Хочу реально дізнатись витоки такої назви «сонячний народ», який так часто вживають про українців в контексті історичних страждань

Це реально повʼязано з тим, що українці саджають і вирощують соняшники?

треба вже асмр заздалегідь дивитись щоб заснути хоч якось

Почуваюсь сьогодні як звук в тіктоці «Today is a good day» 🥹

Дуже сподобалась ця преамбула

«Погляд на дві тисячі ярдів_»

«На момент написання тексту триває 274 день повномасштабної війни в Україні, яку почала росія з метою знищення нашої держави та народу.

Пропагандистські ресурси рф повторюють, що вони хочуть знищити саме поняття «бути Українцем», закликаючи скидати ракети на житлові будинки та знищити критично важливу інфраструктуру, щоб наша країна залишилась без електроенергії, води та інших базових комунікацій.
Ці заяви не є просто словами, через поразки на полі бою, армія рф на практиці використовує методи відкритого терору мирного населення: повне знищення прифронтових міст, ракетні обстріли цивільних обʼєктів по території всій Україні, катування цивільних та військовополонених, примусова депортація у країнців з окупованих територій у віддаленні частини росії та примусова мобілізація Українців з окупованих територій.
Список злочинів росії проти України та проти людяності загалом нескінченний.
Наразі наша країна протистоїть абсолютному злу, якщо його не зупинити, воно буде нести геноцид далі у інші країни, силою насаджуючи ідеї «руського миру», проте цього не станеться, бо це остання війна, яку веде російська федерація, Україна переможе, бо для нас ця війна екзистенційна, проте, легко це не буде.

Наразі Українське мистецтво є дуже рефлексивним. Митці знаходячись в бомбосховищах, рятуючись від ворожих ракет, або у стані вимушеної еміграції, через втрату дому або явну небезпеку в країні направляють свій травматичний досвід у мистецтво, щоб відволіктись від жахів, які вони переживають та відобразити свій емоційний стан.

Війна - це сукупність всіх найстрашніших фобій людства, які відбуваються одночасного кожної хвилини. Переживаючи досвід війни важливо відволікатись від навколишнього безумства, щоб виплеснути свої емоції та продовжувати жити далі, продовжувати боротьбу.

«Погляд на дві тисячі ярдів», або не сфокусований погляд у безодню є ознакою посттравматичного розладу. Цей погляд найчастіше спостерігається у військових або людей, які перенесли тяжкі психологічні травми. Психіка людини запускає захисний механізм намагаючись відсторонитися від травматичної ситуації, у якій вона знаходиться.

Ми хочемо, щоб наш каталог став можливістю подивитись в очі нашої країни, через призму рефлексій митців, які на власній шкурі відчули воєнний терор російської армії. Наразі повномасштабна війна все ще триває, та ми все ще боремося за нашу свободу, ціна за яку дуже ви-сока.

Кожного дня ми дивимось у безодню, бо ніхто не знає, чи зможе пережити наступну повітряну тривогу, проте в кінці цієї безодні, ми бачимо наше світле майбутнє, заради якого ми будемо триматись до самого кінця.»

це що?? професійне ведення телеграму про жахастики ???

намагатимусь обговорювати свої професійні інтереси все ж таки частіше, ніж замітки за день про те, як все таки складно жити це київське життя ?

стежте підтримуйте радію вашій увазі ? (скоро допис про збір)

є на світі один тг канал від якого я ніколи не відпишусь

чи я коректно зрозуміла споживацьку поведінку? ?

тим не менш я збираюсь сюди нарешті закидувати свої наукові замітки в публіцистичному стилі

коротше задушевно піздєть о цікавом (мовна культура, культура аняме країни, топ фактів про рабство ну в таком духє)

та і взагалі , якщо робота PR-менеджера виглядає саме так, як зараз вона виглядає в мене в Інформатиці, то я єбать в якому правильному місці в який правильний час ?