Коли тобі 18 – ти хочеш самостійності. Втекти б кудись з-під маминого контролю і робити все, що раніше не можна було.
Коли тобі 20 – треба б знайти свою другу половинку, бо вже здаєшся собі геть сформованою особистістю. Хочеться любові, романтики і щоб все, як в казці.
Коли тобі 30 – ти розумієш, що казки не буде. Хочеться спокою.
Щоб діти якнайшвидше виросли, не плакали ночами... І щоб той, хто поруч, хоча б поважав.
Коли тобі 40 – хочеться виглядати молодшим, ніж є насправді...
Добре заробляти, помагати дітям, а ще – щоб морщинок було видно якнайменше.
Коли тобі 50 – ти хочеш просто бути здоровим, щоб не хворіли батьки і не сварилися діти.
Коли тобі 70 – ти хочеш вернутися в дитинство, до мами… І хай би вона контролювала хоч кожен твій крок…
І щоб ще трішечки прожити в цьому світі, навіть якщо, часом, нестерпно болить спина. І все інше... А зморшки - вже зовсім не хвилюють.
Це - життя.
В кожного віку свої цінності. Дороги назад - не існує.
Тіштеся моментам, коли всі поруч!
І головне - живі й здорові!

Одного ранку ти прокинешся вдосвіта.
Від сонця, а не від страху…
Не читатимеш стрічку, а просто завариш каву...
Перемога за нами! 🇺🇦🙏🏻

Життя коротке. Уникайте пліток. Прощайтеся з людьми, які вас не цінують. Проводьте час з тими, хто вас любить! Бо коли більшу половину життя прожито, починаєш розуміти, наскільки безцінна та, що залишилася...