Все дороги в конце концов возвращаются в эту весну...

Човен

приречено спостерігаю,
як сонце плине додолу
дивлюся з високого даху
на місто примарне, химерне
що тихо, поволі зникає
занурюється під воду,
на сонячні архіпелаги,
яких вже ніхто не поверне

серце чекає на човен
минають довгі години
кажуть, що він вже в дорозі
кажуть, що нас не покине

закрию долонями очі —
більше не можу дивитись
на цю мерехтливу воду,
на райдужну плівку з нафти
спекотний вітер шепоче,
примушує підкоритись
підводним траурним дзвонам,
сплескам скорботним, безрадним

як важко чекати Твій човен
терпіти довгі години
надіятись — Ти десь поруч
і вірити — що не покинеш

дахи сусідні зникають
застиглі руки холонуть
голосять птахи, на поверхню
спливає риба зомліла
і всі, хто зі мною чекає
та чує ті траурні дзвони —
тамують поранене серце
щоб сильно так не боліло

скажи мені, де Твій човен?
вода перевищила рівень
чому забарився в дорозі,
коли він тут так потрібен?
тим, хто плисти не вміє
не має високого даху,
тим, хто потрапив у пастку
і сподівався на захист…

навіщо мені той човен,
коли я не бачу берег,
коли він прийде запізно, —
в ту мить, коли сонце вже сяде
навіщо мені той човен,
коли він такий ефемерний,
і в ньому не вистачить місця —
для всіх слабких, безпорадних…

в воді по горло — зрікаюсь
стократ. і приймаю найгірше.
але, попри все — чекаю
і вірю, що Ти не залишиш…

7.06.23

Ровно год назад, на рассвете, 24 февраля 2022 мы проснулись от звуков взрывов… Никто из нас не хотел верить в эту трещину, которая пролегла через чистое, еще вчера — мирное небо. Российские захватчики вероломно вторглись в нашу страну, и вместе с их появлением здесь открылись все самые запредельные глубины ада. Полномасштабная война, чудовищная и непостижимая, идет уже ровно год. Продолжается безумное уничтожение украинского народа — выжигаются в пепел деревни и города, от ракет и обстрелов гибнут наши воины и простые мирные жители, умирают невинные дети, старики, животные, уничтожаются объекты культуры и разрушается наша экология.

Моя судьба, как и судьбы миллионов украинцев — круто переменилась. Война сломала все хорошее и светлое. Я пытаюсь выбраться из-под обломков реальности и снова вернуться к творчеству, но мне, по разным причинам, бывает тяжело. Да, я верю в победу Украины, в победу света над тьмой, да, я знаю, однажды мы отстроим разрушенное, но всех, кто погиб (и еще погибнет), испепеленный в этой адской машине зла — уже не вернуть…

Полный пост — на Patreon

якщо я не помру від ракети
або випадкової кулі —
то отримаю шанси померти
до Скорбної Скелі прикута

тому що в повітрі мутнім
вже більше їдкого диму,
більше отруйного смутку,
ніж може вмістити людина

гудять і вібрують від тиску
сповнені резервуари
лягли на засмучене місто
важкі олов’яні хмари

куди ж тому горю подітись —
тим чорним дощам із снігами,
що сиплють і ллють крізь щілини
невпинно і невблаганно

ми підставляємо відра,
каструлі, миски та чайник
але нам бракує світла
і посуду не вистачає

дощі вже ллють на підлогу
на ковдру збігають струмками
по стінах — пліснява чорна, —
в думках і в ранковій каві…

якщо я не помру від ракети
або вибухової хвилі —
то отримаю шанси померти
в дрімучих Лісах Божевілля

бо ж нікуди болю подітись:
не йде він, а тільки зростає
намети лютневого снігу —
ще й досі ніяк не розтануть

а я все сиджу над торішнім
холодним пліснявим чаєм
і болю критичний рівень —
то тільки питання часу…

Сегодня альбому "Вальсирующие во тьме" исполнилось 10 лет ?

Сегодня в 20.00 по Одессе: непраздничный концерт ко Дню рождения

YouTube

Кадры военной хроники (непраздничный концерт ко дню рождения)

Все донаты от этого концерта будут перечислены в пользу Жіночого Ветеранського Руху Приват: 4149499397982172 (с пометкой - донаты) Моно: 5375414134213379 (с пометкой - донаты) Paypal: [email protected] (c пометкой - донаты) Звук: Сергей Ломановский

ТЕМНІ ЧАСИ
⠀
зараз в моєму місті
важко знайти таке місце
де не було б людей безпорадних
втомлених та сумних
⠀
я не сплю, блукаю ночами
заглядаю в їх темні вікна
зазираю в їх втрачені мрії
в їх тривожні засмучені сни
⠀
і на кожному підвіконні
я залишаю маленьку квітку -
тоненький клаптик надії
на світло наступного дня
⠀
або літачок паперовий
просту але щиру листівку,
де їм посміхнеться з малюнку
кумедне руде кошеня
⠀
я не знаю, як допомогти їм
я не знаю, насправді, що ще
я можу зробити
у ці темні часи
бо я майже нічого не вмію
крім отих надаремних речей,
неспроможних змінити
щось у ці темні часи
⠀
знайди мою квітку вранці
гадай, хто її залишив
лови мерехтливе сонце
в густім мереживі крон
⠀
всміхнись, хоча б непомітно
моїй намальованій киці
нехай хоч трохи посвітить
маленьке моє добро
⠀
і коли ти рушатимеш з дому
зберігай підсвідомо:
ми всі тепер як та квітка –
тендітні, вразливі, крихкі
⠀
через загублене завтра
через небо – грізне і хмарне
нехай твій шлях буде світлим
а кроки – сміливі й легкі
⠀
і ти знаєш, як допомогти їм
і ти знаєш, насправді, що ще
ти можеш зробити
у ці темні часи
ти багато що знаєш і вмієш
і навколо нас безліч речей,
спроможних змінити
щось в ці темні часи
⠀
і напевно не має різниці
як саме цей смуток долати,
як саме любити
у ці темні часи
навіть кожна маленька дрібниця
може чийсь світ врятувати
може змінити
щось у ці темні часи
⠀
16.06.22

Вечерняя молитва ??

YouTube

Молитва за Україну

Молитва за Україну до наступаючого Дня Незалежності ***💛******💙*** Якщо ви молитесь (не має різниці, канонічно чи своїми словами) – можете вночі приєднатися до мене. Бо це нічна молитва. Сподіваюсь, вона комусь допоможе – заспокоїти свої думки і направити їх в певному…

«Хтось курить в забороненому мiсцi»