Прошу вашої допомоги.
Вчора в особисті попросили допомоги, залишилось 10 днів, щоб зібрати останні 3000 підписів.
_________
Прошу Вас присвоїти звання "Герой України"(посмертно) моєму чоловікові Омельчак Юрію Юрійовичу,старшому стрілку 2 парашутно-десантної роти 1 парашутно-десантного батальону військової частини А1126. 
_________
https://petition.president.gov.ua/petition/232948?fbclid=IwY2xjawGkZkZleHRuA2FlbQIxMQABHWnH4Mb2chRb_4yiFTGnACUe96GsWq6ETIQ-D14aXYdHagk3nyCcqT8vMw_aem_y6o_SGbTFC5ifImj80L1EA

Цікаві знахідки
_________
Я останнім часом практикую читати дві книги зовсім різного, на мій погляд, стилю та тематики. Зранку я читаю художню літературу це книга "Алеф" Хорхе Борхес, а у вечері я читаю Ніцше. І деякі з вас, хто знайомий з творчістю Ніцше також знає, що він досить специфічний автор зі своїми альтернативними поглядами й от коли я вже був поглинутий ними, та перестав дивуватися, а в певному сенсі почав приймати бачення НІцше, як у книзі для ранку "Алеф", книзі, яка по моїм передбаченням не повинна змушувати мене заглиблюватися в науку та метафізичне, а тільки принести цікаві переживання та дати можливість відпочити, я знаходжу обґрунтовані думки та аргументи де саме Ніцше помилявся, певні логічні лінії не можливості "Вічних повторів" у які так сильно вірив Ніцше і для мене це велике здивування, як не поєднувані книги, які обрані рандомно, можуть впливати одна на одну, щоб у висновку охолодити мене паром пробудження, красиво звучить, та вказати мені:
- що не можна так сильно тонути у книгах.
____________
Якщо просто, то я був шокований, коли сьогодні відкрив книгу, а там з два десятки сторінок про Ніцше і де він допускав критичних помилок.

Доброго ранку, ви там як?

Щоб ви розуміли на скільки я не люблю крапки, на скріні 45 хвилин відео і це тільки 106 речень. Якщо б я писав Дон Кіхота це було б одне суцільне речення.

Видатні люди
______________
Сюзанна Лангер
філософ, письменниця та вчителька
1895 — 1985
"Філософія у новому ключі"
______________
У пошуках та аналізі інформації до наступного випуску я все більше і більше потрапляю на цікавих людей, які відрізнялись силою своєї думки та в певному сенсі були новаторами у своїх наукових областях. 
Сюзанна Лангер була одна із перших людей, яка висунула ідею повсюдного символізму для кожного з нас, винаходити значення та вкладати значення у свій світ. Також вона була одна із перших хто глибоко розкривав ідеї "віртуального досвіду", в певному сенсі через її ідеї можна розгледіти принципи симуляції й ті концепції, які сьогодні домінують.

Прожила цікаве та довге життя, змінюючи світ та споглядаючи, як світ змінюється поряд з нею. Вона була однією з перших американських жінок, які досягли академічної кар'єри у галузі філософії, і першою жінкою, яка була професійно визнана американським філософом.

Нарешті у мене зʼявилась невеличка полиця для книг)

"Неперсональне ставлення"
Ервінг Гофман
Соціальна взаємодія
_______________Років так 5 тому я помітив цікаву особливість своєї комунікації з іншими людьми, точніше певний аспект, механізм через який я міг спілкуватися з кимось довго та виразно, емоційно розповідаючи особисті історії та різні цікаві речі, а на противагу цьому я не замислювався чи зрозуміла мене людини, які вона має переживання щодо своїх історій та діалогу зі мною, мені потрібно було виговориться і щоб мене зрозуміли й що цікаво "зрозуміли", для мене було своїм, простим знаком у комунікації після якого я відчував полегшення та кращий настрій, тобто "зрозуміло" визначав я, а не людина, що слухає мене. Ці спостереження тривали певний час, щоб по висновку я зрозумів їх так:
- Це те що мені потрібно.**

