Ласточка не может взлетать с земли. Она выбрасывается с высокого гнезда, планирует и должна вернуться обратно на свою высоту. Оказываясь на земле она умирает .

Ее крылья длиннее тела , расправляя их ласточка цепляет ими землю и падает.

Если она спускается на землю, то это ее первый и последний раз.

Ласточке обязательно нужно падать, чтобы взлететь.

Получается, мои крылья просто длиннее тела ?

Т.К

Там хтось натискає кнопку. Там хтось віддає команду.
Спокійно вдихне цигарку, запустить в повітря смерть.
Вона полетить, як вбивця, як чорна страшна троянда,  
Накреслить послання Богу десятками  перехресть. 

Там хтось віддає команду, байдуже і повсякденно,
За планом обід, вечеря, загиблі, ракети, кров.
У пусків є тіло, серце. Там знають про це напевно
Там знають про це щоразу, але натискають знов.

Цигарку вдихне спокійно, спокійно віддасть команду,
Без сумніву і без страху, тремтіння спітнілих рук.
І знову летить, як вбивця, як чорна страшна троянда
І ріже нічне повітря жахливий смертельний звук 

Т.К

Просто весна

Я у себе випав з кишені, загубився в брудних калюжах,
Сірі хмари по їх поверхні дрейфували, немов човни, 
Перехожі ходили мовчки, не секрет це, що їм байдУже,
якщо взимку щось загубити - то не знайдеться до весни.

Я шукав себе потім всюди, в оголошеннях та газетах,
Роздавав у метро листівки: «якщо бачив хтось - поверніть»,
Мені радили "пошукатись" по відмінностях та прикметах,
Але я такий непомітний, що у натовпі  б зник за мить.

Я шукав себе у новинах, у щоденниках всіх колишніх, 
Там ні номера, ні адреси, ні примітки з моїм імʼям,
Намагався зробити фото, 
Але знову чомусь  не вийшло,
Замість чіткості рис обличчя 
Лише мікс  невиразних плям.  

Я себе загубив раптово, серед натовпу у вівторок,  
Безнадійно, безслідно, швидко
Розгубився і втратив нить. 
Я тепер порожнеча, привід, 
Непомітній прозорий морок, 
Я пишу олівцем затертим: 
Якщо знайде хтось -- поверніть

Т.К