— ПроводИ —

Котик ось бігає
його медик завів — Царство Небесне —
здається це киця
може й киця
я їй під хвіст не заглядаю
як звати —
та киця собі й киця

дівчата — Царство Небесне —
брали торік на операцію
щоб кошенят не навела
кошенята на війні річ геть недоречна

а коли сталась біда
киця захворіла
відчула мабуть
два тижні ледь вставала
потім пішла до людей жити
і ось до вас тепер ходить
помацай — шкіра й кістки
скільки там тої киці
та вже від'їдається
місяць тому страшнюче було

а Ірочка — Царство Небесне —
ось там корму трохи лишила
Дашенька — Царство Небесне —
казала щоб не ображали
хоч киця хлопців і більше любила
то ви не ображайте
вона корм любить
більше нічого толком не їсть
а корм не дають люди
бо хімія

у стінах
де все за Царство Небесне
за стінами
де все за Царство Небесне
їсти на проводИ цукерки
солодкі аж боляче і всі про те саме
купувати корм для чорної киці —
бо скільки там тої радості тої киці тої хімії —
не сподіватися царства ні земного
ні небесного
не складати скарбів своїх тут
більше ніж влізе в баули
не впадати у відчай
коли відчаю холодна течія впадає в тебе
не лінуватися
лихословити лише по ситуації

молитися крадькома
хай би лиш тривало щастя
коли є кому скинути фото
ще одного ранку довгого шляху
ще одної киці
що кумедно підставляє животик
досі холодному
досі байдужому
травневому сонцю

... якщо чуєте, ми правда не ображаємо 🖤...

#мураховірші #журнал_обліку_віршів

Час показати деякі свіжі пісні. Записала перед від'їздом на службу таку чернетку.

Вже завтра великий вечір військової поезії в Києві на фестивалі "Книжкова країна"

тримайтеся
все буде добре

а потім ми
підемо доживати своє
на крижинах спогадів
під час великого льодоходу

будемо підтягувати одне одного ближче
ниточками нічних розмов
відчуваючи все менше місця під ногами

серед високих хвиль прапорів і гасел
будемо озиратися на голоси

і ніяково вибачатися що знову обізналися

а чорне й спрагле серце
таке саме як наші чорні й спраглі серця
сходитиме потай поряд зі справжнім сонцем

і в його пульсуючому світлі
дерева яких немає відкидатимуть тіні
будинки яких немає відчинятимуть двері
люди яких немає лагідно й невагомо
всміхатимуться зі світлин яких ми не встигли зробити
(не до того ж було)

і я казатиму:
порахуй пальці
раптом це штучний інтелект
знову і знову некрасиво жартує
виманюючи нас на берег

Почнемо з музики. Показую дещо з демок, бо пісні і кліпи виходять не так часто, як хотілося б. Мені здається, вони теж прикольні 🎧

Рибко не ловися
любко не молися —
вже проліз у дірку в небі
непутящий місяць

половинка світить
половинка пахне
і летить на запах срібний
нетутешня птаха

очі їй зміліли
сила їй змаліла
заки море перетнула
крилечка зломила

хто ж її покликав
крізь пітьму і лихо
крізь туман і темні гори
в цю країну тиху

чий це голос кволий
в полі ходить голий
ані сорому ні стиду
витинає соло

ні на що не схожий
рідний і ворожий
все гукає і гукає —
та не допоможе

рибко не ловися
любко не молися
коли ти мене покинеш
світ потоне в пісні

коли я тебе покину
світ потоне
світ потоне
світ потоне
в пісні

Вітаю всіх, хто прийшов погортати журнал обліку пісень і віршів 📔