Згадався 2014 рік.
Тоді на Донбасі запалювалися проросійські сепаратистські гнійники, в Києві панувала атмосфера невизначеності і сум‘яття, нічого було незрозуміло і якось трохи лячно.
В якийсь момент по телевізору я побачив зйомки з чийогось телефона, як з території занюханої напіврозваленої військової частини на Схід рушала колона українських військових: старі БТРи, Зіли, Газ-66. Складалося враження, що ця техніка зараз просто розсипеться - такі клуби диму вона випльовувала і так натужно ревіла старезними двигунами.

Потім ми ще дізнаємось, що зампотєхі заводили БМП з одного акумулятора, а волонтери ночами з трьох неробочих танків робили один «на ходу».

Але тоді я відчув, як шкірою побігли мурахи гордості.

Потім таке саме я відчував, коли ми зустрічали 95-ку на Бориспільській трасі - постріляні крази і камази, БТР з відірваним колесом.
Потім оборона ДАПу, де люди міцніші за бетон.

А потім я відчув цю гордість за Армію, коли ми вивозили родини з Києва на Захід, а вони колонами йшли на Схід.
Ми виходили з-під чорного диму, а вони сунули йому на зустріч.

Київ, Харків, Херсон, Бахмут, Авдіївка, Куп‘янськ. Мільйон моментів, коли піксель став ознакою мужності, звитяги і якогось безумовного фаталізму.

Але що для мене особливо характерне на сьогоднішній момент - в День Збройних Сил…
Найголовніше, що нині виділяє ЗСУ на фоні усіх інших Армій - це впертість у затяжній війні з настільки величезним і жорстоким супротивником.
Війна ж це не тільки стрибок, надзусилля і героїзм.
Це щоденна, нудна, брудна і марудна (це різні слова) робота. Яка і вимагає то стрибків, то танців на голові, то надзусилль, то героїзму.

Я певен, що навряд на європейському континенті знайдеться ще така Армія і таке суспільство, здатне так довго тягнути таку велику ношу.

Власне, шановні бійці.
Немає таких слів, щоб Вам подякувати.
Тому просто доповідаю голосом, що завдяки нашим невтомним донаторам - простим людям, яким не все одно - ми продовжуємо лупати скелю забезпечення Ваших лав справними машинами.

Сьогодні в ремонті 3 машини, а 4-ту завтра привезуть на лафеті. Одна машина на обкатці.
Так, напевне, це не Ваші підрозділи і навіть не Ваші бригади, але дуже імовірно, що ці тачки прикриють якісь Ваші фланги і міцно триматимуть рокадні дороги.

Ми не хочемо, щоб в Армії були напіврозвалені корчі.
І на своєму мікрорівні ми робимо все для того, щоб Ви замість нескінченних ремонтів просто виконували свою роботу: нищили ворога.

Тисну міцно руку усім тим бійцям та воїнкам, з якими ми хоч раз перетинались.
Вас вже не одна сотня, але кожен-кожна з Вас неповторні.

Слава живим і вічна пам‘ять полеглим.

Майте тиху ніч.

В моменти, коли темними вечорами мене огортає безнадія і туга, коли осінній туман стає особливо задушливим, коли не до кінця зрозумілий горизонт планування, а війна на виснаження відчувається в кожній дії чи бездіяльності на теренах цілої країни, я згадую дуже простий рецепт, який хтось в фейсбуці написав, а воно відклалося:

- Треба просто продовжувати стріляти.

Сьогодні ми із Вами передали Mitsubishi Outlander для бійців 144 бригади.
Машина 60/42 і 59-та нами знайдена, відремонтована і відтестована в рамках проєкту 42 тачки на ЗСУ.
Боєць приїхав за тачкою прямо з позицій, гайнувши глупої ночі до світла мирних міст, а нині вже, імовірно, знову занурився в морок прифронтових міст-привидів.

Я ніколи до цього не їздив на такому поколінні аутлендерів і… я в дикому захваті.
Воно, звісно, не бус, але японець є японець: бокова підтримка спини, двигун шепоче, простий, але просторий салон, хороша динаміка.
От прям дуже зрозумів власників цих машин і чому вони роками на них катають.

Я дякую Вам за підтримку від себе, отого хлопця в пікселі на фото і від Мартин Брест, який є задовбаним трохи більше, ніж повністю.
Так, я пам‘ятаю про розіграш і він відбудеться відразу, як Мартін Олегович буде в доступі.

Лупаємо далі.
І лупатимемо далі.
Невідомо скільки - бо, чесно, при всьому розмаїтті марок і моделей, проблеми у всіх корчів плюс-мінус однакові - але до самісінького краю.

Ви неймовірні.

Майте тиху ніч.

