А що, якшо тебе я хочу чути?)
З тобою тільки бачитись, і все.
Лягти без заперечення, на груди,
Й забути увесь холод, все чуже...

Я мріями десь там-у тебе вдома.
Готую їсти й ставлю на столі...
Твоя панянка...часом, трохи квола,
А часом, - жвава, мов чаклунка на мітлі,

А, що мені?) З тобою хочу бути.
Без зайвих слів, а потім нарікань,
Щоб разом ми були у миті скрути,
І спільно досягали всіх бажань...

Inst: ©️viktoria.myhailova 🍊✨️

Навіть не думав, що тиша так збуджує...
Вона там самотня сосе свої пальці...
Це я так навчив, - а, вона мене слухає,
Хоч далеко від губ, але ми вже коханці...

А її таємниці доводять до ліжка...
В уяві не мав, я, що це так вульгарно.
Та, вона по житті, - ніби та дика кішка, -
Дихає вільно... не тисне на гальма...

І скоро, мабуть, мене виженуть з світу, -
Сліпо ж вкохався у неї, як дурень, -
Тепер от - біжу, я, на осліп, без звіту,
Незначи того: ще осінь, чи грудень...

Inst: ©️viktoria.myhailova

🤭🔞

довго я думала над тим: опублікувати ці рядки сюди чи ні, -
І все ж вирішила: залишити їх тут...

Народ, я до вас з історією, яка розіб'є ваше серце на дрібні шматочки...💔

Я сьогодні їздила, на ламінування вій,
(вище є фото☝️).
Дорогою туди - нас віз один таксист, назад - інший.

Після закінчення процедури, ми з дівчатами викликали таксі, через "уклон"
І там писалося, що воно буде через 2 хвилини. Ми чекали хв 15. - Тай вже почали думати, що це їде якесь мудило, яке не вміє водити...

Таки дочекавшись машину, - сестра посилила мене у неї, (щоб доїхати до гуртожитку), і віддала пакет,(з магазину), а сама ще з 2-ма дівчатами пішла, в центр міста, - шукати чорний АТБ. А перед цим, - запитала водія: яку суму має дати за проїзд.
Він сказав: "нічого".

Ми доїхали, до гуртожитку, він почав виходити з машини, і чомусь мені здалося, що він довго виходив... (я тоді, не зрозуміла, в чому прикол). -
Вийшовши, з машини, - він забрав у мене пакет, який дала мені сестра, і допоміг мені встати...

Поки я виходила, він віддав його охоронцю, а я глянула, на свої кросівки,
(чи не розв'язались).
Піднімаю голову, - а він у протезі...🥲💔

Потім, мої дівчата повертались, з міста, і знову викликали таксі, і їх віз той самий водій, сівши, у авто, - сестра знову запитала: "що Вам дати?", (за дорогу), він каже: "свою посмішку"...

І так, і не взявши гроші, - поїхав...

💔💔💔

1 пісня з мого плейліста Вслухайтесь у сенс!?

(До історії☝️)

Давно тут не було моїх історій... і от, я знову прийшла до вас з одною з них...?

Ті, хто зі мною давно на каналі - знають: що з дитинства, я з головою віддала себе психології... однак ніхто з вас, до сьогодні не знає: чому так...

Цікаво? Тоді читайте далі...?

Скільки себе пам'ятаю, я завжди була дівчинкою в якої характер, як то кажуть, "з перцем"?, завжди твердо відстоювала не лише своє "я", але й рівноправ'я інших людей.

Напевно, з цих причин, років з 9, певно, - слухала сильні пісні і розуміла, що кайфую від цього. (Особливо, у дні, коли було важко, - частіше всього у моїх навушниках звучали (і звучать до сьогодні), саме такі пісні, як наприклад, "побратим". (хто чув, той зрозуміє??), (мене конкретно тягнуло в ту сферу на фіз. Рівні), або (вже з 13), тоді, я саме почала глибоко вчити психологію) - знову ж таки у важкі моменти, - тікала (і тікаю), в неї - і в якусь мить зрозуміла... мене все більше і, більше тягне на військових...

Але нікому цього не казала, бо знала: мені це не світить (з фізичних причин).

Саме тому, коли усвідомила, що ця мрія навіки залишиться мрією в моєму серці - пішла туди, де можна допомагати військовим. (Ну й не лише їм). МОРАЛЬНО. так, саме, так.

Таким чином, сферою моєї допомоги іншим - стала професія: психолога.

І навіть зараз, (у свої майже 18), коли мова заходить за питання, в яких є бодай якісь психологічні зачіпки, - я часто говорю саме про військових.

Чому? - бо відчуваю у цьому щось своє. Навіть, якшо не можу дійти до цього фізично...?

Цікаво було? - дайте знати в коментах✨️)