👼 Пам'ятаєте, я розповідала, що моя собака має лютого ворога у дворі?
Так ось, це пудель. Коли Джес його побачить чи просто унюхає, що він був десь поряд - її всю аж трусить, а на спині встає ірокез. Пудель навіть не звертає на неї уваги й просто собі чемно гуляє поряд з хазяїном. Вони й не нюхались ніколи - просто він її бісить. На відстані. Ми все жартували, що Джес таємно в нього закохана, і саме цей ігнор її й злить.

Вчора сталося дивне.

Джес собі щось нюхала в траві, аби зжерти (типова Джес🤷), як підбігає якась маленька біла собачка з хвостиком на макітрі, а за нею - пудель. Той самий! Джес втратила мову й просто заціпеніла. Навіть рикнути не встигла, тільки ірокез піднявся. Секунда - і пудель з мініатюрною білявкою побігли геть, а Джес мовчки проводжала їх поглядом. Стояла з тим своїм ірокезом на спині, як дурепа.

Коротше, прямо в мене на очах розгортається собаче from еnеmies to lovers. Просто уявіть. Він - королівський пудель з модним грумінгом. Вона - безпорідна, проте унікальна в своєму роді сирітка з притулку, якій повезло опинитись в порядному суспільстві. Навколо нього постійно вертяться різні породисті самки, з якими він просто дружить і не більше. Вона ж трохи дикувата й складно йде на контакт...

Схоже, це та сама історія.
Буду тримати в курсі.
🐩🐕

📖 Fun факт - перші кілька років "Промені Аласі" існували під кодовою назвою "Піски" чи "Пісочок" 🙄
По суті, назви не було.

Я ніяк не могла її придумати, тож вирішила, що якось сама прийде. Не приходила, так і лишався "пісочок". Проте коли навесні цього року я захотіла запостити уривок на Аркуші й шукати бет, постала гостра потреба в нормальній назві. Я якраз редагувала розділ, де вперше згадується Аласі - богиня сонця, чиї промені осявають нитки людської долі, - і вирішила назвати книгу саме так. Тимчасово. Та потім назва причепилась і залишилась 🤷
Всі співпадіння з моїм власним іменем випадкові, бо ім'я богині було взяте з турецької мови.

А як у вас? Одразу приходила назва, чи доводилось мудрувати над нею?

📚 "Вбивайте усвідомлено", Карстен Дюсс *🌟
🌟**🌟*🌟

На днях трапилась справжня подія - мій тікток вперше залетів на 20К+ переглядів! До чого тут це - розкажу трохи згодом. А тепер про книгу.

Це така собі комедійно-кримінальна історія про німецького "сірого" адвоката, який трохи пустився берега, проте розрулює, м'яко кажучи, складні життєві ситуації завдяки посібнику з усвідомленості. Книга сповнена сарказму й чорнющого гумору, що я дуже люблю. Головний персонаж історії Бьйорн є людиною із сірою мораллю, а споглядати за персонажами з сірою мораллю з їх пову я також дуже люблю. Книга написана добре і сміливо (на секунду, це дебютна книга автора і вона вже екранізована Нетфліксом 😱), переклад та редактура якісні, сам текст без хитромудрих непотрібних ускладнень ❤️. Історія наче цілісна і не дірява (принаймні, я не знайшла, але я не адвокат і не мафіозі), діалоги місцями дуже смішні та кінематографічні. То чому ж три зірки?

Певно, з мого відгуку видно, що книга не викликала у мене жодних емоцій 😐

З одного боку це добре, бо скло я зараз не вивожу, але тут була така емоційна гладь, що аж дивно. Тобто, книга хороша, але якби я її не прочитала - я б нічого не втратила 🤷 Я не відчула нічого до головного персонажа. Ба більше - я хотіла, аби він страждав, а він не страждав. Навпаки - все у нього виходило, як по маслу. Все вдавалось. Всі йому вірили і кожен його план спрацьовував. Другорядні персонажі не зовсім скидались на криміналітет чи бодай на живих людей і були трохи картонні. Чесно, я до останнього сподівалась на інший фінал. Певно, я просто люблю, коли в історіях є мораль. Не моралізаторство, а моральна ідея. Я хочу, аби працювала карма. Аби в морально сірого персонажа спочатку наче все виходило, а потім наламувалось і сипалось, як в "Танцях з кістками" у Северина чи в фільмах Гая Річчі. Аби вони тонули в болоті власних рішень. Коротше, хотілось класичної чорної кримінальної комедії, але отримала я трохи інше. Але най буде.

