“Він був дуже чуйним. В момент поранення, коли я вже виписався зі шпиталю, мені розповіли, що коли прилетіла ракета в той ангар, де ми були. Мене відвезли в шпиталь, ДаВінчі дізнався про ситуацію і дуже емоційно, важко переносив такі моменти. Для нього поранення, або смерть побратима переносилась дуже важко. Неймовірно чутлива і турботлива людина.”, – друг Турист.

“Безсумнівно унікальна людина. Командир, що не закінчив до повномасштабки вишу. Командир з великої літери, що сформувався на війні. Цінував людей більше всього. Все зводив до ефективності, вводив нововведення, розумів роль дронів у війні. Нетипово серед інших командирів: молодий, сильний, незламний.”, – друг Січень.

“Була в Куп’янску історія: ми на цьому березі, з тієї сторони були підари, відстрілювались, а міст був зірваний. По мосту бігла жіночка з дитиною – по плиті, а підари не зупиняли вогонь. Да Вінчі вискочив, побіг, схватив її та дитину, забрав до себе в машину і вивіз їх – навіть про своє життя не задумуючись, ризикував заради людей.”, – друг Фермер.

“Чи мав Да Вінчі потайні сторони – вважаю, що ні, він був щирим у всіх своїх проявах. Дмитро вмів балансувати між суворістю та добротою, що і робило його тим, ким він був.
Ми гарно проводили час разом: у дитинстві ходили кататись на санках. Дмитро був творчою людиною, тому зазвичай допомагав нам з домашнім завданням: малював, ліпив, якось зробив неймовірні картини зі шкіри мені з сестрою до школи. Це добре відклалось у памʼяті.
Вдячна Да Вінчі за кожен спогад та вклад у формування мене, як особистості.”, – Саша Коцюбайло.

“Якось приходе до нас на позиції о 6 ранку і питає чому ми не копаєм. Ми сказали, що вже трохи зморились копать. Тоді він сказав "То давайте я вам допоможу", зняв броню і почав копать сам. Години 2 сам копав точно. Завжди говорив "Ви від мене щось берете, а я у вас чомусь вчуся. Ви мені одне можете дати, а я вам - інше". Перед операціями завжди вислуховував всіх і, якщо є гарна ідея, прислухався до того, що ти скажеш.”, – друг Ден.

“Маючи в такому молодому віці таку кількість заслуг, Дмитро був напрочуд скромною і простою людиною, був розсудливим і справедливим. Це мені дуже подобалося в ньому, як в командирі. Він ставився до всіх своїх бійців, як до рівних собі. Неодноразово були ситуації, коли він не сідав їсти, допоки особисто не запросить до столу всіх побратимів. Так само було і коли до нього приїздили "високі" гості. Всі для нього були рівними, і всі заслуговували на повагу.
Для всіх без винятку бійців він був більше, ніж командиром. Він був братом, другом, наставником. Завжди готовим дати пораду, допомогти.”, – подруга Оленка.

Чи був у ДаВінчі ритуал перед боєм?
“Був, це навіть було у нас прописано. Коли ми збирались на бойовий вихід, то детально перевіряли по списку: в самому кінці завжди була кава і стаканчики. Тобто, кава готувалася ще з ночі. А по приїзду на позицію, ми завжди пили каву та чекали команду. Без кави ніяк”, – друг Сомалі.

“Всі були впевнені, що все буде добре, адже планування було на найвищому рівні. От після роботи завжди коли їхали ДаВінчі казав "Робота-мрія" і всі повторювали "Робота-мрія". Я раз мав необережність сам першим сказати це гасло, ДаВінчі мене пожурив, пам'ятаю (сміється).”, – друг Ден.

“Дмитро був суворим командиром с загостреним відчуттям справедливості та високою планкою запиту на дисципліну всередині підрозділу. Завжди відчував інтелектуальний голод, цікавився питаннями історії. Часто звертався с дружнім проханням розповісти йому певні розділи історії: Чечні, Грузії, Абхазії, Осетії, Нагірного Карабаху, і, звичайно, історію української боротьби.
Його становлення відбувалося в порядку засвоєння ним різних засобів ураження. Так він еволюціонував як воїн. Про нього стали ходити майже легенди, бо він дуже швидко опановував все, що дотично до воєнної справи.”, – друг Філософ.

