Не зовсім ясно, коли саме подія калібру перемоги одного футбольного карлика над кількома іншими собі подібними встигла стати чимось, що заслуговує на щось більше за згадку підсумкового рахунку... Хто б міг подумати, що якщо запхати в одну групу Гібралтар, Ліхтенштейн і Сан-Маріно, то хтось із них цю групу виграє?

Попри все, учора ближче до опівночі телеграм-канали охопила ціла хвиля дитячих захоплень цим грандіозним успіхом. Особливо веселі й кмітливі навіть почали приплітати сюди збірну України, вкрай доречно порівнюючи її показники з актуальними досягненнями щойно коронованих героїв...

Хоч при перегляді будь-якого матчу групового етапу Ліги націй складно звільнити голову від запитання "А за що це вони тут узагалі змагаються?" (є чудове рішення — дивитись лише матчі команди, за яку вболіваєш), варто відзначити зміни, які пережила збірна Італії за останні місяці. Тепер це команда, яка знає, чого хоче на полі, і яким способом збирається цього досягати. За грою Сквадри Адзурри знов приємно дивитись.

Лучано Спаллетті перестав майструвати велосипед і почав використовувати сильні сторони наявних футболістів: нарешті чіткі три захисники, Річчі в ролі реджісти, а також ставка на латералів Дімарко і Камб'язо — лідерів цієї збірної, які раз-по-раз намагаються втілити в життя ідеальний гол за Б'єльсою.

Упевнена перемога в Парижі, домашнє домінування проти Бельгії (аж поки Пеллеґріні не вирішив подарувати глядачам на Олімпіко інтригу — саме тих двох очок і не вистачило для забезпечення першого місця перед останнім туром) і солідні три бали в Брюсселі. Про Ізраїль і згадувати не варто.

Проте останній матч, проти Франції, вийшов поганим. Нетипово поганим для цієї осені.

На вечорі пам’яті Джіджі Ріви, якому 7 листопада виповнилося б 80 років, гру під контроль із перших хвилин узяли саме гості: швидко забили, домінували у силовій боротьбі (особливо кумедно на тлі кремезних суперників виглядав Барелла), але надалі так нічого й не створили, крім голів зі стандартів. Проблема полягала в тому, що господарі теж мало що створили.

У подібних випадках кажуть «програли центр поля», попри те, що м'ячем трохи більше володіла саме Італія. А ще після таких матчів по-особливому починаєш цінувати Доннарумму і поняття "основний воротар" (Вікаріо ніби й не дуже винен і пропущених голах, але ж міг бодай раз виручити та й загалом упевненіше відбивати м'ячі).

У другому таймі стало не набагато краще, однак потрійна заміна після третього пропущеного посприяла — зокрема, допоміг стабілізувати ситуацію Ровелла (Спаллетті ніби навмисне випустив із перших хвилин Локателлі, аби наочно продемонструвати, чому йому не довіряє).

Головне завдання виконане — Італія буде в першому кошику під час жеребкування кваліфікації ЧС, а в п'ятницю дізнається суперника по чвертьфіналу Ліги націй, який запланований на березень (півфінали і фінал, мабуть, традиційно пройдуть в одній із країн-учасниць на початку літа).

Ті, хто дивився матч Італія — Франція (і загалом інші останні матчі на Сан-Сіро), могли побачити, що стан поля (вічна проблема стадіонів, на яких виступають дві команди) є далеким від ідеального. Як пише Calcio e Finanza, Мілан та Інтер якраз попросили замінити газон і відразу після гри збірної процес стартував.

Починаючи із суботньої зустрічі "россонері" та Юве, на Меацца відбудеться 10 матчів приблизно за місяць, тобто в середньому один на 3-4 дні.

Невелика перерва настане аж між 29 грудня і 11 січня завдяки залученості обох міланських клубів у виїзній виставці (також відомій як Суперкубок Італії), яку знову люб'язно оплатить Саудівська Аравія. Для вболівальників з Італії планують зробити спеціяльні знижки на квитки, і завезти до пустелі принаймні по 1000 італійців на матч (певно, щоб хоч якось мінімізувати ризик повторення тієї дивовижної ~~ганьби~~ ситуації, яка сталась минулого разу на матчі Фіорентина — Наполі).

❤FootballDyvan

Тимчасові власники Дженоа (попередні, з тією назвою, як в онлайн-казино, недавно збанкрутували; хоча хто насправді зараз володіє клубом, до кінця не зрозуміло – там усе складно) взялися за реалізацію надійного, мов швейцарський годинник, плану і звільнили Альберто Джілардіно. Чи планують вони заборонити гравцям ~~срати~~ травмуватися – наразі не відомо.

Відомо натомість, що на посаду тренера планують узяти Патріка Вієйра, в якого свого часу в Ніцці був конфлікт із новачком ґенуезців Маріо Балотеллі.

«Мені хотілось би просто жбурнути Балотеллі об стіну або повісити за комір на вішак... Він не створений для командних видів спорту, мені дуже важко з ним працювати», — казав тоді француз.

«Гра Вієйри мені не дуже підходила. Я б ніколи не пішов із Ніцци, якби не це», — відповідав італієць.

Між тим повідомляють, що єдиний здоровий центрфорвард Ювентуса, Душан Влахович, пропустить суботній матч проти Мілана.

Важко спрогнозувати, якій із команд від цього буде гірше, але Алекс Кампанеллі («пише та розповідає про Ювентус і футбол, а це часто різні речі», — йдеться у його представленні на сайті Sportellate) у тексті неймовірної довжини розмірковує про серба і виділяє генеральну думку його недоброзичливців: «Оскільки алібі у вигляді гри Аллеґрі зникло, тепер у Влаховича більше немає виправдань».

