АЗС України: Антонов, Єремєєв, Курченко, Супруненко

Частину із колишніх АЗС групи «Приват» Коломойського купила компанія «Макс енерго ресурс» Ігоря Супруненка.

Що тут сталося! Гвалт! Sos! Рятуйте! Чесний, прозорий і непідкупний бізнес АЗС України, продажу продуктів нафтопереробки, дизеля, бензину, автогазу вирішив розібратися із новим учасником ринку, поставити його на місце та окреслити його сумне майбутнє. Ну і заодно поставити клеймо корупціонера. Все по фен-шую: «Ми хороші, вони – погані», «хто не з нами – той проти нас».

Безумовно, що захід на ринок пального маловідомого учасника – це деструктивний процес для діючих учасників. Попри «цивілізаційні» правила, але в Україні можна легко змусити поділитись своїм місцем і прибутком. Тому і зараз присутній страх, що доведеться ділитися ресурсом (нафтопродукти) та грошима із новим учасником. Ну а чьо? Так було вже таке!

Як тут не згадати компанію «ВЕТЕК» та Сергія Курченка. Він також був маловідомим, а для когось – типу для журналістів-розслідувачів, взагалі невідомим. До того часу поки на нього не показали пальцем і не підсвітили із посольства США. За океаном завжди переживали за Україну та звернули увагу на «сім’ю Януковича» та її фінансовий актив.

Але є але. «На зеркало неча пенять, коли рожа крива». До речі, епіграф Миколи Гоголя до «Ревізора». Так от. Як тут не згадати часи 90-х,2000-х рр., коли майбутні господарі потужних і модернових АЗС по типу «Окко» («Галнафтогаз») чи Wog починали свій бізнес. Іще живі учасники складних процесів формування нинішніх «європейських» бізнесів Окко і Wog мають багато спогадів про той час. Хто і кого «щемив», кому винні, кому пробачили, векселі, кредити, борги, кого забули і не згадають вже і т.д. Словом, хто старе згадає тому окко геть )

Це ж стосується і Wog. Аналогічна історія, близькість до влади, використання адмінресурсу. Знамениті фінансові схеми Єремєєва, футбольного клубу, повернення ПДВ, Континіум, молокозаводи, облгази. Чого там лише не було. Для родини Єремєєва закінчилось все не дуже добре, бо після його смерті його близьких фактично виштовхали із бізнесу Wog.

Тому все було в історії – і корупція, і втечі, і розбіжності, і кеш, і все-все-все. Таке було життя. Ні, зараз все красиво. АЗС, кафешки, дизель, знижки. Але все таки «ложечку ви не брали, а осадочок залишився».

І щастя для «Галнафтогазу» і Окко, що вони пішли у «рабство» до ЄБРР. Кожен може для себе давати оцінку співпраці Антонова та ЄБРР. Я називаю це «рабством». Але «європейці» у бізнесі Антонова відіграють ключову роль у прийнятті рішень. І їм, до речі, також не подобається, коли якісь «чужі» починають відгризати нехай малий, а кусок пирога. Все правильно – «хіба для них ми ростили нашу квіточку».

Зрештою, історії Окко і Wog – це лише частина. Половина мереж мають свою тернисту дорогу до слави.

Тому новий учасник ринку Супруненко, «Макс енерго ресурс» закономірно «робить нерви» для амбітних учасників ринку. Всі інші, не сумніваюсь, будуть домовлятись і жити як жили раніше.

Так, зрозуміло, що без підтримки у владі (та хоч сам Зеленський чи глава його офісу Єрмак, або ж інші приближені до влади) займатись такими проектами із розвитку мережі АЗС не є можливим. Особливо у нинішній ситуації. Ну, але чому колись давно Антонову чи Єремєєву (Лагуру, Івахіву, Димінському) можна було «крутитись» як вміли, а нинішнім «бізнесменам» не можна?

