дшрг русіч ви субʼєкт рф і в вас новий начальник.

07.09.22

Наступного дня ссошники прийняли першу спробу заїхати в місто. З другого будинку навпроти нас який ховався за першою пʼяти поверхівкою відкрився кулеметний вогонь з хамерів полетіли воги з мк та відповідь з браунінга.
В нас був мавік який ми підняли і потроху наблюдали що там взагалі коїться. Трошки підтримали хлопців вогнем з кулемета.
Хамера поїхали назад на дисках ми продовжили наблюдати. Тоді мавіки в піхотних групах як у нас буди рідкість, але ми мали один він був не прошитий взагалі літали так. Знайшли на другій пʼяти поверхівці русака на криші який з біноклем дивився за дорогою. В нас не було ніяких скидів(а дуже прикро), в цілому русаки лазили саме в районі пʼяти поверхівок(пізніше ми знайдем там агс, птур, спг, 120 міномет, кулемети) це все було сконцентровано навкруги однієї будівлі. Інфу передавали на штаб і наблюдали далі.
Періодично прилітає по складу прямо за нами але благо що є великий бруствер який тримає усе.
В ночі чуємо постійно рух техніки зі сторони противника як нам здавалось(пізніше буде відомо що то хтось з суміжників просто включав звук на колонці чи на чомусь подібному, це була спроба психологічно задавити противника).
По нам стріляє кулемет імовірно з бтр він орієнтовно на перехресті до нього 400м, наш юний рпгшнік стріляє в сторону бтра, чуємо крики і безпорядочну стрільбу з калашів в різні сторони, але не в нашу піхота з бтр тікає. Ми не чули стрільби зі сторони дороги яку тримали суміжники, це дає мені неприємні мислі за те шо фланг якимось макаром оголився..
З ранку нам сказали що нас будуть міняти, приїхали хлопці на декількох брдмах, ми запригнули в транспорт та поїхали на базу в промзону Балаклії.
По приїзду ми розмістились в одній з кімнат і майже одразу заснули.

Згодом наступила ніч то тут то там періодично прилітає, але в цілому ситуація дуже спокійна і тиха. В нас були доволі звичайні теплаки на той час і вони давали картинку на доволі близьку відстань, плюс висока трава по переду не давала взагалі можливості нормально все контролювати, але крутились як могли.
В ночі один з наших помітив в пʼяти поверхівці червоний світ в одному з вікон, панки навалили туди з кулемета. (Пізніше вони зайшли на той поверх і знайшли кривавий слід на кухні.)
Якийсь загубившийся русак на бензовозі гнав з Балаклії в сторону Вербівки тепер він знатно палає(його розїбали суміжники на правому фланзі вони тримають дорогу) десь в 300м від нас, ми чуємо голос пораненого водія але не можемо його знайти, просить не стріляти.
Під ранок я вирішив трошки задрімати, це були самі холодні ночі вересня в тому році саме дві ночі був нормальний такий дубак. Нас попереджали що ворожа авіація може підлітати дуже близько по двом напрямкам завдяки ландшафту. І от коли я майже заснув, я почув наближення гелікоптера і по звуку було зрозуміло що то ворожий, звук його почав пропадати. Я видихнув і постарався якнайскоріше зайнятись найприємнішим ділом в той момент. Але не так сталось як гадалось гелікоптер почав наближатись знов і в цей раз все ближче, він почав відпрацьовувати дуже мерзений звук куди летить не зрозуміло але адреналін вже підскочив так що який там сон. Прилетіло кудись далеко за нас в посадки.

Спершу вирішили що ворог зайшов в сусідню будівлю яка від нас знаходиться через один зруйнований будинок. Хлопці зарядили разочек з труби і пізніше висунулись до будинку на пошук негідників.
Слем зайняв позицію під забором з пкмом я заліз на забор. Хлопці зайшли у двір побачили погреб, пригостили гостя парочкою гранат. Виходити він наче і хотів, але дуже боявся. Після того як дідуган здався і його увели, йому до речі 53 і він пішов на контракт дура стара.
Ми перевірили будівлі поряд, включили його радейку там товстий визивав лешего це позивний нашого діда. На наступний день один з товстих русаків упав на асфальт назавжди після перебіжки від погреба до іншої будівлі, а міг би теж здатись.
В домі біля дирявого погреба діда ми знайшли кпвт і доволі гарно облаштовану позицію для стрільби по сусідньому селу. Але стріляли ми з нього на метрів 300 по будівлях де засіли русаки, після того як в стрічку були заряджені зажигалочкі дахи домів почали чудно горіти.
Наступного дня в кришу нашого кайфодому прилетів снарядік і вторичним осколком поранив одного з наших але благо без проникаючого. Вже згодом наша будівля палала і була як той салют на день незалежності, благо що ми на той час вже змінили локацію.

https://www.instagram.com/reel/C84xZ0vN1uu/?igsh=dXFmcHB1OTVvamFj

Янову было тяжело подыматься на дугу из-за страха высоты и пока остальные карабкались по еле держащимся лестницам, мы потихоньку подымались вверх не спеша в тот раз мы не поднялись на самый верх оставалось еще несколько пролетов, Янов сказал что на сейчас ему хватит. Уже на выходе из зоны мы были порядочно уставшие и были не против чтоб нас приняли и оформили по протоколу заодно вывезли на большую землю копы, на итог мы на ноге вышли весь маршрут.
У нас очень часто сходились не только мысли но и действия. В 2014 мы встретились в городе Счастье по случаю оказавшись на одном и томже направлении. Я уехал через месяц, а он продолжал тянуть лямку. В 22 я приехал в Обухов чтоб быть ближе к своим в том новом витке истории как и все наши, позже мы вместе сменили подразделение и уже оказались в первых рядах контрнаступа. Я помню твои слова когда я тебе предложил чтоб мы пошли тогда с тобой, к сожалению была не наша очередь и тот выход не закончился так как ты думал. 09.09.22 когда выкатился вражеский танк с пехотой на броне Янов получил ранение от рикошета, пуля зашла прям под броней, один из наших парней который был тогда с ним на выходе оказал первую помощь все сделал как нужно и всю дорогу до больницы старался держать Юру в сознании на что тот матерился на него и требовал не трогать его. На следующий день нам сказали что вторая операция прошла успешно и вообще все ок, но толи обычная путаница или еще чего 10.09 нам сообщили что после второй операции Янов погиб. Так тяжело еще не было не разу, надеюсь что больше и не будет.