"Лопаточнику", до речі, присвячена значна частина блискучого дослідження Віталія Щепанського "Кістка шамана: Тюркський шаманізм у Великому князівстві Литовському":

https://shron1.chtyvo.org.ua/Schepanskyi_Vitalii/Kistka_shamana_Tiurkskyi_shamanizm_u_Velykomu_Kniazivstvi_Lytovskomu.pdf

Райан В.Ф. Баня в полночь. Исторический обзор магии и гаданий в России. - М.: Новое литературное обозрение, 2006. - 720 с.

#КіР_наука
#КіР_джерела

Кожному, хто достатньо зацікавлений джерелами, за якими можна вивчати слов'янське Язичництво або народну релігію слов'ян після християнізації, неодмінно траплялися згадки про так звані "відречені книги". Їхній список доволі великий, бо ортодоксальна християнська церква таким чином позначає усю літературу, яку вона забороняє читати своїм прихильникам. Утім, увагу завжди привертає перелік книг із назвами на кшталт "Громник", "Колядник", "Волховник", "Чаровник". Серед рідновірів часто зустрічаються твердження, мовляв, це залишки старої волховської премудрості. Деякі тексти дійшли у рукописних збірках. І тут Райан невблаганний: усе це, мовляв, прямий спадок Візантії, коряво перекладені античні тексти. Утім, варто уточнити, що власне текст "Волховника" таки невідомий, а до "Лопаточника" явно були включені елементи місцевих практик гадання на по кістках тварин.

#КіР_рідновірство

Почав слухати семінар "Слов'янська есхатологія в міфології та сьогодні", зокрема доповідь Владіміра Хтонія "Есхатологія Слова о полку Ігоревім та Голубиної книги".

Напишу чисто суб'єктивний коментар по цій доповіді:

✅ Текст доповіді та її подача на достатньо високому, майже академічному рівні.
✅ Доповідач добре володіє матеріалом, постійно звертається до конкретних прикладів і робить необхідні зауваження там, де це потрібно.
✅ Слушно підмічений нюанс, що у СоПІ немає ніяких "темних місць". Якщо це дійсно автентичний текст ХІІ століття, то у його автора не було потреби переповідати повністю міфи, які на той час ще були "живі" у пам'яті його спільноти (наприклад, щодо "віків / тропи Троянової").
✅ Видобуток есхатологічних мотивів із клятви князя Ігоря в ПВЛ, сонячного затемнення в СоПІ й різних місць Голубиної книги цілком доцільний.

❌ Висмоктаний з пальця космологічний конфлікт між Дажбогом і Стрибогом, який доповідач манівцями виводить із гіпотетичного ототожнення князя з Сонцем, Сонця з Дажбогом, а "Стрибожі онуки" в СоПІ начебто діють проти дружини князя, а значить Дажбога. При цьому слов'янська есхатологія дійсно може бути уявлена як остаточне (в рамках цього космічного циклу) пробудження Змія і його перемога над Перуном, який досі стримував і долав його; дійсно це якимось чином може бути пов'язане з життєвим циклом Дажбога-Сонця. Однак Стрибог тут з усією очевидністю ні до чого.
❌ З прикінцевого заклику доповідача "більше займатися теологією, а не збиранням сухих гербаріїв з фольклорно-етнографічного матеріалу" можна хіба що посміятися. Адже можна скільки завгодно вчитуватися в СоПІ й вигадувати нові міфи на основі давніх мотивів, можна видовбати ідол Гайдеґґера і молитися йому, але людиною слов'янського Звичаю від цього ти не станеш. Той, хто багато балакає про Богів, але при цьому не може заспівати по-старому, по-народному бодай якоїсь протяжної пісні, або станцювати "очерет" чи "гречаники", або посіяти і зібрати врожай, або бути долученим до традиційного ремесла - просто балабол, а ніякий не рідновір-традиціоналіст.

https://www.youtube.com/watch?v=-9EBzxaT3dc&t=556

YouTube

Славянская эсхатология в мифологии и сегодня | Вещий семинар №1

#славяне #эсхатология #мифология Первое заседание интеллектуального семинара под эгидой альманаха "Вещий", посвящено проблемному вопросу эсхатологии, — конца света, — в славянской мифологии, теологии и современном язычестве. 00:00 Евгений Нечкасов, вступительное…