Якщо що – хе-хе – то я за цивілізований ринок, правила, демократію. Але навіть у 2024 році це все залишається радше ілюзією та оманою. Тому навіть цікаво подивитись як буде розвиватись історія із цими АЗС Супруненка. Адже варіантів розвитку є насправді доволі багато. Ну, хоча би заставити АЗС швидкими зарядними станціями для електромобілів (просто як версія, не обов’язково, що так буде).

https://telegra.ph/AZS-Ukraini-Antonov-YEremyeyev-Kurchenko-Suprunenko-10-03

Децентралізація енергетики як спосіб заробити на Україні

Добре, що хоча би на четвертому десятку незалежності України ілюзія про «чесні і непідкупні» ЗМІ США, Великобританії і ЄС розвіялась як попіл над Великим каньйоном у штаті Арізона США. Хоча, це було відомо і 50, і 80 років тому.

Тому і смішно, і страшно читати чергові славні «реляції» у «провідних ЗМІ Європи» про децентралізацію енергосистеми України. Вивчив статтю у Financial Times, а тому із чистою совістю скажу «прочитав і засуджую». Більшої шкоди для держави важко уявити.

Спойлер: З боку України та внутрішнього бізнесу боротьба іде за бюджетні гроші на будівництво та ремонт існуючих електростанцій. З боку «міжнародних партнерів» - бажання змусити Україну закуповувати непотрібні генератори від 50 кВт до 5-10 МВт і назвати це «децентралізацією» енергосистеми.

Ніхто за кордоном розвивати енергосистему України не планує.

І в першу чергу це стосується нахабного і примітивного просування так званої «децентралізації енергетики». Як завжди немає ні вартості будівництва, ні часових рамок будівництва, ні перспективи роботи такої системи в пост-воєнний час, ні розрахункової вартості виробництва 1 кВт-год.

Єдиний поки що приклад подібної «децентралізації» існуючої енергосистеми озвучували у владі Києва, які замовили і прорахували такі роботи. Отож, іще раз нагадаю. Побудова 620 МВт міні-ТЕЦ буде коштувати 1,2 млрд. євро, повний час виконання проекту – 12-15 років. А практичний досвід показує, що бюджет зростає мінімум на 50%, а час – взагалі невизначене поняття, може зрости і в два рази.

Тому які 1,5-3 роки? Який 1-2 млрд. дол. на всю Україну? Є таке чудове старослов’янське слово «окстись», яке означає «перехрестись» або схаменись. Інакше не скажеш.

Перебудувати хоча би частину енергосистеми України потужністю до 5000 МВт буде коштувати від 10 до 15 млрд. дол. Час – 20 років. Це скромна оцінка.

Тепер розмежуємо поняття (дефініції). Децентралізація енергосистеми – це фактично перебудова існуючої крупної енергосистеми України із електростанціями по 500-3000 МВт. Ціль такої перебудови – створити до 20-50 (не сотні і тисячі як люблять травити байки) нових електростанцій газової або атомної потужності по 100-300 МВт. В окремих випадках можливо станція від 50 до 100 МВт. Такою системою можна буде управляти і контролювати.

Так звана «децентралізація» в очах міжнародних партнерів та їх лобістів в Україні – це установка генераторів потужністю від 200-500 кВт до 4-5 МВт, або в окремих випадках 10-25 МВт. Таких об’єктів дійсно треба більше тисячі. Такою системою управляти не буде можливості і контролювати. Кожен буде сам за себе.

Існує приклад бізнесу, який зараз перед зимою хаотично рятується і установлює все підряд – від генераторів, дійсно міні-ТЕС до сонячних електростанцій, просто акуммуляторних батарей. Але цей приклад не показовий, бо це не будівництво нової енергосистеми. Це якраз класична історія «моя хата скраю».

Чим лобісти так званої «децентралізації енергетики» відрізняються від того ж таки критикованого ними на шпальтах «незалежного» видання Financial Times Міненерго, Галущенко, «Енергоатому», Котіна? Звичайно, пропозиції забудувати Україну новими атомними реакторами, малими модульними реакторами – це все фантазії. А бажання отримати на такі ядерні проекти гроші закономірно буде викликати підозру у корупції. Та й реалізувати такі плани навіть за 30 років ніхто не зможе.

