Себе не знаходять, себе творять.

Доброго раночку, смачного сніданочку. 😁

Вже 25 хвилин в шоці. Прокинулася, лягла спати десь о 1 годині з чимось, встала по будильнику о 5:45, зробила зарядку та почистила зуби.

В мене взагалі є такий прикол, що я часто забуваю це робити, тому ввела собі правило, як тільки перший раз пішла в туалет (якщо це дай боже до сніданку) я одразу чищу зуби та вмиваюся. Так і сьодні, нічого не підозрююча я, пішла попісять, сиджу і розумію, що я зараз звідси не вийду. Але штош. Зробила, що обіцяла і пішла.

Я взагалі вчора не помила після вечері посуд, бо поки я триндєла з подругою він засох, зараз буду мити.

А ще, такий поінт, я дуже тішуся, що мій батько рано встає, бо це зазвичай на 1~ годину раніше відбувається і я коли зранку встаю, мені є кому потриндєть про те як вопше все ужасно і там і тут. Отакий в мене муд зраночку.

💐💐 – це вам.

Ну вже сигнально бачу, що є люди, котрі хотіли б бачити від мене дописи про езотерику, тож хочу зазначити, що наразі мені тяжко придумувати теми для обговорення.

Тож, якщо ви хочете бачити пости про езотерику, пишіть мені питання, пропозиції, перестороги в коментарі, особисті, або анонімні повідомлення.

Виявляється, для того щоб відчути себе живою треба просто від'їбатися від себе.

Останнім часом я вимагала від себе нереального, намагалася зробити все і більше, ставила задачі, котрі вимагають ледь не надлюдских зусиль. І для чого це? Бо хтось сказав, що так треба і тільки так.

Але шоб шо це все? Щоб хтось сказав, що ти робиш все правильно? Щоб хтось тебе похвалив? Щоб досягти примарного успіху? Але чи варто воно платити таку ціну?

Я зненавиділа все що роблю, бо вимагала від себе більшого і мені завжди було недостаньо, бо хтось робить, а я ні. І хоча я займалася тим, що мені справді подобається я вирішила стрибнути з місця в обрив і ці речі перестали приносити мені задоволення.

Я не перестану займатися цим, але мені більше не треба нікуди бігти, ні за чим гнатися. Я просто хочу займатися улюбленими справами в задоволення.

Любов повсюди, варто лиш почати помічати.

Я ненавиджу навіть думку про біг. Тож я вирішила поки змінити це на стрибки на скакалці (тиждень будемо пробувати так). Мені так спокійніше.

Я в цілому помітила, що останнім часом я не відчуваю себе щасливою, відчуваю більше деструктивних емоцій, тож поки що відпочиваємо. 💐

Підтримайте мене, будь ласка, та поділіться власними думками в коментарях, мені буде приємно.

Ну і знову інсайт для тих хто читає:
Я просто лінюся, мені просто страшно, і все це є відмовками, але якщо мені страшно це робити і це не дає мені чогось дуже позитивного в кінцевому результаті, то варто відмовитися від цього, як з бігом в моєму випадку, хоча і тимчасово.

Треба пробувати і знаходити найкращі варіанти, найкомфортніші для мене, а не робити один єдиний вибір назавжди і уповати на те, що колись стане краще.

Я люблю біг, мені подобається, але зараз мені надто страшно і тривожно від цього. Я перестала пробігти стільки скільки хочеться і від малої дистанції мені кайфу нема. Всіх люблю і всім добра. 💋💋

Раджу вам подкаст, давно вже слухаю і мені щиро подобається.

Зараз слухаю конкретно цей:
https://open.spotify.com/episode/05YCwKbHwGyajvE8JqvFuz?si=5Umj4KIgQpGFWtql-OCyaw&utm_source=copy-link