Попри все, книга читається легко, приємно й швидко, тож я точно не назву її поганою. Вона хороша. Якщо любите чорний гумор, кримінальні комедії й щось легеньке - тут це є. Нарешті з чистою совістю можу подивитись серіал, тицяти пальцем в екран і казати: "А в книзі було не так!"

P.S. То до чого ж тут тікток? Справа в тому, що відео, яке залетіло в тіктоці, було про те, що книжки про саморозвиток - це meh і гидота. Сама я не так категорично ставлюсь до книжок по саморозвитку, бо вони є різні, але факт є фактом - без подібних книжок Карстен Дюсс не написав би настільки комерційно успішний дебют. Тож чим багатогранніший досвід має автор - тим більше шансів створити щось дійсно оригінальне 🌟

#почитати

⭐ Вчора я так хвилювалась, що новина про затримку друку буде сприйнята з негативом, а вийшло навпаки - отримала хвилю підтримки та любові!

Це настільки touching і спонукає старатись ще більше, аби все, що залежить від мене, було на висоті💫

Дякую♥️

*😒 *Маю новину - "Промені Аласі" скоріш за все вийдуть друком ближче до весни.
Знаю, я й сама засмутилась 😭
І мені, і видавництву дуже незручно перед тими, хто вже зробив передзамовлення. Проте на це є об'єктивні причини, основні з яких - затримки на друкарнях та зростання цін на книгодрукування.
Це відбувається з кількох причин:

🐽 По-перше, це, звичайно ж, русня. Вимкнення світла, ускладнення логістики, важкі умови самого процесу. Центр книгодрукування - це Харків, а місто під постійними обстрілами. Атака на Фактор-Друк коштувала країні 20-30% потужності друку, попри зростаючий ринок.

💟 По-друге, це нестача кадрів на друкарнях. Зазвичай це величезні складні машини, і спеціалісти вчаться працювати з ними роками. Дехто з них переїхав, дехто пішов на фронт, я мовчу про жертв обстрілів. Замінити і швидко навчити нові кадри неможливо, тому терміни затягуються.

📚По-третє, це черги. Ринок стрімко росте і розвивається, попит на друк перевищує пропозицію.

⭐️Але є в цьому і позитивні моменти!
🟡Книга вайбить пустелею та спекою, тож читати її точно атмосферніше, коли за вікном сонце, а не сірість 🏜
🟡Передзамовлення буде тривати довше!
🟡На момент виходу першої книги рукопис другої буде готовий +- на половину, тож чекати на продовження доведеться менше. А чекати захочеться 🤞
🟡Я буду розважати вас безспойлерними моментами з книги та розповідями про персонажів і створення історії + думаю, ми з видавництвом придумаємо якісь приємні сюрпризи, аби трохи компенсувати довге очікування.

Прошу розуміння та терпіння 🙏

👩‍🦰 Цього місяця не ставлю собі жодних планів по новим розділам.
👉 По-перше, я впала в якусь екзистенційну яму - чи дійсно я маю писати? Чи це "моє"? Хто я? Де моє місце? Чого я хочу? Це все фруструє, бо я хочу все й одразу. Хочу бути хорошим продуктовим маркетологом і створювати класні продукти, а це вимагає постійного навчання, руху й ресурсу. Але ще я хочу бути письменницею і писати якісні історії, що теж потребує постійного навчання й ресурсу (я мовчу про самопіар🫠). А ресурсу щось ніц немає.

👉 По-друге, кінець року на основній роботі - це завжди поїздка на льоду верхи на велосипеді, який горить, а в спину ще й летять дротики. Треба встигнути доробити все, підбити підсумки року й зробити планування на наступний 🤯

👉По-третє, я банально втомилась від усього, що навколо. Тому всі втомлені, фрустровані й розгублені - я з вами.

В грудні хочу допрацювати перші три розділи, бо вони якраз закінчують перший акт (це десь 25-30% книги), і, можлииииво, написати план четвертого розділу. Або ж просто полежати десь в тиші та темноті - це також непогано.

