А ще гортав сьогодні реєстр судових рішень...

Один із бійців скоїв на початку літа дтп в стані сп'яніння. По дтп рішення устоялось. А по 130-ій подав апеляцію, тому ще не набрало законної сили.

Але суд 1 інстанції - 17к та позбавлення на рік.

Чую буде ще дисциплінарочка з позбавленням премії. Бо бухий за кермом - то ЗЛО!

Був у мене боєць ...
Та ні, живий. Пішов у відпустку і не повернувся.

Ну перед відпусткою задули правда, бо не було вже "мочі терпіти ці пекельні борошна".

Ну не повернувся, та й фіг з ним. Але ж ні. Воно почало дзвонити пацанам і розповідати, як нарішав собі молдавський аусвайс і виїхав за кордон. Навіть інших підбурював на СЗЧ.

А тут бац, і в реєстрі судових рішень з'являється запис про надходження в суд адмінматеріалу за фактом насильства в сім'ї.

Наврядчи наші поліцаї склали б адмінпротокол в Молдові. Правда ж? 😁

І величають зараз цього пєрця - піздун абикновєнний.

Хтось вже там? )))

Вже не спав 34 години, але почитав враження Вована від перших днів/тижнів у війську і вирішив черконути.

Мої перші два-три тижні були для мене мукою. Я скрізь бачив несвободу, обмеження моїх прав. Мій внутрішній революціонер просився назовні. Зараз смутно пригадую, але я навіть чомусь "образився" на курсового в учебці і на зло йому не пішов ввечері на прогулянку. Всруся, але не покорюся. А міг просто послати і забити )))

Згадую те відчуття, коли дивився на "вільних" людей, які йдуть по вулиці, куди хочуть і коли хочуть. Ну в межах коменданської години, звісно ?. А ми з Банкіром маємо повернутися через 30 хвилин. А так не хочеться... Але неібьот нікого ... ?

Це складно. Колись вільна і доросла людина змушена жити не за своїми правилами. І це складно. Але на початку... А далі звикаєш...

А далі частина. Перший день припав на неділю. Командир нас відпустив. Я навіть ще неоформлений був. І той день був як ковток свободи. Піца, кафешки, магазини.

А пізніше - сектор. В моєму випадку аж через 5 місяців, бо формувалися і злагоджувалися. Там свобод стає набагато більше: ніяких шикувань, ніяких погонів, ніяких "віддання честі". Жоден подпол не захоче потрапити на камеру дрона в той момент, коли ви йому віддаєте військове привітання ?

А потім я себе зловив на думці, що все не так і погано. Так, сумно без сім'ї, прикро що так мало спілкуюсь з дітьми. Але чорт забирай, мені подобається цей драйв. На цивілці не так.

А нещодавно побачив інтерв'ю одного знайомого. Його запитали, як мотивувати людей йти у військо? Він відповів словами свого загиблого побратима: "Я не розумію, чому люди не хочуть іти у військо. Це самий великий проект, який може трапитись у житті кожної людини. І дуже дивно в ньому не прийняти участь".

ПиСи:
І до речі, тут друг Володимир пише про свої перші дні. Можете почитати.
https://www.facebook.com/vtutov/

Facebook

Log in or sign up to view

See posts, photos and more on Facebook.

Ні для кого не секрет, чого нам вартує утримання плацдарму на лівому березі. Пристріляні місця, fpv, міни на воді.
А "паромщики" всеодно працюють. Розуміючи, що цей вихід може бути останнім.

І ми намагаємося полегшити і якомога більше убезпечити роботу хлопців. Робимо вироби, які розміновують протоки та "кошмарять" підарів, викликаючи вогонь на себе, заставляючи підарів витрачати бк.

У нас звичайно нема таких жирних цілей, як у морських малюків. Проте важко оцінити вартість життя хлопців, які не підірвались на міні, тому що перед ними ми запустили свій човен.

Що нам для цього потрібно:
- старлінки + їх проплата (5 старлінків зараз є, але не проплачені)
- мікротіки (поки є)
- контролери (треба купувати)
- 4G роутери (поки є)
- акумуляторні батареї (є на один човен)
- відеокамери (купив комплект на один човен, взагалі потрібно купувати)
- човен (ну це добро ми вже самі відкопаємо, поки знаємо де є)
- двигуни (нічого нема, треба купувати)

Спочатку була задумка робити все це з гімна і палок. Але коли ти бачиш, як пацани ризикують життям, доставляючи човен на стартову позицію, приходить розуміння того, що тобі просто не простять, якщо щось з цього гімна відмовить.

От як вчора відмовила БУшна камера. Раніше працювала. А на завданні відмовила. Тупо не спрацьовував ІЧ фільтр, і вся підсвітка була до одного місця. Перевів у кольоровий режим, увімкнув WDR, зменшив швидкість затвору і витягнув хоч якусь картинку з місячного світла.

І хоч човен ⛵ пішов на дно, це сталося з незалежних від нас обставин.

Зі збору на антени (а їх у нас, дякуючи вам, трохи є) залишилось 6800.
5100 вже пішло на нові камери.

Загалом приблизний підрахунок бюджету одного човна - 2160 USD

Це правда за умови, що ставимо нові АКБ і без самого човна (але це вже наша проблема).

Розумію, що всім вам складно. Економіка в жопі і все таке.

Але хто може і має бажання - запрошую в баночку.

На безпілотний човен

?Ціль: 1 000 000.00 ₴

?Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6udyjJfN5w

?Номер картки банки
5375 4112 1318 3135

А для тих, хто дочитав, саме так виглядає занурення камери під воду.