Реквізити для підтримки
Приват 4149499086676739 (Антон Сененко)
PayPal [email protected]
Криптовалюта USDT 0xdf89978Ca0F80a30DB5D140b2042e99441ec43A4 (Ethereum (ERC20))
Детальні реквізити для оплати через IBAN
Установа банку ПриватБанк
МФО банку 305299
Отримувач платежу СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ
IBAN UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача 26201691360906
Валюта картки UAH
РНОКПП отримувача 3136215494
Призначення платежу Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ,
безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ
Принагідно лишаю реквізити Мартін Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно 4441114443028624
PayPal [email protected]
Детальні реквізити для оплати через IBAN(Мартін Брест)
Установа банку МоноБанк
МФО банку 322001
Отримувач платежу БОЛДИРЄВ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
IBAN UA843220010000026209305820349
Рахунок отримувача 26209305820349
Валюта картки UAH
РНОКПП отримувача 2951302916
Призначення платежу Поповнення рахунку БОЛДИРЄВ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ,
безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ

P.S. Так, тачка пішла на фронт з двома комплектами коліс на дисках і ще з 4-ма додатковими шинами. І запаска ще. Так треба.

P.S. 2 І не забувайте підписуватись на Лабораторну мишу в Вотсап, бо туточки діяльність згортатиметься з 1 січня 2025 року.

Follow the Лабораторна миша channel on WhatsApp: https://whatsapp.com/channel/0029VaL5Z8Y84Om4TSEXRO2g

Для підвищення ефективності цієї діяльності доцільно, щоби видавничі проєкти Академії реалізувала одна юридична особа, яка зможе використовувати сучасне поліграфічне обладнання та наявні в обох видавництвах висококваліфіковані кадри.

Національна академія наук України високо цінує працю і досвід своїх фахівців, а також усвідомлює важливість книговидання, зокрема наукового, для України як незалежної та розвиненої держави, тож кадровий потенціал і найкращі традиції «Наукової думки» буде збережено.

Тобто видавничі проєкти «Наукової думки» виконуватимуться й надалі. Крім того, на сьогодні у Видавничому домі «Академперіодика» працюють уже 11 співробітників Видавництва «Наукова думка», серед яких п’ятеро наукових редакторів. Розглядаються також питання про нову назву діючого видавництва та можливості збереження бренду «Наукова думка».

Отже, наукове і науково-популярне книговидання у Національній академії наук України триватиме.»

P.S. І не забувайте підписуватись на Лабораторну мишу в Вотсап, бо туточки діяльність згортатиметься.

Follow the Лабораторна миша channel on WhatsApp: https://whatsapp.com/channel/0029VaL5Z8Y84Om4TSEXRO2g

Минулого тижня галасу в мережі набула інформація про закриття видавництва «Наукова думка».
Коментарі переважно розділилися на 3 групи:
1. Україні наукова думка (хоч в лапках, хоч без лапок) - не потрібна. І це правда.
2. Шкода «Наукову думку», але з нею були певні проблеми. І це теж правда.
3. Що науково-видавничого можна продукувати в краіні, яка системно «забила» на власну науку (ще до широкомасштабки якщо що. Зараз просто ми спостерігаємо наслідки руйнівної та/або непродуманої державної політики). І це теж правда.

Я ніц не коментував, бо трохи дізнався ситуацію зсередини і просто чекав на цей прес-реліз.

Отже, як три правди могли зійтися в одній точці часопростору?
1. В коментарі Національної академії наук вичерпно пояснено, що наукова думка в Україні лишається. Академперіодика - воно ж теж академічне. При цьому, від академії наук постійно вимагають реформ та ефективності. Ну, власне, ось воно. За тих жалюгідних ресурсів, що виділяються на НАНУ, спроба зробити одне живе і хороше - нормальна.
2. Так само в коментарі НАН України вичерпно пояснено, чому обрали центром кристалізації саме Академперіодику, а не Наукову думку. Певен, що якби ліквідовували Академперіодику - то мережа б повнилася коментарями в стилі «Україні не потрібна академічна періодика».
3. Всі ці процеси є лиш наслідком напівпорожніх інститутів, де залишки наукових колективів працюють за зарплату, нижчу ніж у касира в Форі. А ті, хто виїхав через вторгнення - навряд чи коли-небудь в більшості повернуться, бо, виключаючи геть відсталі країни, Україна, м‘яко кажучи, не надто ласкава як для спокійних фундаментальних досліджень, так і для прикладних, які потребують зрозумілих податкових політик, судових практик і звичайних працюючих заводів.
Розвиватиметься в Україні наука - будуть і потужні видавництва, а не тільки животіючий наукпоп, який до науки має дотичне відношення.
Не буде науки - і це все позакривається.