Це пост ниття, тож тут👇 можна понити, як важко... та все важко, власне 😒
Але головне - бережіть себе і відчувайте, коли треба відпочити❤️

📖 "Моторошне сяйво" Б. Р. Маєрс (Фабула)
Вікторіансько-готична детективна історія з сильними містичними вайбами - саме таку я дуже довго шукала 👩‍🦰

Тут є й похмурий Лондон з його брудом та дощем, є загадковий маєток, наповнений привидами минулого, секретами та загадками, кожен мешканець якого є не тим, ким здається. В центрі всього цього опиняється Женев'єва, спадкова спіритуалістка (читай, шарлатанка), що волею випадку змушена поїхати в моторошний маєток, аби провести спіритичний сеанс та заспокоїти лорда, чия наречена ніби-то нещодавно покінчила життя самогубством. Проте згодом це завдання змінюється, і тепер Женев'єва має за допомогою сеансу викрити потенційного вбивцю. Щоб це зробити, їй треба добряче покопирсатись в брудних секретах, порозпитувати колоритних мешканців маєтку і не вмерти 😁 Тут і починається розслідування ❤️

👉👈

Загалом, книга мені сподобалась і дуже хочеться такого ще. Це трохи як Джейн Ейр, але якби Джейн була шарлатанкою-спірітуалісткою-детективом. Маєток реально моторошний і ця атмосфера передається гарно. Секретів дуже багато (у гг також вони присутні), як і персонажів, і в якийсь момент ти підозрюєш кожного з них. Оцей теншн "нікому не можна вірити" класно тримає, гачки непогано розставлені, сама історія логічна та послідовна. Друга половина книги так міцно тримала, що я буквально ковтала сторінки. Додає цікавості й любовна лінія, яка тут є, проте красиво на фоні (вайб містера Дарсі, ю ноу❤️).

🌑 Що не сподобалось.

Як я сказала, друга половина книги просто неймовірно затягнула. Проте перша... там довелось продиратись і змусити себе читати далі. Трохи проаналізувала, чому ж так, аби не робити так самій))

*🔴*Зарізкий початок.Якщо казати про триактну структуру - книга буквально починається з підбурювального моменту, пропускаючи етап експозиції та знайомства. Та ще з якого - персонажка опиняється за крок від шибениці. Динаміка, напруга. Але я, як читач, не відчула ні-чо-го. Я ще не знаю персонажку, не відчуваю з нею зв'язку. І ось тут мені дуже просився розділ життя персонажки до початку подій. Показати, яка вона, який їй побут та соціальний статус, її думки, познайомити мене з нею, аби я відчула.

*🔴*Зарізка арка.На початку і в кінці книги це трохи дві різні особи. Книга від імені Женев'єви, і її думки та сама мова на початку книги малюють мені її як ворюжку, шарлатанку та доволі дикувату особу, що кидається на все, що блищить і керується інстинктами виживання. В кінці вона найблагородніша з усіх там присутніх, з сильним моральним компасом і жертовністю. І наче ж клас, арка. Але пройшло п'ять днів 😒 Коли нам потроху розкривається її минуле - ми розуміємо, що Женев'єва насправді інакша, але через те, що нам її не показали як слід на початку, ці зміни виглядають доволі різко.

Обидва ці моменти можна було б нівелювати, почавши історію троооохи раніше і показавши нам Дженні трохи глибше.

*🔴*Мова та беземоційність першої половини книги.Іноді відчувалось, як просто опис дій персонажа в комп'ютерній грі - пішла, взяла, сіла, встала. Тільки з середини книги у неї наче з'явились емоції і стало цікавіше. А складна мова, типу: "В повітря піднялась хмарка пилу, змусивши мене чхати" замість: "В повітря піднялась хмарка пилу, і я чхнула" дуже сповільнювала процес.

Але книга хороша. Я думала, що буде 3, але під кінець вона так затягла, що там точно 4.

⭐️⭐️⭐️⭐️ (4 / 5)

#почитати@cupwithfleas

🤦‍♀️ Коли персонаж більше за можливості автора
Вчора так детально з альфою розібрала психологічний портрет одного з персонажів - його мотиви, травми, бачення інших персонажів, що вони для нього символізують, - що аж сама злякалась, наскільки він складний, глибокий і багатошаровий 😱

Злякалась, бо не певна, що в мене вийде показати це все, враховуючи, що показувати треба через фільтр сприйняття іншого персонажа, і оповідач геть ненадійний 🌑

Це величезний мінус в написанні від пову одного персонажа - напридумуєш класних персонажів, а як їх показати? В цій задачі величезна зірочка й контексти та підтексти грають неабияке значення.

Проте все одно - стільки всього залишається "за дужками" 🤎

#блішки