🧔🏻‍♂️ Відречення Петра

Можливо, Петру було дуже соромно говорити про це, але його відречення стало найбільшим благословенням для нього.

Ми хочемо добре служити Богу, роблячи добро, але як це можливо, якщо за своєю природою ми – злі?

Тоді як ми можемо служити Господу? Тільки тоді, коли відкинемо надію на себе та приймемо душу Ісуса.

Багато людей, не розуміючи істинного покаяння, просто кожного разу просять пробачення за свої гріхи.

Бог допускає у нашому житті те, що ми потрапляємо у гріх, щоб ми могли побачити, що ми на 100% злі та гріховні.

Тільки після цього ми можемо відкинути свої думки та прийняти Слово Бога.

Якби жінка, взята у перелюбі, не згрішила, вона б просто жила та насміхалася з тих, хто грішить.

Звісно, вона вважала б себе доброю. Але Бог допустив перелюб у її житті, і тепер вона не може сказати, що вона чиста й добра.

Що ж Бог хоче нам дати? Найспокійнішу та найщасливішу душу Ісуса.

Відкидаючи свою душу та приймаючи душу Ісуса, ми можемо жити чистим і світлим життям.

Король Фрідріх II, що правив Пруссією у XVIII столітті, одного разу відвідав в’язницю міста Берліна.

Усі ув’язнені, один за одним, падали в ноги королю й клялися у своїй невинності.

Лише одна людина тихо стояла осторонь.

Він не кричав, що його обмовили чи несправедливо засудили, і не просив Фрідріха про помилування.

— Ну а ти? — звернувся до нього король. — Ти теж потрапив сюди помилково?

— Ні, Ваша Величносте, — відповів чоловік. — Я чекаю кари за три збройних пограбування.

— Негайно випустіть цього ув’язненого! — закричав король.
— Виженіть цього бандита, щоб він не бентежив своєю присутністю суспільство чесних людей!

Правильність, вона як асфальтова дорога. Йти по ній зручно. Та ось тільки квіти на ній не ростуть.

Псалтирь 26:1

Господь - світло моє і спасіння моє: кого мені боятися? Господь фортеця життя мого: кого мені боятися?