Але вважати, що «натикування» по всій Україні сотень «генераторів» буде кращим варіантом, ніж розвивати централізовану енергосистему, але просто меншого обсягу – то це приведе до росту цін на електроенергію для споживачів, розбалансує енергосистему, породить проблему стабільних відключень електроенергії.

https://telegra.ph/Decentral%D1%96zac%D1%96ya-energetiki-yak-spos%D1%96b-zarobiti-na-Ukrain%D1%96-10-01

Who are you, Mr. Usyk?

Боксера Усика стало багато. І при чому тут ДТЕК і Ахметов?

Давно хотів написати про Усика. А тут і нагода хороша появилась.

То його Зеленський визволяє із лап «польських тюремників». То Зеленський нагороджує його разом із усіма після виступу на Олімпіаді. Е, а нічого, що Усик на Олімпіаді не виступав. Та нічого, ніхто і не помітив, затесали серед інших спортсменів іще пару таких як Усик і все добре.

Усику також нічого «не тисне». Особливо у контексті Зеленського, який продавлював закон про «заборону Української православної церкви».

А Усик-то вірний Української православної церкви. Його духівником є митрополит і глава УПЦ Онуфрій. Якби в Усика було більше часу, то не сумніваюсь, що він би пройшов у хресному ході з Кам’янця-Подільського до Свято-Успенської Почаївської Лаври. Щорічний хресний хід, який збирає десятки тисяч людей. Цього року пройшли собі тихенько, ніхто нічого не писав, у новинах не показували. Ну да, це ж треба показати реальну «єдину країну», а не віртуальну у Фейсбуці. Інша справа писати і показувати на всю велику Україну про лгбт+ марш у Харкові – це достойна подія для «єдиної країни».

Не знаю чи Усик обговорював із Зеленським питання УПЦ. І не знаю чи Зеленський сам має таку позицію щодо УПЦ, чи він просто йде у фарватері і тренді тих, хто сьогодні уповноважений вирішувати в Україні церковні питання та поширювати глобальний розкол суспільства. Мовний є (хоч і багато хто тужиться перейти на українську). Регіональний є (хоч і багато хто імітує рівність галичан і харків’ян). Церковний є (УПЦ, ПЦУ, УГКЦ, протестанти – рівність аж зашкалює). Майновий є (пенсія в 3 тис. грн. і премія Кудрицького у 40 млн. грн).

Та й Усик сам став роздавати більше інтерв’ю, ніж зазвичай. Навіть далекі від «боксу і Усика» люди стали зауважувати, що Усика стало більше. То тут, то там.

Особливо показове інтерв’ю для радіо НВ, де ведучі його багато чого питають і, зокрема, про Українську православну церкву. І тихенько «з’їдають» пояснення Усика про УПЦ та свого духівника митрополита Онуфрія. Хоча, щось мені здається, що будь-кого іншого (але не Усика) ці ж журналісти «з’їли» би до костей, сказали би все, що думають про «московську церву», «сепаратистів» і далі по списку.

Колись так давно журналісти телеканалу «1+1» постійно питали Усика «чий Крим». Таке було враження, що ті журналісти от прям із Криму і питали Усика про це. Хе.

Словом, щось змінилось. Змінився і Усик. От каже навіть, що може бути міністром спорту. Уявляю собі. Згадую як колись давно нинішній голова депутатської групи «Платформа за життя і мир» Юрій Бойко з ходу послав у нокаут Олега Ляшка. Битися не треба, але вийшло красиво. Так от думаю, що Усик там не стримається. Буде наслідувати приклад Бойка, який видно також за щось не стерпів Ляшка. Хе.

Не просто так і ДТЕК Ахметова «обнімається і цілується» з Усиком. Пішли до нього спонсором. «Битва за світло» і все таке. Хе. Ті, хто іще вчора у ДТЕК не бачив впритул Усика, сьогодні тягнуть його на рекламну акцію «подаруй квартиру» солдату, що воював у Маріуполі. Усика також і в цьому випадку нічого «не тисне». Приходить. Умовно «вручає ключі» і «дарує рукавички». Все круто, звичайно. І це добре, що Ахметов допомагає. Ну, дійсно, не будуть же представники організацій Ахметова кричати Усику «геть московського попа». Якось не пасує. Та й Усик їм не відповів би нічого. Православна віра не передбачає відповідь злом на зло.

