Сіль - мій маленький прихисток, до якого кожного раз безпечно повертатися, заглядати одним оком і ховати знову його в далекий кут, тому що мені більше не 16 (на жаль і до того ж на превелике щастя)

Єдине, що я роблю добре -ховаюся під сходинками, гублюся в старих завалах, ігнорую все життя, і, як наслідок, виживаю. Знову і знову. Стратегія ганебна, але, зізнатися, працює добре. Бути замученим, завченими, забитим в стару стіну, наче іржавий цвях - це і є затишок. Комфортна саморуйнація - як спосіб і як наслідок. Це і є я, навіть якщо я була вам і до того добре відома.

я себе випадково загубила
прикро

Іноді щоб зрозуміти чого ти взагалі хочеш від життя, треба твердо відсортувати чітке "НЕ ХОЧУ".
Як не крути, почастково миття підлоги в своїй голові має хоч якусь позитивну динаміку, навіть якщо стеля прогнивша вщент і трошки перекошена.

Як так вийшло, що за останні два роки я подорослішала років на триста?

Скільки відсотків від сьогодні тобі потрібно для щастя?
Постфактум вбивства іноді знаходяться віддаленні крихітки того єдиного "воно". Того єдиного теплого, світлового і віддаленного. Чисті думки іноді носять брудні рукавиці.
Дай мені знати, коли буде час зі мною випити кави. Хочу тихо тебе не знати, не впізнавати, тобто хочу з тобою якось по-іншому, розумієш? По-новому.
Не уявляю як тобі
І не тільки
Зізнатися
В тому що сталося вині тільки сьогоднішнє щастя
Самосвідомість вбиває, якщо її зап'янити

Коло замкнулося

Щось перерости, перелізти,витягнути, перевернутися і знову впасти
Скласти валізи
Валізу?
Стару пошарпану сумку можливо
Тихо вірно безупинно ненавидіти себе за жорстокість
За продану біблію
Пропиті мрії
Віддаленні дотики
На колінах плакати
Але по-новому
Щоправда по-новому