Я називав це бажанням виговориться, але трішки пізніше стався цікавий момент, коли вже я опинився в ситуації, що мені потрібно було слухати історію людини, яка наче не бачила та не відчувала мою присутність в комунікації, було відчуття наче ця людина розмовляє сама з собою, а я для неї просто облуда, дзеркало від якого відлунюють її ж слова перетворенні в певні токени думок, на цьому моменті я дозволив собі трішки занудства, щоб перевірити чи читає ці пости Швець. 
Ці спостереження привели мене до думки, що у певний час, певні люди потребують можливості поговорити з дзеркалом, бути почутими та зрозумілими, що це потреба, і буває, ти займаєш позицію цього дзеркала, щоб без питань та розуміння давати можливість іншій людині бути почутою, скинути тягар стресу, поганих спогадів, тривоги та сорому, щоб іншій людині стало легше й ось сьогодні, я знайшов цікаву роботу видатного соціолога Ервін Гофмана щодо комунікації та взаємодії з людьми. В якій він описує певний механізм - Неперсональне ставлення, якщо просто, це коли в певних ситуаціях ми не персоналізуємо людину з якою ведемо розмову, тобто діалог, або монолог стає більше роботизований, ми не наділяємо людину суб'єктністю, умовно ми людину розглядаємо, як об'єкт, не знаю, як простіше це пояснити, тому пробачте, наприклад, коли ми купуємо щось на касі, я досить часто не задаюсь питаннями проблем та почуттів касира, я просто швидко роблю загально відомий алгоритм дій, теж саме стосується рутинної роботи в компанії де чітка вертикаль влади та обов'язків, коли персоналізація заважає контролю, а контроль в таких організаціях виступає, як рушійна сила, головний чинник на якому працює вся організація, коли мене обслуговує офіціант, або бармен, я не персоналізую його, бо контекст цього не вимагає, звісно все може бути по різному і буває ми можемо стати найкращими друзями з барменом на барі, але якщо брати узагальнено, то світ людської комунікації в певні моменти вимагає від нас не персоналізувати людей, щоб, наприклад, мати змогу швидко скинути стрес та відчути певне полегшення і головним питанням цього тексту є розуміння:
- А чи можливо та, чи важливо при комунікації з людиною завжди розглядати її як суб'єкта та бути обачним до її почуттів та думок стосовно розмови?**

Чи не є "неперсоналізоване ставлення" проявом поганого егоїзму, коли ти користуєшся людиною внаслідок своїх потреб? 
На цьому місці Ніцше б вже писав про рабську волю та аристократичне право володарювати, що це важливо і потрібно, але я з цим категорично не погоджуюсь!

Я вважаю, що неперсоналізоване ставлення це в першу чергу побічний механізм людської діяльності, саме побічний, який притаманний там де ти боїшся усвідомити та взяти відповідальність за свої дії та те як ці дії можуть вплинути на іншу людину і не важливо, чи це велика організація де тебе звільняють, або ти звільняєш, чи це проста розмова з людиною, в якій ти не хочеш бачити персону, суб'єкта. Це все побічний механізм мого минулого - страх брати відповідальність, за прості запитання:
- Чи можна з тобою поділитися своїми переживаннями?
- Чи цікаво тобі слухати ці історії?
- Як ти себе почуваєш?
- Що ти думаєш про цю історію?
- Розкажи мені, як пройшов твій день.
____Не персоналізуючи людей, ми можемо потрапити у світ дзеркал де за кожним відображенням буде наше і тільки наше обличчя.

Якщо ви не знаєте куди витратити трішки грошей, ось є чудовий збір від «Повернись живим» _____________
Влаштуємо ворогам дронопад!**

Наша ціль — збити 1 000 ворожих розвідувальних БпЛА. У рамках «Дронопаду» забезпечимо всім необхідним групи прикриття, які знищують повітряні цілі ворога модернізованими FPV-дронами🔥

🔗Посилання на збір
https://send.monobank.ua/jar/7VuHWj7Eyx

Ще цікавіше ____________
Книга «Весела наука»
Фрідріх Ніцше