Що у сухому залишку?
Нічого страшного не трапилося.
Тобто воно трапилося, коли науковців опустили в суспільному договорі на рівень планктону.
Але зараз - точно ні.

НАН пробує втримати живе на плаву і розвивати його.
Що з того вийде - час покаже, але і так як було - бути вже не могло.

Майте тихий вечір.

Допис НАН України

https://www.facebook.com/share/p/1B68tGXoaV/?

«🔬📘📒 «Наукова думка» житиме, але в іншому форматі
(пояснюємо, що відбувається зі знаменитим академічним видавництвом)

Днями українські медіа та публічні особи висловлювали стурбованість ліквідацією відомого в Україні та за її межами видавництва «Наукова думка», заснованого ще 1922 року. З огляду на великий суспільний резонанс та інтерес громадськості до цього питання, Національна академія наук України пояснює, чому мусила піти на такий крок.

Президія НАН України вирішила ліквідувати Державне підприємство «Наукове-виробниче підприємство «Видавництво «Наукова думка» НАН України» (такою є повна офіційна назва Видавництва «Наукова думка») задля оптимізації та підвищення ефективності діяльності з підготовки та випуску науково-видавничої продукції в Академії.

Така діяльність НАН України передбачає підготовку і випуск видань за багатьма видавничими проєктами в межах Цільової комплексної програми «Наукові основи функціонування та забезпечення умов розвитку науково-видавничого комплексу НАН України», що їх здійснювали Видавництво «Наукова думка» і Видавничий дім «Академперіодика» (зокрема, Видавництво «Наукова думка» реалізовувало книжкові проєкти «Наукова книга» і «Наукова книга. Молоді вчені»). Та, на відміну від Видавничого дому «Академперіодика» НАН України, який є державною науковою установою і має власну поліграфічну базу із сучасним цифровим обладнанням, Видавництво «Наукова думка» – це госпрозрахункове підприємство без поліграфічної бази, яке замовляло друк своїх видань іншим видавництвам, що здорожувало друковану продукцію і подовжувало терміни її випуску.

Дуже скоро всі люди, яким за 35 років насиплють у горщик землі і посадять у неї цибулю, щоб холодними зимовими вечорами ласувати свіжою зеленню.
Так і бачу - сніг за вікном, чай на травах, вівсянка, свіжа цибуля з салом на дерев'яній дошці, вовняний пасок навколо попереку і тонометр.

Куди цікавіше дізнатися, що якщо цю цибулю посадити догори дригом, то вона виявиться не дурепою, і корені все одно почнуть рости донизу, а зелене стебло - вгору.

Чому так?
Наче для нас - пересічних громадян, які тільки чули анекдоти про ботаніків, у яких просять дріб'язок в темному провулку - це очевидно.
Але, насправді, механізм знання рослиною, де "низ", а де "верх" - це капець яка складна наукова задача, над якою справжні, а не анекдотичні ботаніки билися десятками років не тільки в лабораторіях на Землі, але й в космічних кораблях на орбіті.

І відкриття цього механізму в тому числі зіграло шалено важливу роль в розвитку і становленні усього аграрного бізнесу в світі, який ми нині знаємо.
Угу, оті мільярди експортів зернових, садівники, що пророщують невідомо-що-але-дуже-смачне - це все наслідок досліджень вчених у ботанічних лабораторіях.

Ви вже можете здогадатися, що батьком озвученого відкриття став українець - Микола Холодний.
Ви точно про нього не чули, а я тільки лиш знав, що його іменем названо Інститут ботаніки НАН України, що в Києві біля Національного науково-природничого музею.
І того б не чув, якби не відвідував Інститут зоології імені Шмальгаузена...
Шмальгаузен... Кстаті, я теж не в курсі, що то за один.
Тим не менш.

Так, Olexii Kovalenko випустив чергове лонг-відео з розповіддю про крутого ботаніка Миколу Холодного, який реально перевернув науковий світ, наробив відкриттів на цілі покоління наперед, дав надію на вирощування рослин у Космосі, та ще й встиг покопирсатися в залізистих бактеріях, що живуть у Ваших іржавих трубопроводах.

Я дуже раджу.

Варто відзначити, що оцей формат відео про видатних українських вчених, де Олексій втаємниченим голосом (ну, звісно, голос не настільки втаємничений, як в Транспортних історіях з Юлією Лободюченко, та все ж) розповідає неймовірні історії про титанів, на яких тримається сучасна (не тільки українська) наука - це щось.

Особливо тішить, що він запрошує коментарі в українських науковців та науковиць.
Цього разу - Yuliya Krasylenko.
Браво.
Посилання https://www.youtube.com/watch?v=8uVV9hM3dio.

Приємного перегляду і майте тиху ніч.

