Більше частин тіла батьку об'єктивації в ще одній варіації на «Велику красу» Паоло Соррентіно у виконанні самого Паоло Соррентіно!

Не знаю, наскільки це, кхм, хороше кіно, але через нього, напевно, дуже добре запускатися з кар'єрою гарним артисткам-початківцям.

Дуже радий, що Нолан знову звернувся до Паттінсона хоча б з тієї простої причини, що саме він колись став серцем – та й взагалі єдиним живим органом – фільму «Тенет».

Нехай, будь ласка, знову якнайбільше жартує.

Не втомлююся відчувати пекучий трепет перед прекрасним.

Для тих, хто хоче подивитися справді визначне кіно зі схожим вирішенням конфлікту учня та вчителя, раджу згадати «Пророка» нині каннського лауреата Жака Одіяра.

Там приблизно про те саме, тільки без історичного бекграунду, на три години хронометражу і в рамках фабули тюремної драми, найкращої, мабуть, у двадцять першому столітті.

До речі, кіно про Трампа від Одіяра я б теж подивився; судячи з сюжету «Емілії Перес», у нього могла вийти по-справжньому бронебійна сатира.

​​Був дещо збентежений драматургічною неспроможністю х/ф «Учень. Історія Трампа», що оповідає про те, як вірус зла перебрався з одного організму, старого та хворого, в інший, молодий та (для наочності) зовні модифікований.

Сама концепція, як і будь-яка інша, не погана чи добра сама по собі, але незрозуміло, чому раптом у фінальному акті Алі Аббасі дозволяє собі відверто моралізаторський тон? Мало того, що це позбавляє характер молодого Трампа неоднозначності, так ще й закликає співчувати адвокату диявола лише на тій залізобетонній основі, що диявол ще гірше (див. сцену з 24-каратними запонками).

При цьому за Себастіана Стена майже всю роботу виконує (безперечно, вражаючий) грим, у Бакалової та Стронга вже точно були більш вражаючі виходи, та й загалом це висловлювання на тій ідеологічній трибуні, що відкидає будь-яку естетику; щоб це стало схоже на справжнє кіно, мало просто стилізувати картинку під телевізійний ефір 70-х.

Обмаль нам було пʼятдесяти відтінків помаранчевого самого Трампа, так вони ще й вирішили втопити його в каламутному океані сенсаційної жовтизни; все ще сподіваюсь, що ми коли-небудь побачимо на подібному матеріалі чисту комедію.

#TheApprentice

А тим часом Самара бажає вам усім розривної суботи – не нудьгуйте.

Ну і взагалі, хто б міг припустити, що у жовтневому забігу на найефектнішу усмішку переможе продовження прохідного горору з набором джампскейрів замість притягнутої естетичної претензії.