Теорія дерева, що падає звучить як просте питання: «Якщо дерево падає в лісі, і ніхто цього не чує, чи є цей звук реальним?».

Але за ним ховаються глибокі міркування про те, що реально, а що ні.

Наука каже: так, звук є, тому що звукові хвилі все одно поширюються. Але філософія ставить питання: якщо це ніхто не почув, то чи можна взагалі вважати, що звук існував?

Це питання про наше сприйняття.
Чи існують речі, якщо їх ніхто не помічає?
Чи реальні наші почуття, успіхи, якщо їх ніхто не бачить?
Питання риторичне, але він змушує задуматися: може, важливо не лише робити, а й ділитися цим зі світом?

Я зустріла свою порожнечу.
Я сказала «привіт, як справи?».
Вона глянула чорним оком і повстала у повний зріст.
Я сказала «ну ти велика» і просунулась трішки вправо,
Порожнеча пішла за мною, прихопивши свій чорний зміст.

Я хотіла піти на кухню заварити якогось чаю,
Порожнеча пішла за мною, легка, темна, як чорний пил.
Я під ковдру від неї ховаюсь, світло потайки вимикаю,
Вона знову мене знаходить, бачу тінь від химерних крил.

Я питаю: «чого ти хочеш? Дай хоч спокою на хвилину,
Якщо ти мене не залишиш, я готова підняти бунт!»

Вона каже: чого ти, глупа? Зрозуміти давно повинна:
Якщо є темнота велика, значить світлу є місце тут

Т.к

я взяла червоний кошик, я кладу туди тривожність
я кладу туди сирени, звуки вибухів, війну
страхи я кладу поштучно, завжди я купую кожен
ще кладу людей байдужих, в котрих мовчки я тону

я кладу туди безсоння, трішки безнадійних ранків
каву з молоком і цукром, підсластити цей набір
на вагу беру постійно асорті надій-уламків,
наберу всього у кошик та влаштую справжній пір

я взяла червоний кошик, я беру його постійно
список перегляну знову та куплю це все за мить
ні, ніхто мене не змусив, я купую самостійно

серцем знову розрахуюсь, потім трішки поболить

Т.К

Ласточка не может взлетать с земли. Она выбрасывается с высокого гнезда, планирует и должна вернуться обратно на свою высоту. Оказываясь на земле она умирает .

Ее крылья длиннее тела , расправляя их ласточка цепляет ими землю и падает.

Если она спускается на землю, то это ее первый и последний раз.

Ласточке обязательно нужно падать, чтобы взлететь.

Получается, мои крылья просто длиннее тела ?

Т.К

Там хтось натискає кнопку. Там хтось віддає команду.
Спокійно вдихне цигарку, запустить в повітря смерть.
Вона полетить, як вбивця, як чорна страшна троянда,  
Накреслить послання Богу десятками  перехресть. 

Там хтось віддає команду, байдуже і повсякденно,
За планом обід, вечеря, загиблі, ракети, кров.
У пусків є тіло, серце. Там знають про це напевно
Там знають про це щоразу, але натискають знов.

Цигарку вдихне спокійно, спокійно віддасть команду,
Без сумніву і без страху, тремтіння спітнілих рук.
І знову летить, як вбивця, як чорна страшна троянда
І ріже нічне повітря жахливий смертельний звук 

Т.К