дякую володимир (зелене сонечко) олександрович за можливість читати

1)Tyler The Creator – CHROMAKOPIA

Як би його не любили чи навпаки обожнювали, – це альбом Тайлера, який блять всі чекають кожного разу, будь ти якийсь дроче-музико фан чи звичайний рядовий случах.Насправді, можливо якби я керувався серцем, я б вліпив би його в десятку, але ну я чув вже це все неодноразово.Так, звичайно тут є неймовірно пронизливі треки, наприклад той же: Like Him або St. Chroma.Але чи є тут щось, що мене могло б по новому закохати в Оконму ?

Нажаль ні. Все це було в минулому релізі, який також був достатньо посереднім по міркам минулих альбомів, навіть не беручи пік The Creator – IGOR. Чудовий продакшн, цікава історія, сухувата музична складова, ось так.

song.link

чваки поки я в роздумах і лісенах топ 10 альбомів цього року, накидайте альбомів які в цьому році найбільше вас зачепили за душу

порозкинув я головую чуваки, і згадав, що в минулому році показував вам найкращі альбоми, що виходили цього року, минулого разу я робив топтсер з альбомів які заслуговують на увагу, але так як цей рік був супер хуйовий і нудний на альбоми, чекайте рецензії на топ 10 альбомів 2024 року

Ну треба ж перед останньою рецензією дати пизди

коли ти молодий перець ти завжди піднімаєшся через одну сходинку, а що там ? чи це тільки я так роблю, єблан чишо

антонбкг 2024, 7 грудня

цитати music гіків

любить васіля це як буть наркоманом
тебе засуджують , щитають дебілом і ти це сам понімаєш , але шось заново туди тягне

який був резон, писати скрізь, що це будуть нові підсумки, якщо ви абсолютно ніхуя нового не додаєте і тим більше прибираєте приколи з минулого року( я про тип лічності).

Щей затримали суки

Із згадок із дитинства – немов то не зі мною
Траплялося усе, що памʼятаю я.
Той килим, той акваріум, ті рибки, ті герої –
Не мóє. Думи – кораблі, а мій збитий маяк.
У спогадах прозорих ми і велемовний я
Там час повільний йде, як стукотить годинник.
Він моя колискова й мій будильник.
Невічний сон, невірний шлях в кінець життя.
А памʼять все гадає чом я никав і ристав
По хаті як скажений в свої три.
Тоді я не гнітився тим куди, в які міста
Мені треба втікти.
Мій подих, перше слово,
рядок, мій перший сенс,
брехня, малюнок, сором,
робота, гроші, смерть.
По колу хвилі носять
мій згублений давно
В суворім морі човен –
дитинство. Мій полон.