Звичайно, все це нагадує певний страх. Страх, що Усик може піти у президенти. І що його підтримають США. Тому з ним краще дружити. Така логіка Ахметова. Ну, чесне слово, квартири можна інвалідам чи дітям загиблим солдат роздати і без Усика. Але Ахметов по іншому не вміє. 200 швидких допомог, які колись на зорі президентства, «подарував» Зеленському Ахметов – це факт.

Президент Зеленський також може мати план щодо Усика. Краще передати владу тому з ким у тебе хороші стосунки. Але ж тут виникає питання: а як же тоді УПЦ?

Тому і постає у повітрі питання: Who are you, Mr. Usyk?

https://telegra.ph/Who-are-you-Mr-Usyk-09-20

Як Польща хоче в’їхати в «зелений рай» ЄС на плечах України

Польща не втомлюється пробивати дно «товариша», «адвоката», «партнера» і «помічника» України. Польський прем’єр Туск запропонував спалити польське вугілля, виробити додаткові обсяги електроенергії для України. Але за це Польща хоче, щоб ЄС, по-перше, оплатив таку електроенергію, і по-друге не вимагав з Польщі плати за викиди CO2.

https://telegra.ph/YAk-Polshcha-hoche-vihati-v-zelenij-raj-YES-na-plechah-Ukraini-07-10

При цьому для України шкурка не буде вартувати вичинки. Тому що за попередніми оцінками Польща може за рахунок свого вугілля поставляти в зимовий період до 10 млн. кВт-год на добу або до 300 млн. кВт-год на місяць.

Цього разу за рахунок намірів збільшити поставки електроенергії в Україну влада Польщі хоче вирішити свій вугільний конфлікт із ЄС. А також Польща хоче в’їхати в «зелений рай» ЄС на плечах України. Суть проблеми: Польща не хоче виконувати «зелений перехід» енергетики, не хоче закривати свої вугільні шахти, зменшувати видобуток вугілля, зменшувати викиди CO2, судиться із ЄС.

В принципі позиція Польщі правильна і національно-раціональна. Якщо США, Китай чи Індія не відмовляться від вугілля, то чого це має робити маленька Польща? Але Україні від цього не легше.

В Україні, до речі, якось мляво висвітлювали пропозицію прем’єра Польщі Туска. «На цей час ми працюємо над тим, щоб мати можливість спалювати польське вугілля, якого в нас зараз багато, щоб не платити за його спалювання, тобто за викиди, а електроенергію, вироблену польськими електростанціями з польського вугілля за європейські гроші, через наявний енергоміст спрямовувати до України», - це безпосередньо слова Туска. Як тут не згадати відомий вислів: і рибку з’їсти, і кісточкою не вдавитись.

В цілому взимку «Укренерго» очікує, що і Угорщина, і Румунія, і Польща не зможуть постачати більше електроенергії, ніж зараз влітку (приблизно по 30 млн кВт-год на добу). Відповідно у такому випадку Польща може отримати послаблення від ЄС для викидів, отримати гарантовану оплату електроенергії, вклинитися у продаж електроенергії для України і зайняти там більшу частку (тобто, витіснити поставки Угорщини і Румунії). Все чудово. Бінго. У поляків все добре. В українців – як завжди.

Важко згадати будь-яку енергетичну «співпрацю» України і Польщі, де би поляки намагались допомогти Україні та реалізувати спільну взаємовигідні проекти. Поляки завжди грали у футбол в одні ворота. Найбільш показова історія із будівництвом нафтопроводу «Одеса-Броди-Плоцьк». Польща плавно з’їхала з теми і слова «Плоцьк», «Гданськ» зникли із проекту. Україні довелось самостійно тягнути цю сумну історію.

Зараз поляки аж пищать від щастя, що Україна стала іще більше залежною від нафтопродуктів, які йдуть із Польщі і через Польщу. До ракетних ударів та пошкодження енергосистеми Польща іще рік тому готувалась імпортувати (тобто купувати в України) електроенергію через ЛЕП «Хмельницька АЕС- Жешув» та будувати нову лінію «Рівненська АЕС – Хелм».

