трохі збився з шляху «кіно»,перечитав все що ви писали,особливо в тт,дуже здивувався чомусь.
якщо хтось дочекається,то скоро відзніму шось гарне і цікаве

я живий та неушкоджений,
але життя моє іде недосконало.
я не встигаю,недосипаю
та сил моїх не вистачає,часу мало

я завжди шукаю спокій
і тільки-но його знайшовши,
в мою душу заповзає змій,
все з‘їдає,та ломає,порожнечу залившиши

тому я мовчки в сон втікаю,
і дивлячись у стелю ,
благав про відчуття турботи,
таке потрібне,але воно в роботі.

по факту,я вже не існую.
мовчу про все,ніхто не знає.
біжу,втікаю,у думках шуткую,
тебе хоч хтось кохає?

а я й сам не знаю,частіше сам себе питаю.
не бачив чесності в словах
не відчував життя в вузлах
та я вже звик до цього каяття,
не знав що звуть його буття.

поясніть діду шо таке океокеоке і лалала