Вам знайома ситуація, коли ректор перед виборами обіцяє золоті гори, але, опинившись на посаді, забуває про всі свої слова?

Саме так сталося зі студентами ДНУ.

Пан Сергій Оковитий з червня 2021 року став ректором Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Він пообіцяв модернізацію гуртожитків, що так необхідна для комфортного навчання і життя студентів. Сучасні кімнати з доступом до гарячої води, якісним ремонтом і зручними умовами, які могли б забезпечити гідний рівень проживання, де кожен студент мав би можливість спокійно відпочивати та зосереджуватися на навчанні.

Натомість ми бачимо, що нічого не змінюється, наприклад, у гуртожитку №2: досі залишилися холодні кімнати з поганими умовами, гаряча вода — рідкість, а ремонт доводиться робити самим студентам. Чому студенти повинні ремонтувати гуртожиток за власні гроші, якщо вони ще й платять за проживання?

Але невже ви думаєте, що на цьому проблеми студентів закінчуються?

У гуртожитки почали підселяти наркоманів та алкоголіків прямо до студентів. Це створює нестерпні умови, особливо для неповнолітніх, які опиняються поряд з такими сусідами. Це неприпустимо і ставить під загрозу безпеку студентів як фізично, так і психологічно.

Окрім того, на сайті університету нас запевняють, що гуртожитки обладнані пандусами, та показані дуже гарні фото кімнат де всюди зроблений ремонт, стоять нові пральні машини. Але реальність для жильців гуртожитку №2 ДНУ інша — реальність, де кімнати стоять навіть без скла в вікнах.

Тож виникає питання: де ж обіцяні покращення? Чому ми все ще змушені боротися за базові умови життя? Ніхто крім вас не буде нічого покращувати. Поширюй цей пост, вступай до лав ОСА — тільки разом ми зможемо побороти свавілля адміністрації!

Пиши у зворотній зв’язок.

*🐝*** Приєднуйся до ОСА!

➡️ 1/2
Європеїзація від МОН — геть від Європи
Давно хотіли поєднати навчання та роботу?
У кінець обридли безглузді дисципліни в програмі?
Не знаєш, як обрати універ так, щоб через рік не переводитися в інший?
Бачиш купу проблем в українській освіті та мрієш про їхнє вирішення?

У МОН є готова відповідь на всі забаганки — «європеїзація». Що це за реформа, чи має щось спільне з європейськими практиками, та чи дійсно вона здатна оживити українську освіту?

*➡️*Індивідуальні траєкторії навчання — мабуть, найцікавіший пункт законопроекту.
Відтепер академічну програму можна буде подовжити до 6-ти чи 8-ми років або скоротити до 3-х. Також збільшиться кількість вибіркових дисциплін, тож програма стане більш гнучкою.

У Європі дійсно поширена практика індивідуальних планів, аби можна було одночасно навчатися та працювати або виховувати дитину. Є лише одна перешкода, що заважає втілити це в Україні – гроші…

По-перше, індивідуальний план вимагає від викладача більше часу та зусиль. Треба знайти підхід до кожного неформатного студента. Банально збільшується кількість годин, адже на звичайні пари накладаються пари для неформатних. Тобто і так величезне навантаження на викладача зростає, а про жодні надбавки за це — ані слова... Цілком логічно припустити, що якість такого навчання буде ідентична заочній освіті. Бо жодний викладач не буде підлаштовуватися під графік роботи студента за «спасибі» чи заради гарного слова «європеїзація».

По-друге, — і це головний момент... у більшості західних країн освіта безкоштовна!
У нас же ж, коли і так великі ціни на контракт зростають кожного семестра, значну частину зарплатні ви матимете віддавати університету (контракт у середньому київському виші коштує 4 тис грн на місяць – це половина мінімалки). Втім, мабуть, краще, ніж навчатися в кредит...

Не дивно, що таку реформу захотіли запровадити саме під час війни. Адже тепер, коли значна частина вступає, аби уникнути мобілізації, університети скористаються нагодою це монетизувати. Охочих знайдеться багато, нехай й доведеться батрачити на дядю ректора 8 років.

Чому влада уникає таких очевидних рішень, як поліпшення умов праці, і замість цього вигадує п’яте колесо? Це колесо, може, і стало б у нагоді, якби тільки віз не розвалювався прямо на ходу. Хоча ні, все ж таки ця реформа дуже корисна: тільки не нам, а панам ректорам, як ми продемонстрували вище.
Хоча стривайте... МОН пам’ятає і про викладачів!