Доброго часу доби. Якщо ти читаєш це послання, в нас для тебе є новина.

Проект, яким ми жили ці два роки, добіг кінця, і третій номер “Андерхаунда” став останнім.

Це технічне повідомлення, відтак за ним ітиме пост від засновника журналу та низка подяк усім, хто творив і гарував разом із нами. Адже за цей час ми познайомилися з купою класних авторок та авторів, побачили низку неймовірних ілюстрацій.

Також, якщо ти захочеш, ти завжди зможеш навідатися сюди, посидіти в тиші, дістати з горища номери "Андерхаунда" та погортати їх: відсьогодні електронна копія третього номера безкоштовна для завантаження, як попередні дві, тому ласкаво просимо! Втім, ти можеш купити й паперову версію, якщо захочеш — ми всі будемо справді раді цьому, хоч наші столи в редакції й припадатимуть пилом.

Дякую тобі за те, що цей шлях ми пройшли разом із тобою.

А тепер — список тих, без кого цього журналу б не було:
Данила Змій
ЦіанКсенія Morrigan S. Crows НаріжнаYellow FoxЕрік ІскраUlmarie
Mirouen
Ді-Анна
Галина Архарат
Любопытный Пысак
ЦианідГерр ФарамантХай наші боги та демони всіх нас бережуть.

Три часа ночи.
За окном опять собралась целая очередь
пуль.
Они галдят, смеются, пялятся в чужие окна,
обращают спокойствие в пыль, воспоминания в боль,
валерьянку в прибыль.
Красят мир в неприятный оттенок красноватой охры.
А мне в последнее время повсюду пахнет бабочками.
Их разломанным коконом, мертвым тельцем, пыльцой.
Ткну в реальность осторожным пальцем — та шевелится.
Откуда тогда, спрашивается, этот запах,
и на кой ляд мне вообще такой опыт?
Миру нужен хороший отдых.
Долгий сон.
Со всем этим каждый сам на сам, хоть мы и просыпаемся каждую ночь в унисон.
Мать-печаль, я часто прошу, но покажи нам обратный путь, меньшее из зол. Угости леденцом человечности, устрой круглый стол с творцом.
Приоткрой в его сердце дверцу.
Она прошептала "посмотрим".

Но в небе всё равно
стоял гром.

06.06.2023
Джео***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant

#голоснароду #поезія

«...цей есей — про імпровізацію, чи, принаймні, про мій із нею досвід. Я не надто добрий імпровізатор, як на мою думку: не вмію плести дотепні та мудрі фрази мимохідь, постійно обмежую себе рамками персонажів та їхніх типових поведінок, коли могли б робити із цими рамками щось більш вигадливе. Без передісторії та мотивації я постійно пхаю себе в персонажів, і навіть із ними часто буває таке, що я кажу та роблю щось, що мої персонажи б ніколи не казали й не робили. Я багато часу думав: у мене ніколи не вийдуть такі ж органічні та достовірні герої, як у моїх друзів.

«Слон» навчив мене дивитися на імпровізацію під іншим кутом — імпровізувати тепер набагато простіше і приємніше».

Читати далі за посиланням: «Імпровізація у рольових іграх: Надто всі розумні»

Ціан19.04.2023Ілюстрація Еріка Іскри***
Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#есеї #публіцистика

«...Рассвет принёс с собой тёплые краски, залил светом долину по правому борту. Лучи солнца сверкали на крышах редких домов и переливались в витражах часовен. Облокотившись о перила, Трикс смотрела поверх них на горизонт, но в пустых глазах ничего не отражалось, и лицо ничего не выражало. Казалось бы — нередкое для неё состояние, только в этот раз усугублённое кратковременной потерей сознания на руинах монастыря. И то, что сестра никак не реагировала на живых, заставило Эрика серьёзно нервничать».Повний текст телеграфуємо: «Дважды Мёртвый — Закат. Глава 2. [Мы все лжецы]».

Алиса и Шон Амерте2010-2022***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#дваждымёртвый #фентезі #художнє

*«...Все завжди починалося з музики.

Голос нісся над натовпом, заряджав, керував ним. Підкріплений ритмом гітари і барабанів, сповнений емоцій, які самотнього слухача знесли би з ніг. Хтось казав, що музика служила для керування магією. Це було не так. Музика була магією сама по собі.

