Чорна земля,
Випалена,
Зморщена,
Споглядає
мою замурзану молодість.

Юна хоробрість,
Дим у легенях,
Розбита творчість,
Забута гордість.

Чорна земля,
Брудні лісосмуги,
Кишать надією,
Бажанням жити.

Затхле повітря
Ганяє питання
Що після себе
я зможу лишити.

Замурзана молодість,
Пахне вогнем.
Смерть
полюбляє свідомих.

Список контактів
Зробився пустим,
Від безвісти зниклих знайомих.

Втрачене літо,
Втрачені дні,
Втрачений погляд.
Прозорий.

Нам усі кажуть:
"Такі молоді".
Двадцять один.
Хворий.

Хворий війною,
Хворий жалем,
Запахом пороху хворий.

Майбутнє сховає,
Пухкий чорнозем.
Шкіра бліда.
Холодний.

Багно під ногами,
Скроні риплять,
Руки трясе,
Ломить.

Доки про тебе
в суспільстві мовчать,
Тіло знобить,
Судомить.

Замурзана молодість,
Вибач мене,
Що не зробив золотою.

Покрасив балоном,
В багряний тебе.
Відправив в колоні конвою.

Замурзана молодість,
Тільки не плач.
Вибір лікує совість.

Попереду стільки,
Перемог і невдач,
Пробач мене.

Молодість.

© Микола Колесницький

Давно вже не дивує,
Сухість та жалість в розмові.
Нещирі посмішки,
Натягую на себе,
Дивлячись у дзеркало в коморі.

Давно вже не дивують,
Зморшки,
Мішки під очима.
Тобі лише двадцять один,
Та багато смертей за плечима.

Віриш,
Що кожен прожитий день,
Поверне назад у дитинство.
Минулого не існує,
Малий,
ти прирік його на вбивство.

Всі прожиті дні,
Вартують тепер лиш одного.
Якщо не розмаже міномет,
Зустрінеш в коморі старого.

Я не знаю,
Що він тобі скаже,
Споглядаючи задмухані очі.

Життя своє покаже.

Лягай спати.
Тихої ночі.

© Микола Колесницький

Сонце випалює одяг та плечі,
Пакуйте валізи,
робота на вечір.
Світло гаси,
Далі їдем без фар.
Вважайте на небо,
Беріть інтервал.

Навколо траншеї,
Розруха і дим.
Посадки диктують,
Лишатися злим.

Посадки жадають,
Наші тіла.
Очі Горгони.
Попіл.
Імла.

Інакше не буде,
За кроком ще крок.
Азимут сорок,
Зводиш курок.

Чуєш вихід,
Не чуєш приход.
Копаємо глибше.
Перепад висот.

Копаємо швидше,
Скоро світанок.
Падай,
Покуримо на останок.

Холодні руки.
Гаряче літо.
Розбитий бліндаж,
Окоп перекрито.

Колись це пройде,
Зведуть нові стіни.
Після Стамбулу -
Будуть Афіни.

Колись ти забудеш,
Багно та руїни.
Після Стамбулу -
Будуть Афіни.

© Микола Колесницький

Сідай.
Вмикай сумні плей-листи.
Своєю рукою,
Пиши собі листи.

Своїми устами,
Римуй складні слова.
Собі запасна
і собі головна.

Для себе співай
і грай лише собі.
Сама в спокої,
Сама в боротьбі.

З собою не плач,
З собою просто живи.
Себе не рятуй
Від себе нічого не жди

І кажуть тікай.
Та хіба від себе втечеш ?
Перечекаєш.
Переживеш.

© Микола Колесницький

Де б ти не був,
Куди б не занесло.
Пам'ятай свої погляди,
Ремесло.
Бери весло і греби,
Подалі від цього озера.

Його чорна,
Як смола вода,
Буде тягнути тебе на дно.

Душі загиблих - втрачених,
Трощитимуть скло,
Яке льодом вкриває твій човен.

Тевтонський орден,
Нового скликання зустріне і поведе на страту.
Морально-психологічний стан,
Особового складу.
Вкаже тобі,
Що найскладніші розмови з мертвими.

Бути брудними і чесними -
Живим не пасує.

Врятує
лише полум'я.

Ім'я,
що заміняє цифра на пальці,
Місяці у мовчанці.

Греби !

© Микола Колесницький