23 грудня "Демініціативи" презентують "Підсумки року" з питань зовнішньої політики. А поки що я коментую опитування шанованого Центр "Нова Європа" / New Europe Center , зокрема, про довіру 44,6% українців Трампу.

Опитування проводилося у тиждень з 15 листопада, тобто це вже якраз після обрання Трампа. А тепер давайте подивимося, яка недовіра серед українців до Трампа - 47%. Поділеними є настрої українців!

Якщо ми порівняємо з іншими європейськими лідерами, то більше довіри серед українців мають і голова єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, і президент Польщі Анджей Дуда, президент Франції Еммануель Макрон, президент Молдови Майя Сандул, прем'єр-міністр Великобританії Кір Стармер, і генсек НАТО Марк Рютте. До них більша довіра, ніж до Трампа.

У порівнянні з минулорічним опитуванням (а «Нова Європа» проводить його щорічно), довіра до Байдена дуже знизилася. Вона впала майже на 27%. Але все одно довіра до Байдена поки що більша, ніж до Трампа.

Планували говорити на @Радіо NV про опитування із зовнішньої політики Центру "Нова Європа". Але ж оскільки горезвісний Бойко щойно вискочив із заявою про "радикалів" і "утиски російської мови", то почали з цього. Я прямо назвав його "мерзотником", але зробив застереження, що радісні заяви на кшталт "всю російську літературу - на туалетний папір" якраз грають бойкам на руку. Згадав і про те, що на Радіо "НВ", коли іде передача з російськомовними гостями з-за кордону, користуються російською без дубляжу. Але ж в даному випадку це виправдано з техічної точки зору.
А потім повернулися до запланованої розмови про опитування  Центр "Нова Європа" / New Europe Center Я з приємністю  високо оцінив роботу колег. Сконцентрувалися на оцінках українцями іноземних політиків. Я наголосив: ЗМІ некоректно порівнюють, рівень довіри до Трампа в Україні (44%) з меншою довірою до нього в Європі, бо Pew Research Center робив це опитування навесні 2004 р., коли лише  розгорталася виборча кампанія в США. І, очевидно, тоді була інша ситуація. Просто треба повністю читати коментарі "Нової Європи", де на все є посилання https://www.youtube.com/watch?v=Ph_jdJTYzvI&ab_channel=RadioNV

Можлива миротворча місія в Україні буде, радше, не місією Європейського Союзу, адже його члени мають різні позиції щодо війни в Україні. Натомість це може бути місія окремих держав, таких як Франція, Велика Британія, Німеччина, Польща, Італія, скандинавські країни. Розміщення такої місії може бути частиною домовленостей між Україною та РФ щодо перемир’я.
Якщо там будуть європейські країни, і навіть якщо вони, умовно кажучи, виходячи з чисельності, озброєння тощо, не зможуть зупинити можливу подальшу російську агресію, то все одно це буде важлива присутність. І Росія навряд наважиться напасти на цей контингент», — каже радник «Демократичних ініціатив».
Окрім того, фахівець вважає ключовим питанням те, де будуть розміщені миротворчі сили. Якщо це буде нинішня лінія бойового зіткнення, то це означатиме зупинку бойових дій, але окуповані території залишаться під контролем РФ.
Про досвіди миротворчих місій у світі
Олексій Гарань розповідає, що мандат миротворців, себто їхні повноваження в країні, куди їх відправляють, визначають міжнародні організації, які це роблять (ООН, Євросоюз тощо).
Часто європейські місії впливають на позитивний розвиток подій і досягнення миру. У цьому контексті Гарань згадує миротворчі місії ООН в Анголі. Зокрема у 1996-1999 роках в одній з місій брав участь український контингент з понад 200 людей.
Але є й негативні досвіди, такі як під час Боснійської війни у 1990-х. Тоді нідерландські миротворці, які мали обмежені можливості, не змогли захистити боснійців-мусульман від наступу сербів. Це зокрема призвело до так званої різанини в Сребрениці, де у липні 1995-го було вбито понад 8 тисяч цивільних боснійців-мусульман. Примітно, що того ж періоду український контингент в Боснії зміг домовитися з сербами й, не вступаючи з ними в бій, евакуювати з підконтрольної території цивільних мусульман, врятувавши їх від наступу сербів.
Окрім миротворчих місій ООН були й інші, збройні місії, розповідає Олексій Гарань. Під час Корейської війни 1950-1953 років Північна Корея з допомоги СРСР та Китаю напала на Південну Корею та окупувала майже весь Корейський півострів. Тоді ООН створило командування з багатонаціональними військами, яке вступило у конфлікт і врешті допомогло вийти Південній Кореї майже на кордони Китаю. А коли в конфлікт вступили так звані китайські "добровольці", КНДР знову почала наступ, який закінчився на місці, звідки почався конфлікт.
«Там була казусна ситуація. Вона полягала в тому, що місце Китаю в ООН тоді обіймав режим Чан Кайші на острові Тайвань, тобто Китайська Республіка з формального погляду. І радянський представник тоді на знак протесту залишив засідання Ради безпеки ООН, де був СРСР. Після цього швиденько проголосували механізм створення командування. У результаті цього дійсно вдалося створити сили, які не просто зупинили війну, а взяли реальну участь у відбитті агресії», — каже Гарань. https://hromadske.radio/podcasts/na-pulsi-analizuiemo-holovne-na-hromadskomu-radio/yevropeyski-myrotvorchi-viyska-v-ukraini-khto-zdatnyy-navazhytys

1) Думаю, що якби навіть і путчу не було, то події і далі розвивалися б еволюційним шляхом, і, зрештою, Радянський Союз все одно б розпався, і Україна здобула б Незалежність. Це вікопомна подія.
Я також переживав еволюцію, оскільки був вихований у радянських традиціях, у 1989 році я одразу приєднався до Руху. Там тоді йшлося про конфедерацію незалежних держав. Чимало людей думало, що ми зможемо жити разом з росією, зокрема чимало інтелектуалів, як от Попович, Філенко, Ємець. Вони вважали, що певний час може бути таке конфедеративне утворення. Але ми перескочили через цей етап.
2) я допускаю, що залишиться невеликий відсоток російськомовних українців, які російською розмовлятимуть удома. Нічого страшного, бо в суспільстві є консенсус, що на роботі має бути державна мова
Про все це в моєму інтерв'ю "Галичини" https://galychyna.if.ua/analytic/oleksiy-garan-u-nezalezhniy-ukrayini-nikoli-ne-bulo-monopolizatsiyi-vladi/

Галичина

Олексій Гарань: У незалежній Україні ніколи не було монополізації влади

Україна третій рік поспіль відзначає свій День Незалежності у реаліях великої війни, яку розв’язала росія. Україні вкотре доводиться відстоювати свою свободу, незалежність і право на життя. І українці – незламні в цій народній війні. Чого вдалось досягти…