1 пісня з мого плейліста Вслухайтесь у сенс!?

(До історії☝️)

Давно тут не було моїх історій... і от, я знову прийшла до вас з одною з них...?

Ті, хто зі мною давно на каналі - знають: що з дитинства, я з головою віддала себе психології... однак ніхто з вас, до сьогодні не знає: чому так...

Цікаво? Тоді читайте далі...?

Скільки себе пам'ятаю, я завжди була дівчинкою в якої характер, як то кажуть, "з перцем"?, завжди твердо відстоювала не лише своє "я", але й рівноправ'я інших людей.

Напевно, з цих причин, років з 9, певно, - слухала сильні пісні і розуміла, що кайфую від цього. (Особливо, у дні, коли було важко, - частіше всього у моїх навушниках звучали (і звучать до сьогодні), саме такі пісні, як наприклад, "побратим". (хто чув, той зрозуміє??), (мене конкретно тягнуло в ту сферу на фіз. Рівні), або (вже з 13), тоді, я саме почала глибоко вчити психологію) - знову ж таки у важкі моменти, - тікала (і тікаю), в неї - і в якусь мить зрозуміла... мене все більше і, більше тягне на військових...

Але нікому цього не казала, бо знала: мені це не світить (з фізичних причин).

Саме тому, коли усвідомила, що ця мрія навіки залишиться мрією в моєму серці - пішла туди, де можна допомагати військовим. (Ну й не лише їм). МОРАЛЬНО. так, саме, так.

Таким чином, сферою моєї допомоги іншим - стала професія: психолога.

І навіть зараз, (у свої майже 18), коли мова заходить за питання, в яких є бодай якісь психологічні зачіпки, - я часто говорю саме про військових.

Чому? - бо відчуваю у цьому щось своє. Навіть, якшо не можу дійти до цього фізично...?

Цікаво було? - дайте знати в коментах✨️)

Сьогодні мій дзвінок дзвенів в останнє -
І туш від сліз тече вже по шоках... -
Пройшло моє дитинство, юне й, раннє,
Роки, коли пішла лиш в першій клас...

Любила школу, мріяти могла,
Фізично не була там, та хотіла...
І ось, настав момент, - і Ви прийшла... -
У серці щось на мить, застукотіло...

Чого в нас з Вами тільки не було...
Моментів безліч, про які писати:
Як навчали букви "в", і ком,
Але ніколи не хотіли ображати.

От би зараз знову в п'ятий клас...
Вернутися хочаби на хвилинку, -
Щоб знову, як тоді...зустріти Вас, -
І знов чекати свою Віталінку...❤️

Радіти по закінченню канікул,
Бігти обійматись до дверей...
Почути Ваше слово: що я - лідер,
І до віршиків підкинутих ідей...

От би зараз знову в п'ятий клас...
Бо ж з Вами, я прощатися не хочу!,
Так все ж швидко пролетів той час,
Що зараз цілий день мокріють очі...

Inst: ©️viktoria.myhailova

Писала для своєї вчительки з української мови, яку просто обожнюю...?❤️

Тепер це зовсім інше відчуття,
Дзвінок сьогодні продзвенів в останнє...
Попереду новий етап життя... -
Студентка, перший курс, екзамен, пари...

Знайомі емоції?)?❤️‍?