Бог його знає, може, так має бути, але краще було б інакше!

Щойно я написав Вам і відправив лист, як заходить до мене Ваш брат і починає всілякими фразами ніби ощупувати мене з усіх боків, – мовляв, як там почуває себе моє серце. Але навряд чи колись вийде з нього лікар, бо він більше спричинив мені болю, аніж приніс полегкості. Уже три дні тільки й чую його недоладні слова: «Навіщо даремно гаяти час на непотрібні любощі» або ж «Забудьте все, з цього нічого не вийде» чи «Моя сестра вже заручена» та інші подібні фрази, які, як Ви, мабуть, здогадуєтесь, на цілих три дні позбавили мене спокою та здатності мислити.

Даруйте, що так докладно пишу про свої особисті справи, але якщо я цікавлю Вас бодай у десять разів менше, ніж Ви мене, то Вам, мабуть, буде приємно дізнатися дещо про мої плани й моє життя, так само як і мені дуже хотілося б отримувати від Вас довгі листи з детальними описами – якщо Ви взагалі зацікавлені в тому, щоб відповідати мені.

Пришліть мені відповідь або ж, якщо для Вас це була лише забава, пришліть мені іншу відповідь, якою б вона не була. У своєму житті я зазнав вже немало кривди – одним ударом більше чи менше, – яке це має значення!..

гадаю, найліпше урвати тут лист нинішній і донести і сказати вам на закінчення, що, сподіваюсь, самі добре знаєте, що остаю навсегда вам щирий і вірний навсегда

Натуральна річ, що при тім дуже би ми ся здала порада досвідченого приятеля, а у нас в Дрогобичі такий не в кишені.

як перечитаю цілу повість, то напишу вам цілий довгий лист похвали, котра вас, напевно, аж до заспання унудить

дика, дифирамбічна форма ліпше відвічає диким, гарячим фантазіям

не омешкаю во всякім згляді користуватись вашими радами