Те полотно можна було б навіть осилити повністю, не пропускаючи по кілька абзаців поспіль, але набагато коротше й — що головніше — дотепніше сказав журналіст і коментатор Сандро Сабатіні:

«Проблема Влаховича полягає не в грі Мотти, а в грі у футбол*. Гри Мотти не існує, так само, як не існує нічиєї гри, але існує гра у футбол. Футбольна гра вимагає від центрального нападника забивати, коли він має слушну нагоду забити. Минулого року було сказано, що Влахович рідко отримував м’яч, а я ж намагався сказати, що він отримував їх, але не забивав...

Мене дивує те, що цього року люди звинувачують Влаховича, а не гру Мотти. Домовтеся між собою, бо торік ви звинувачували м’ячі, які до нього доходили, але м’ячі, якими грає Влахович, такі самі й цього сезону, і минулого, і коли він був у Фіорентині»*.

Сабатіні, однак, схоже, забув (чи, либонь, не знав), що Влахович, попри невидатні навички влучання по порожніх воротах, минулого сезону забив 18 голів у всіх турнірах (поточного – вже 9), ставши другим бомбардиром Серії А, але хто ж бездоганний?

Днями про себе також нагадав Джанні Інфантіно — великий популяризатор футболу і, за сумісництвом, автор надзвичайно потрібної реформи надзвичайно потрібного турніру під назвою "Клубний чемпіонат світу".

Із новинами про те, як буде виглядати трофей змагання ("кубок, який насправді не є кубком") стало відомо, що головний співчувальник долі гри мільйонів вигравірував (не дивно, якщо власноруч) на ньому свої ім'я та прізвище. Двічі...

Тексту для одного поста набралося забагато, тож огляд незабаром продовжиться в наступному дописі — там і про збірну нарешті трохи буде (Італії, звісно)...

❤FootballDyvan

"8 голів для Конте" (як їх охрестила перша шпальта Ґадзетти) у вчорашньому всеіталійському дербі, поза сумнівом, сьогодні так би й залишились головною темою для обговорень, якби відразу після того не сталися 6 м'ячів у Флоренції, 5 із яких залетіли у ворота однієї команди.

Манчіні, Саррі, знов Де Россі, знов Раньєрі чи, може, Де Россі та Раньєрі разом? Чутки вже ширяться на будь-який смак.

Скай організував окремий блог із новинами про Рому та Юрича, що оновлюється в режимі реального часу, а спортдир "джаллороссі" Флоран Ґізольфі скасував свій рейс на ~~профанацію~~ церемонію призначення найкращого футболіста світу (Довбик і щасливий дебютант-бомбардир Гуммельс, як і планувалося, їдуть) і тепер слухняно чекатиме вказівок зі США. Понеділкове тренування перенесли на дві години, але зрештою начебто почали о запланованій спершу порі.

Кор'єре з посиланням на "багатьох очевидців" повідомляє, що в перерві матчу проти Фіорентини відбулася сварка між Юричем і Манчіні (Джанлука був замінений після першого тайму й на лаву запасних не повернувся), дійшло аж дофізичного контакту між гравцем і тренером (для хорвата ця ситуація не нова, подібне траплялось і в Торіно).

Авжеж, тут буде свіжа цитата діретторе Дзадзароні:

*«1-5 у Флоренції є сильним сигналом, який потрібно прийняти: якщо найкращим на полі був Бове, а ви зробили все, щоб продати його; якщо 30-мільйонний Соуле сидів на трибунах; якщо тим, хто працював найбільше, був Дибала, якого ви б залюбки відпустили до Аравії; якщо Ермосо лише створив проблеми, а потім був вилучений; якщо Гуммельс дебютував автоголом першим дотиком, це означає, що футбол хотів кинути вам в обличчя реальність. І ви досягли дна.

Юрич також має свої недоліки: головний з них полягає в тому, що він недооцінив умови, які склалися після звільнення Де Россі і які негайно поставили його в абсурдне становище на межу звільнення. Його ніколи не сприймали вболівальники Роми, завжди вважали тимчасовим, а Іван цього не заслуговував».*

По-людськи Юрича шкода: він прийняв найамбітніший у своїй кар'єрі виклик, але не в той час (забагато зірок, які не пасують його футболу, а також "зірок"), не тим шляхом (непідтверджена історія з цирком імені Сулуку матиме сенс на серйозний розгляд, якщо зараз повернуть Де Россі, який досі на контракті) і не в тому місці (Рома і все, що навколо неї, — традиційно дуже токсичне середовище, надто для таких, як Юрич).

Це призначення від початку здавалося намаганням порізати ковбасу сокирою.

Рома пропустила 5 голів у Серії А вперше з 2011 року, інсайдять, що роздягальня (тут, певно, маються на увазі передовсім недосенатори Крістанте, Манчіні та Пеллеґріні) проти тренера... «Я не думаю про відставку, бо абсолютно відчуваю, що команда на моєму боці» — слова, що на цьому тлі виглядають самонавіюванням.

А відео з виразом обличчя аленаторе, що нібито ледве стримує сльози через гравців, які його нібито зливають (останні хвилин 20 Рома відверто "догравала"), стало вірусним.

За крайніми оповіщеннями з Тріґорії, в четвер командою все ж керуватиме Юрич. У матчі зі своїм колишнім Торіно. Життя — таки найкращий сценарист.

❤FootballDyvan

Схоже, тепер маю свій подкаст. Сподіваюсь, досить регулярний. Передусім там буде про італійський футбол, проте не виключено, що будуть випуски і на якісь інші теми, позаяк назва "Думки Диванного Експерта" залишає неймовірний простір для маневру – бо ж диванний…