Джой нерухомо стояла в самому серці натовпу і насолоджувалась моментом. Люди хитались, неначе хвилі в океані. Жодного страху, жодної ненависті. Незнайомці, що вперше зустрілися сьогодні ввечері, були лише на одну ніч найближчими друзями. Закохані, що ставали ближчими з кожною секундою. Вороги, що ненадовго дійшли до примирення. І магія, від якої гули кістки.

Час настав».*Повний текст телеграфуємо: «Потік і Пустеля».

27.09.2022
Morrigan S. Crows***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#фентезі #художнє

Telegraph

Потік і Пустеля

27.09.2022 «Что, если кто-то вам скажет, что пустыня умеет петь? Бред и глупость. Что может петь на задворках ада под палящим солнцем, иссушающим землю до корок?! Редкие ящерицы под камнями? Свернувшиеся клубком змеи? Или выбеленные песком и ветром черепа…

*«...если сейчас jRPG как феномен наконец стали ассоциировать с чем-то положительным, то лет 15-20 назад — его использовали скорее в дискриминационном ключе, и многие японские разработчики всё ещё воспринимают его негативно.

Замечание вполне справедливое, и к нему мы вернёмся, но для начала рассмотрим, откуда взялось такое деление. А потом уже поговорим: так ли справедливо отделять японские ролевые игры от остальных, и если да, то за что именно. И что вообще данное эссе забыло в журнале, посвящённом литературе, и почему данный диспут — не в последнюю очередь о разностях творческого пути».Повний текст телеграфуємо: «Разность нарративных подходов на примере развития jRPG»*.

08.03.2023Герр Фарамант***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#публіцистика #есеї

«Якщо ви вчились в ЗОШ середньої руки, якщо вам казали, що ви були талановитою дитиною (або самі багато читали), якщо мали блокнота або зошита під вірші чи оповідання, і якщо цей зошит колись втрапив на очі вчительці української мови та літератури, то вітаю: ви, як і я, можете бути дитиною літературних конкурсів. В тому випадку, якщо вас ці два слова не бентежать або викликають гордість — на жаль, наші думки можуть різнитись. Звісно, що не в усіх так, звісно, що мої твердження засновані не на об’єктивній статистиці, а лише на особистих спостереженнях та досвіді. Але я все ж спробую пояснити».Повний текст телеграфуємо: «Я не пишу вірші»

Morrigan S. Crows
30.04.2022***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#публіцистика #есеї

*«Це почалося, коли одного разу я прийшов додому, а вона стояла на кухні біля раковини з немитим посудом.

Я спитав: "Ви хто?" Вона відповіла: "Я твоя мама, серденько". "Ладно, — сказав я, — крім жартів, де моя мама?" — "А яку відповідь ти б хотів почути?"

В мене був поганий настрій. Я погано пожартував. "Ви її з'їли?" — "З'їла, милий, з'їла".»Повний текст телеграфуємо: «Так вона сказала»Алекс Берк02.01.2023****

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#фентезі #художнє

Сьогодні ми хочемо нагадати, що не всі історії ще розказані.
Багато відбулося, відколи ми започаткували рубрику #голоснароду — багато неймовірного і, на жаль, іще більше жахливого.
«Голос народу» — це рубрика для щоденників, замальовок, віршів, присвячених вашому досвіду в часи повномасштабної війни. Ці тексти ми майже не редагуємо, вони живі й ідуть у наші соцмережі такими, якими ви їх написали.
Краплі точать камінь, наповнюють чашу терпіння, перехиляють терези. Кожен спогад, кожне переживання в цій безмірній пустелі нашого життя, де всякий день — це дюна з побитого вітром піску, — важливі.
Хтось скаже: не дивись у безодню, бо вона подивиться у відповідь. Але ми всі й є безодня. Ми щомиті кричимо, вмираємо й повертаємось до цього життя.
Місце, що в нас називають «голос народу» — це вогнище, до якого завжди можна прийти та кинути у багаття свою жменю піску. Хай летять іскри.
Не мовчіть. Вас почують.

Тексти в рубрику «голос народу» чекаємо тут: @HerrFaramant