Останні розмови про larp підвели мене до думки, що я дуже хочу пограти щось максимально незвичне і неочікуване.
Мені дуже важливо взаємодіяти з іншими гравцями з фатально різних ролей, бо я люблю працювати над образами, персонажами тощо.

Тож розкажіть, будь ласка, якими персонажами/образами ви мене абсолютно не уявляєте, але було б цікаво. Але неочікуване. Але прикольно.

#dragonage
#larp

Продовжу нести шматочки гри, поки не вистачає сил написати подяки і враження.

Хтось: скільки можна бухати. Алкоголь взагалі-то не дуже корисний.
Ми з Командором: ми половину життя на ліріумі, здивуй нас.

Марк: нащо ти це зробила! Нащо ти мене витягла! І такою ціною!
Гесперія: а нащо ти закрив мене собою!
Марк: так я при цьому не використовував магію крові, не викликав демонів, не рвав завісу! Так — можна!

Перший рік в Тевінтері Гесперія знущалась над Анрі як тільки могла, бо сподівалась, що він втече. Нічого забороненого, тупо доводила.
Складнощі роботи храмовником: очікування VS реальність.

Перший вечір.
Гесперія зустрічає живого Кеадду, психує, потім каже: Я виріжу з нього цей артефакт.
Марк: а що він робить?
Гесперія: мав витягти всі сили, але чомусь він все ще живий.
Марк: тобто якщо ти артефакт виріжеш, він може стати набагато сильніше, без того, що тягне його сили.
Гесперія: ні, це не так працює.

Через півтори доби магічка проводить діагностику: о, у нього величезний потенціал, але його стримує артефакт.
Гесперія: ….
Марк: та невже!

Евін: розповідає про те, як її ельф вбив Калеба, храмовника Гесперії, а до того звабив і зрадив.
Гесперія: я не хочу переживати таке знову.
Марк: ну тобто план «не спати з твоїм ельфом-рабом» має мене врятувати. Звучить не складно.
Гесперія: Тіона, тобі не світить.

На фото — наркота від церкви.

Що ж, завдяки Тюші замість десяти окремих речей склали на драгонагу один костюм. Тепер я буду панікувати, як так один костюм на два дні.
Норм.

Хто намагається збирати речі на драгонагу і ненавидить все живе і прогресивне.

В цілому ненавість і бажання залишитися вдома — це мій нормальний стан за дві доби до гри, без цього обходилось буквально пару разів. Але цього разу це посилюється тим, що я бачу кількість всього, що треба прочитати, подумати і підготувати і категорично не хочу цього робити.

Я легко звикаю до «нових порядків» у своїй голові. Коли якийсь шматочок пазлу встає на місце, через хвилину я буду відчувати так, ніби він завжди був там і навіть швів немає.
Тим цікавіше і яскравіше кожен раз бачити нагадування від суспільства, що якщо тобі здалося, що якась проблема вирішена, що люди стають більш свідомими, що якісь стереотипи відпали, що нібито всім вже зрозуміло, як це — тобі здалося.

Навіть у моїй дуже розвиненій і багато в чому свідомій бульбашці все ще є такі унікальні і дивні речі, як:
Принципове ігнорування гендерної ідентичності.
Звинувачення в зайвій вазі.
Приписування стереотипів.
Думка, що «любити треба так, переживати горе треба отак, дружити треба так, якщо ти робиш це не так — ти робиш це неправильно».
Позиція, що «якщо не заїбався і не вбився — погано працював».
Засудження за приналежність до абсолютно різних груп.
Образи за те, про що люди не змогли говорити словами, але сподівались, що інші прочитають їхні думки.

Фатальна. Катастрофічна. Нетолерантність.

Це дивує, це кожен раз вистрибує як рояль з кущів.
Це є у тих, хто вважає себе цілком сучасним, толерантним і розвиненим і потребує прийняття себе.

Це дуже тримає в тонусі.
Якщо це так мене смикає — можливо в мене це теж є і я саме так цього не помічаю.

В мене є комбінезон, я вчора помив коси і вони не відвалились (так, я знаю, ні, я продовжу панікувати), на вулиці пекельне сонце але вітерець, а на заміну дали покататись Вольво поки моя в ремонті.
Купа справ нікуди не поділась, концентрація нізвідки не взялась, але життя триває.

(Розмова нагадала мені єдиного жіночого персонажа, якого я готовий грати і якого я витягну грати і навіть заради цього буду готуватися хоч рік битися.
Це Мелінда Мей.
Час передивитися ЩИТ українською)

Абсолютно беззмістовний допис, трохи помʼяте обличчя «я не пив мені просто 35+», коси і готовність розбиратися з усім, що намагається впасти зверху.
Привіт.

Про хор поскиглив, тепер про важливе.

Дуже забавно, що майже на кожну роль, яка стається зі мною зараз на іграх, в мене знаходиться фото з минулого.

От наприклад на гру Лун, де я був Люцифером, на мене випала стара фотка з Долини Смерті.
Дуже її люблю (Долину, але фотка теж прекрасна:)).