Сьогодні близько 22:30 врублю тут стрім про мої курсантські будні, на якому у вас буде можливість поставити питання по темі й не дуже. Приєднуйтесь 🤙

Сьогодні близько 22:30 врублю тут стрім про мої курсантські будні, на якому у вас буде можливість поставити питання по темі й не дуже. Приєднуйтесь 🤙

Шановні кияни та гості міста! Я чимчикую у військо, тому сьогодні останній шанс побачитися зі мною цивільним

Давайте здибаємося ближче до вечора у центрі столиці й познайомимось/розвіртуалимось/зустрінемося після довгої розлуки за філіжанкою пива чи келихом кави

Якщо хочете взяти участь у сьому камерному дійстві, пишіть у пп, чат або сюди в коменти - скоординуємось і домовимось

Артерії Історії бринять у повітрі.
Повні крові й поту її старі сторінки.
Мов чорнила, що засікають віки
в пам'яти тілі,
Історія глибокі рубці, ледь помітні
лишає на шкірі своєї руки.

Замерехтілі
від крапель крові й поту рядки
бурмочуть про людство, тріумфи й – не зрідка – біду.
Хтó я?
     Звідки я йду?
          Куди веде мене вітер?
– палахкають мільярди літер,
мов світлом виблискує сльоза породіллі
від щастя чи горя.

Скільки потуг
потрібно, щоб залишить навіки
свій рубець в Історії тіні?
Яке подаяння треба нести на вівтар,
аби Дух,
самотній, бездітний
поневолений плоттю –
жагою наповнився й хіттю,
втік від безпліддя
й по безтурботтю
кулаками Історії
наніс удар?

Як Дедал,
що ненавмисне свій скарб
приніс на олтар?
Як Аврам,
що коштовність у дар
свідомо віддав
на-гора
у землі Моріа?

Як Духу пройти моря
зі сліз, крóві і
дістатись Історії?

Чи втекти від мирян,
сісти на престолі зі
мрій, мітів і спогадів,
який покрила хвоя
з вінця Праотця?

Придуманим і створеним
без початку й кінця,
безо всіх обіцянь,
немов блудна вівця,
однією ногою
ступити в біду,
іншою – в міти?

Волі цілунок – згубливий трунок,
та не для бійця,
що страх свій поклав на олтар у дарунок
вибагливій долі,
наповнивши Дух жагою й хіттю.

І ця
Воля,
   і Дух
      і всі їхні Діти,
виблискують у свіжих рубцях,
своїми очима палаючи,
мерехтячи сльозами в такт
артеріям Історії, що струннострунко
висять у повітрі
поміж благословень і триклять,
голосами готових до тріумфу та бою,
до блаженства й потуг,
до мрій і до мітів –
голосами Героїв
бринять, бринять, бринять...

Між іншим, перший реліз ХвКл, який неможливо послухати в рф, ірані та кнр

Давайте сьогодні задонатимо всюди, щоб завтра зі спокійною душею послухати "Либідь"

Приходьте сьогодні в Травень, подвіжуємо разом ??????