стебла,

І зеленню вкривається воно, і розквітається.
Над купами каміння пишуть заповіти Каїни,
Від когось у ліси втікають луками безкрайніми.
І ти не маєш у собі ані добра, ні зла.

04.11-07.11.2024

Трижуччя про їсти

Ві ря
ни всі
їс ти

А те
їс ти
їс ти

Ска жи
Чи їс
Ти ти
?

21.10.2024

Попередньо, 21 грудня концерт в MadCat😌🤷‍♂

Точніше - згодом)

Upd: імовірніше 14го

Upd2: таки має бути 15го, а ще десь тоді ж плануємо реліз декількох пісень нашого гурту, "Скроні")

Тихо ніч скиглить.
Поміж хмарами місяць
Катує себе. Не мовчи,
Самотність з'їдає.

Порожнеча знищує,
Та не заповниш її нічим,
Твій голос летить у прірву,
Не діставши до краю.

Ні для кого не має справді цінності
Не своя любов, як примара.
Почуття щезають мов тінь,
Світ обпалює жаром.

Стискається світ навколо.
Немає сенсу, немає.
Шукаєш його у прадавніх лісах
Доки вони палають.

Тобі лише залишилось
Мовчання крізь час,
І воно, хоча і не золото,
Та душу гризе.

Приходить ранок тишею
Сон розбився на скалки,
Що розтанули холодом
І поглинули все.

16-18.10.2024

Прокидаєшся
Зовсім не рано.
Визираєш
Із внутрішнього храму.

А на полях
Виросли квіти,
Сині стали ріками,
Червоні ранами,

Білі кораблями
І нумо пливти,
Суха трава сплелася
Через ріки в мости,

Із твоїх сліз попри дороги
Сіль стала містами,
Сніг вічної пустки
Майже увесь розтанув,

Схили гір - у садах,
Ростуть суниці попід вишнями,
І, як і всюди, де добре,
Ти почуваєшся лишнім.

10.08.2024

Вітер хитає листям.
Дерева
Одні зламані,
Інші звалені.
Спогади ночі
Усі закарбовані
На скелястому
Голому камені.

Море завмерло.
Після бурі
Лежить безмовне,
Безтямне.
Ріки втомилися
Боротися,
Пішли іншими
Шляхами.

У дикому полі
З нори повільно
Вилазить
Хижий звір.
На рогах написані
Імена.
Шість лап,
Але всі - криві.

03.08.2024

Працюємо далі. Збільшується штат підрозділу. Є потреба у мікроавтобусі на довгій базі, екофлоу, болгарках на батарейках. Тому знову звертаюсь до вас, як завжди. Хто чим може. 10, 20, 100, репост вітається. https://send.monobank.ua/jar/7KLFxcKit3 5375 4112…

Вода утікає хутко
Самовимитими водостоками.
Напівзгасле вогнище виглядає
По різному з різного боку.
Удари крапель по плесу душі
Розлітаються диким відлунням.
Чи допоможе биття поклонів
Зажити розбитому чолу?
Ні.

Руки втомились давно.
Тепер дико ниють.
Шамот у них розсипається.
Недовипалений.
Скажи мені, тільки чесно,
Хто справді у тому винен,
Що вийшло - лайно,
Хоча і ліпили людину.

Краще зробити колись;
Якщо не вчасно, то пізно.
Зозулі з цією думкою
Забили вити гнізда.
Доки ти спиш, хтось оре твоє поле,
Щоби засіяти мінами.
А час розбиває минуле на крихти,
Вчить бачити цінне.

21.03.2024