Те що мало бути вплетене в дівочу косу
так і не знайшлося по закутках
ні під ліжком
ні в щілині за піччю

Та ніщо не віщувало біди
лиш собака надто сильно лащився
наче й справді бачить мене востаннє
і скавчав на тонкий синюшний місяць
що гойдався над гаражами й сараями

Усе що було потім
не варте спомину

Хіба важливо як

Як на якусь із тих сотень серпневих зір
ми загадали оте некрасиве доросле бажання

Як за котрусь із тих однакових тьмяних зим
ми на різних дорогах
замерзли так
що не можемо відігрітися

Як ми куталися по самі очі
у шовк екзотичних яскравих історій
не схожих на наші
рано злинялі під степовим сонцем життя

Як ми ховали свої страхи в зменшувально-пестливі форми
хлібчик
горобчик
яблучко
гусеничка

Як ми поверталися і грали на чарівній сопілці
а місяць так і не вийшов гуляти

Лиш рипіла стара яблуня до молодої берези:

дівчинко
подивися куди закотилася моя срібна копієчка
твої очка ще гостренькі
твої гілочки ще тоненькі

А собаку таки зарили в саду

А любов потім знайшлася —
чорт погрався й віддав

#мураховірші

З книжки "Між любов'ю і любов'ю"

*У моєму нині окупованому селищі казали, коли щось губиться і ніяк не знайдеш: "Чорт пограється й оддасть".

я слабка
і тому дозволяю цьому тексту
бути слабким
не вартим великої епохи і згадок у хрестоматіях

я стишуюсь
і тому дозволяю музиці випаруватись до того
я нею бризне на клавіші
до того
як розмаже нею краєвид в куточку високого недремного ока

я виходжу з розмови
до того
як синюшна її оболонка лусне
і щось тонконоге
мов з тих самих дитячих снів
торкнеться слів і піде в павучий танок

я розгублена
і тому дозволяю зорепаду минати
без бажань і вагань
хоч мрій своїх трохи шкода
як кошенят
народжених прямо в осінь
нікому не потрібних
окрім рудоволосої дівчини
серце якої з іншого каменю
аніж моє

літо зайшло за надто чіткий горизонт
прокреслений жорстоким старим художником
і стало невимовним прозорим спогадом

я слабка
і тому
осене
не кажи кого ти забереш

#журнал_обліку_віршів

недавно вирвалася на фестиваль, ШеФест, душевний такий, де багато знайомих ще з домайданних часів, теплий і затишний, мене кілька людей після виступу питало "чи справжня я військова", бо з піснями якось образ не в'яжеться —

та хз, думаю, вже рік, так складається, що на нулі і близько до нуля не була, то ногу доламаю, то все надто швидко несеться, що мої швидше "закінчуються" приданими до інших підрозділів, ніж задіюють наших бойових медиків —

ні, я поки не перевелася в небойову частину, мої вояжі в Київ взимку були пов'язані з лікуванням, але й в штурмову, куди звали, не пішла, хоч там і друзі, поки не впевнена, що витягну, весь час по здоров'ю щось прикре вилазить, а може, мені так просто зручніше, от якщо по-чесному, може, я вже й не та, що на початку, не та, що на Майдані, десятки живих друзів і знайомих тому, може, я вже веду, як багато хто в армії, імітацію, щось про людське око, а не боротьбу —

то чи справжня я військова, якщо маю пробитий осколком квиток, форму, зброю, командирів, задачі, рецепт на антидепресанти, розкладний похідний синтезатор, список людей, про яких думаю, граючи Адажіо чи то Вівальді, чи то Баха —
дякую, що ставите таке дивне й складне питання, але не знаю, хто і що справжнє —

осінь поки несправжня
але небо вже стає беззахисно-блакитним
війна справжня
хоч і не завжди зараз близько
музика нагадує про все що було і все що могло б бути, але не буде
побратим каже
що коли заплющую очі — зникає світ
я не вірю
іноді думаю, що краще б зникав
а музика залишалася б
02.09.24.

Перелети чорні дахи
перелякай власні страхи
та не дивуйся що вітер не буде лагідним
ти ж бо із ним одного інфополя ягідки

тінь на стіні має ім'я
в тому то й справа що вона не моя вона не твоя
має ім'я тінь на стіні
ну говори здогадався чи ні здогадався чи ні

що
музика скінчилася а ми ще танцюємо
музика скінчилася а ми ще танцюємо
музика скінчилася а ми ще танцюємо
музика скінчилася
а ми ще тут....

Все що забути хотів — не зміг і врешті звик
тричі на день перед їдою кладеш під язик
ой ходить сон коло вікон ой ходить сон коло вікон
понад балконами за териконами сірими зонами
ой ходить сон коло вікон ой ходить сон
далі нема — прохід заборонено 

має ім'я тінь на стіні
ну говори
ти змирився — чи ні
то змирився — чи ні?

що
музика скінчилася а ми ще танцюємо
музика скінчилася а ми ще танцюємо
музика скінчилася а ми ще танцюємо
музика скінчилася
а ми ще тут....

— ПроводИ —

Котик ось бігає
його медик завів — Царство Небесне —
здається це киця
може й киця
я їй під хвіст не заглядаю
як звати —
та киця собі й киця

дівчата — Царство Небесне —
брали торік на операцію
щоб кошенят не навела
кошенята на війні річ геть недоречна

а коли сталась біда
киця захворіла
відчула мабуть
два тижні ледь вставала
потім пішла до людей жити
і ось до вас тепер ходить
помацай — шкіра й кістки
скільки там тої киці
та вже від'їдається
місяць тому страшнюче було

а Ірочка — Царство Небесне —
ось там корму трохи лишила
Дашенька — Царство Небесне —
казала щоб не ображали
хоч киця хлопців і більше любила
то ви не ображайте
вона корм любить
більше нічого толком не їсть
а корм не дають люди
бо хімія

у стінах
де все за Царство Небесне
за стінами
де все за Царство Небесне
їсти на проводИ цукерки
солодкі аж боляче і всі про те саме
купувати корм для чорної киці —
бо скільки там тої радості тої киці тої хімії —
не сподіватися царства ні земного
ні небесного
не складати скарбів своїх тут
більше ніж влізе в баули
не впадати у відчай
коли відчаю холодна течія впадає в тебе
не лінуватися
лихословити лише по ситуації

молитися крадькома
хай би лиш тривало щастя
коли є кому скинути фото
ще одного ранку довгого шляху
ще одної киці
що кумедно підставляє животик
досі холодному
досі байдужому
травневому сонцю

... якщо чуєте, ми правда не ображаємо ?...

#мураховірші #журнал_обліку_віршів

Почнемо з музики. Показую дещо з демок, бо пісні і кліпи виходять не так часто, як хотілося б. Мені здається, вони теж прикольні ?

Рибко не ловися
любко не молися —
вже проліз у дірку в небі
непутящий місяць

половинка світить
половинка пахне
і летить на запах срібний
нетутешня птаха

очі їй зміліли
сила їй змаліла
заки море перетнула
крилечка зломила

хто ж її покликав
крізь пітьму і лихо
крізь туман і темні гори
в цю країну тиху

чий це голос кволий
в полі ходить голий
ані сорому ні стиду
витинає соло

ні на що не схожий
рідний і ворожий
все гукає і гукає —
та не допоможе

рибко не ловися
любко не молися
коли ти мене покинеш
світ потоне в пісні

коли я тебе покину
світ потоне
світ потоне
світ потоне
в пісні

Вітаю всіх, хто прийшов погортати журнал обліку пісень і віршів ?