P.S. І не забувайте підписуватись на Лабораторну мишу в Вотсап, бо туточки діяльність згортатиметься.

Follow the Лабораторна миша channel on WhatsApp: https://whatsapp.com/channel/0029VaL5Z8Y84Om4TSEXRO2g

Поки всілякі українські ілонимаски-поперешнюки прирівнюють Голодомор (геноцид, цілеспрямоване повне або часткове знищення національних, етнічних чи расових груп населення) до системи оподаткування в Україні (при всіх недоліках якої, тим не менш, фінансується Армія), пропоную таки почитати хороше інтерв‘ю фахового історика про Голодомор на територіях сучасної Луганщини.

Тут не тільки достовірно (те, що вдалося встановити) про статистичні дані, етнічний склад до і після Голодомору, але й головне: чим звичайний голод відрізняється від того, що чинили в Україні і огороджували збройними кордонами, а також в який момент мета індустріалізації перетворилася на мету упокорення селян.

Та й загалом раджу підписатися на Геннадій Єфіменко - одного з найглибших фахівців в цій тематиці, щоб Ви не пропускали його цікаві просвітницькі дописи.

Майте гарний день.

Посилання https://tinyurl.com/275r2vme

І не забувайте підписуватись на Лабораторну мишу в Вотсап, бо туточки діяльність згортатиметься.

Follow the Лабораторна миша channel on WhatsApp: https://whatsapp.com/channel/0029VaL5Z8Y84Om4TSEXRO2g

Оці дуже красиві чесно поцуплені з вікіпедії світлини - тут не просто так.
Стартував черговий Конкурс наукових зображень 2024 у Вікіпедії.

Кожне подібне фото - це не просто естетична насолода, але й фантастична користь для загальнолюдської скарбнички знань, адже більшість світлин є абсолютно унікальними та здатні ілюструвати цілі розділи Вікіпедії.

Посилання на оголошення отут https://www.facebook.com/share/p/18541HpPzh/? , але я підкреслю важливі моменти і особливість цьогорічного конкурсу.

Дедлайн - 20 грудня.
Номінації - «Люди в науці», «Мікроскопія», «Живі організми», «Нефотографічні зображення», «Загальна категорія».

Особливість - «у межах конкурсу проходитиме спеціальна відзнака, присвячена наслідкам війни, наприклад, зображенням зруйнованого чи пошкодженого обладнання тощо».

Це важливо.
Бо росія ж не тільки вбила кілька сотень українських вчених, але й потрощила достобіса приміщень, обладнання та унікальних наукових штук.

За наданим мною посиланням знайдете порадник, як все зробити так, щоб Ваша робота мала хороші шанси перемогти.

І ще.
Кілька років поспіль (я вже й не пам‘ятаю скільки) я був у членах журі конкурсу.
Цьогоріч я виходжу зі складу оцінювачів, аби, цитуючи одного з учасників конкурсу, «журі не забронзовіло».
Плюси з усіх боків, бо лишиться більше часу на науку, волонтерку і родину.

І, можливо, для когось головне - за призові місця у конкурсі Вікімедія надає дуже класні подарунки.

Покажіть це оголошення, будь ласка, тим, хто має хист до фото і правильних наукових підписів.

Майте тиху ніч.

І не забувайте підписуватись на Лабораторну мишу в Вотсап, бо туточки діяльність згортатиметься.

Follow the Лабораторна миша channel on WhatsApp: https://whatsapp.com/channel/0029VaL5Z8Y84Om4TSEXRO2g

Альтернативно обдаровані водії, що існують на наших дорогах, давно всі класифіковані.
Дехто найбільше ненавидить любителів пограти в «шашечки», бо, імовірно, в дитячому садочку виховательки не дали їм змоги вільно набігатися.
Хтось терпіти не може любителів їзди по узбіччям. Любителів повертати з другого ряду, коли повернути можна тільки з одного.
Окремо - стоять ласі до алкоголю за кермом.

Але широкомасштабка вносить свої корективи в ієрархію «Мудаки на дорозі».

Так, в лідери впевнено вилітають любителі прямотоків та інших модифікацій вихлопної системи і… любителі паркуватися на місцях для людей з інвалідністю.

Автор відео дуже ввічливо і доступно пояснив, чому ці місця існують і чому вони більші за розміром.

На жаль, з часом, наше суспільство потребуватиме їх все в більшій кількості.
І ремарка від мудаків «де ви бачили тих інвалідів? Покажіть хоч одного? Нащо їм стільки місць?» має завершуватись невідворотністю законного покарання.

А поки - може кому пошепче.

Майте гарний день.

https://www.facebook.com/share/r/1XbeTMB7FD/?mibextid=UalRPS