“Достатньо було бачити, що велика кількість дуже різних людей, незалежно від вікової категорії чи якогось статусу у цивільному житті, готова була виконувати його накази. Варто врахувати, що тоді ми були добровольцями, без зарплат, контрактів чи якихось обмежень як військовослужбовці. А ще Да Вінчі був доволі принциповим, а такі люди завжди в авторитеті.”, – друг Бас.

“Він був добрий, навіть, якщо накричить, то потім вибачиться. Навіть коли правий був він підходив і питав: "Ти зрозумів свою провину? Вибач що у такій може грубій трохи формі, але тепер роби так", – друг Другий.

👻

✨Вітання! Представляємо вам допис, спільно з колегами - Військово-історичним товариством студентів, про найпотужнішу зброю середземноморʼя — грецький вогонь.

📜Перша відома згадка використання рідкого (грецького) вогню зафіксована під час війни у ​​Візантії в 678 р. Цю речовину майже неможливо було загасити у підпаленому стані, особливо якщо врахувати той факт, що створена вона була для горіння на воді. Пісок, що міг погасити полумʼя, був недоступний у самому розпалі битви, що робило ромеїв ще страшнішою силою на морі.

Винахід грецького вогню приписують греку-християнину на ім’я Каллінік, який у 668 р. втік з контрольованої мусульманами Сирії в Александрію, де він здобув освіту. Проте і звідти Каллініку довелось втікати, на цей раз у Константинополь. У столиці він працював за фахом: займався фортифікаційними роботами та був зодчим інших оборонних споруд.

🧑‍🔬Точний склад рідкого вогню, що винайшов вчений, досі залишається загадкою. Вважається, що нафта або інший паливо-мастильний матеріал, була основним інгредієнтом, ймовірно з додаванням сірки або пеку (залишок від перегонки деревного, торф'яного, сланцевого або кам'яновугільного дьогтю або смоли), та інших речовин. Вірогідніше за все запалювався грецький вогонь негашеним вапном, змішаним з основними інгредієнтами в останній момент.

🏺Для зберігання рідини використовували діжки та амфори, що тримали під палубою, які могли слугувати і як зброя, якщо запускати їх з непідпаленим вогнем всередині у сторону противника. Коли ж вогонь запускали напряму з корабля - це робилось через сифони, довгі мідні труби, що безпосередньо були поєднані до ємності з рідиною. Сифони встановлювалися на носі корабля, іноді у вигляді пащі дикого, химерного чудовиська, яке випускало струменем всепоглинаючий вогонь.

Як же він працював? Для приведення механізму у дію потрібні були кваліфіковані військові. Під палубою команда людей підвищувала тиск рідини всередині посудини. Коли тиск досягав достатнього рівня, відкривався клапан і запальна суміш витіснялася вгору через сифон. На палубі інший член екіпажу націлював сифон на ворога, використовуючи систему важелів для регулювання кута та напрямку. 💥

❗️Цінність грецького вогню неможливо було переоцінити. Саме тому навіть існували закони, що забороняли під страхом не тільки імператорського покарання але й Божого суду, поширювати рецепт чи механізм рідкого полум’я за межі Візантії: було наказано накреслити на престолі церкви прокляття, щоб той, хто зухвало дав вогонь іншому народу, християнином не шанувався, не був гідним якоїсь честі чи влади. А якщо він буде викритий у цьому, тоді буде скинутий з поста, проклятий у віки віків. Було визначено, щоб усі ті, хто живе зі страхом божим, поставилися до людини, що розкриє секрет, як до спільного ворога і порушника великого наказу, і постаралися вбити його.

⚔️Весь потенціал грецького полумʼя було реалізовано шляхом адаптації його використання до сухопутної війни. Портативні насоси були розроблені для того, щоб полум’ям можна було стріляти в укріплення, або з них. Іншим нововведенням було наповнювати глиняні гранати рідиною або просочувати тюки тканини та катапультувати їх у ряди ворога. Однак його найбільш руйнівне застосування залишалося у морській війні, де його також використовували в безлюдних кораблях, які посилали з вітром у саме серце ворожого флоту - тактика, підтверджена під час облоги Константинополя в 1204 році.
З невідомих причин використання грецького вогню не зареєстровано після Четвертого хрестового походу...