Отак і живемо. Як у відомій казці про вовка і лисичку. Битий небитого везе.

Ляльки в погонах. Частина друга

Як Інтерпайп Пінчука «ховає» кримінальні справи проти себе і навпаки – нацьковує поліцію на конкурентів

https://telegra.ph/Lyalki-v-pogonah-06-13

Початок. Частина перша.

Очевидно, що Інтерпайпу такий розвиток подій не міг сподобатися. Скоріше за все, там довго думали, як протидіяти кримінальній справі відкритій у Києві і вирішили вдатися до традиційного прийому – т.з. «об’єднанню і похованню». Через півроку після надходження заяви про злочин від американців, нікопольська поліція (іще раз нагадаю, що Нікополь – вотчина Пінчука) раптом «прокинулась» і вирішила із усією суворістю… відкрити кримінальну справу за заявою американської Vorex, яка вже пів року у них лежить у шухляді.

Якщо ви думаєте, що поліція під носом у Пінчука вирішила проявити всю мужність і покарати олігархів, то, мабуть, думаєте, що йдеться про якусь іншу країну. Закрити справу проти себе у Києві Інтерпайпу буде набагато складніше, а головне – дорожче, ніж у рідному Нікополі. Тому, скоріше за все, кримінальну справу у Києві об’єднають зі справою, яка розслідується нікопольської поліцією, і там, у Нікополі, поближче до Інтерпайпу, тихенько поховають, тобто закриють. І на цьому буде поставлена крапка.

І всі ми вкотре станемо свідками того, як правоохоронні органи виступають у якості ляльок у театрі олігархів, готових обслуговувати їхні інтереси.

А для тих, хто забув, який вплив Інтерпайп має на поліцію у Києві (у нашому конкретному випадку – Шевченківську) нагадаю, як Інтерпайп використовує поліцейських для тиску на амерканців.

Добитися відкриття кримінальної справи в Україні складно. Звертаєшся до поліції, а вона не реєструє кримінальне провадження. Інша справа, якщо ти – Інтерпайп Пінчука.

Інтерпайп воює з американською компанією Vorex, яка бере участь у торгах на Prozorro і постачає для газовидобувної галузі труби за нижчими, ніж Інтерпайп, цінами. Інтерпайп ініціює проти Vorex судові процеси та пише на компанію заяви про злочини.

Зараз в Шевченківському управлінні поліції розслідується справа проти американської компанії Vorex за заявою Інтерпайпу 12023100100005254 від 18.12.2023.

Цікаво, що із заявою про злочин Інтерпайп звернувся 18 грудня 2023 року. Справу було відкрито у той самий день 18 грудня, про що свідчить витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань. Цей витяг Інтерпайп сам подає в суди.

Я вже описував, що відбувається, коли хтось звичайний спробує звернутися із заявою про злочин за ст. 358 (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів) і щоб у той самий день було відкрито справу. Це просто неможливо. У таких випадках поліція завжди відмовляє у відкритті кримінальної справи. Як показує досвід саме по Шевченківському управлінню поліції по аналогічних зверненнях, поліція відмовляє у відкритті справи і заявники змушені звертатися до суду із оскарженням бездіяльності. Ось сім прикладів тільки за 2023-2024 роки, коли заявники зверталися до суду, коли Шевченківська поліція відмовлялась відкривати справу (таблиця).

В середньому, чекати на відкриття кримінальної справи (і то через звернення до суду) доводиться від двох до п’яти тижнів. А коли звернувся Інтерпайп, то поліція одразу відкрила справу у той же день.

Цікаво, із яких міркувань Шевченківська поліція так симпатизує Інтерпайпу і так блискавично відкриває справи? Чим таким смачним Інтерпайп так вдало «пригодовує» Шевченківську поліцію?

Telegraph

Ляльки в погонах

Як Інтерпайп Пінчука «ховає» кримінальні справи проти себе і навпаки – нацьковує поліцію на конкурентів Олігархи в Україні звикли використовувати правоохоронну систему у своїх цілях. І можна зробити хоч десять реформ поліції чи судової системи, але завжди…