А на цьому все! Підписуйтеся на наші канали, щоб не пропустити нових, не менш цікавих дописів! 🥳

Облога Орлеану, переломний момент Столітньої війни та становлення Орлеанської діви👀

У 1428 році англійці взяли в облогу Орлеан, що залишався єдиним великим містом Північної Франції, яке визнавало владу французького короля Карла, а також було ключовим для переправи через річку Луар, яка була основною перешкодою англійських військ для просування далі на південь. Захоплення Орлеану фактично означало б перемогу Англії у війні. Проте військ в англійців було не багато, приблизно 3 тисячі людей, вони навіть не змогли повністю оточити місто. В той же час французька армія налічувала приблизно 5 тисяч воїнів. Проте не дивлячись на це, через пригнічений настрій французів, вони не могли взяти ініціативу в свої руки та відчували, що перебувають в програшній ситуації, а після декількох невдалих вилазок взагалі зневірились в перемозі👋

Приблизно в цей же час на політичній арені з’являється сімнадцятирічна Жанна д’Арк, яка змогла переконати спочатку капітана міста Вокулера, а потім, після чисельних перевірок, і самого короля та його оточення в своїй божественній місії. Французи, які в той час були готові повірити в усе, побачили в Жанні промінчик надії. Коли дівчина разом з підкріпленням зайшла в місто, настрій військових та містян явно піднявся📊

Вона змогла переконати командування зробити декілька вилазок, які виявились успішні. Жанна сама йшла в бій і надихала своїх співвітчизників, в одному з боїв вона навіть отримала поранення з арбалета в плече, але повернулась до битв буквально за декілька днів🛡

Облога з міста була знята за тиждень після приходу нових сил. Цей момент став переломним в Столітній війні, після зняття облоги французи разом з новою героїнею здобули серію переконливих перемог, які перехилили шальки терезів на користь французів. Жанну д’Арк після цього прозвали Орлеанською дівою, зараз вона національна героїня Франції та християнська свята😇

Тренувальні польоти німецьких винищувачів Eurofighter на шосе у Фінляндії🇫🇮

Німецькі пілоти провели серію навчальних польотів, під час яких відпрацьовували зліт та посадку на автомобільні шляхи. Ці тренування відбулися на території Фінляндії, де така практика є досить поширеною, враховуючи географічні особливості країни та її інфраструктуру. Здатність винищувачів використовувати дороги як злітно-посадкові смуги є стратегічно важливою для обороноздатності регіону🛡

Для німецьких пілотів цей досвід був особливо цінним, оскільки востаннє вони здійснювали подібні маневри ще у 1980-х роках. Такі навички були ключовими під час «Холодної війни», коли альтернативні злітно-посадкові смуги могли відігравати критичну роль в умовах конфлікту😳

Тепер Німеччина відновлює цю практику в умовах сучасних викликів безпеці…

*ДО УВАГИ ЧИТАЧІВ!

Шановні друзі. Для розвитку українського телеграм-сегменту нами для вас була створена папка цікавих українських каналів на велику кількість тем.

В даній теці ви знайдете:
🗡Історичні📓Культурні☄️Новинні🧳Політичні🥷Тематичні і просто класні українські канали.https://t.me/addlist/nsvTq-nzkFY4NWYy Запрошуємо вас підписатись!*

24 лютого 1525 року відбулася одна з найвизначніших битв епохи Італійських війн — битва при Павії⚔️

У 1524 році король Франції Франциск I Валуа разом зі своєю армією увійшов до Ломбардії, захопив Мілан і оточив Павію, яку обороняв іспанський гарнізон👑

У середині лютого 1525 року на допомогу захисникам Павії прийшла армія, надіслана імператором Священної Римської імперії та королем Іспанії Карлом V Габсбургом🇪🇸

Вранці 24 лютого імперські війська атакували французів. Франциск I вирішив контратакувати й особисто очолив елітну важку кінноту. Відважно, проте нерозважливо. Це унеможливило використання французами артилерії, у якій вони мали тактичну перевагу, що стало фатальним для кількох тисяч солдатів. Франциск потрапив у полон🐖

У ході битви дім Габсбургів здобув рішучу перемогу над домом Валуа. Карл V утвердив свої позиції в Італії та всій Європі. Франциск I був змушений підписати невигідну для Франції Мадридську угоду (після повернення у Францію він визнав угоду недійсною, і війни продовжилися). Хоча вогнепальна зброя використовувалася в Європі й раніше, битва при Павії стала одним із головних поштовхів для її подальшого розвитку📈

Символічно, битва при Павії вважається останньою битвою Середньовіччя та першою битвою Нового часу🔄