Ну і трохи святкової музики:
https://youtu.be/K48Piu-g36g?si=txzjVMpNW3s2D2B0

Чи можлива Родезія знову.

На мій превеликий, жаль певно, що ні. Повстанці закінчуються і повставати з рештою вже і нікому.
В тім, використовувати її як символ - невгамовної і невблаганної свободи, варто.
Якийсь такий, абсолют - яким, вона могла стати, але з рештою так і не стала, конʼюнктура перетворила волелюбну і сильну країну в Зімбабве. Скоріше за все так станеться і з Україною.

Війна закінчиться, нова партія райгонів- прийде до влади… через 10 років, замість нашої веселої козаччини- повстане, чергова Грузія.

В тім, як би не закінчиться ця історія, радує лише одне, це буде наша спільна помилка, не навʼязана ніким, вона стане наслідком наших гріхів і нашої необачності, звинувачувати з рештою, буде нікого окрім себе.

І це певно, наш найбільший дар що на цей раз подарувала нам, ця схиблена епоха… перелому двох тисячоліть…

З днем незалежності, тебе Родезія. Лишайся мрією яка ніколи не буде досягнута, ідеєю що надихає покоління розбишак на нові і нові подвиги.

Рано чи пізно, ПВК «Єбалай» - зробить Родезію великою знову, від Солзбері до Вижниці. А від Вижниці до Курська буде окрема Єбалайська республіка, але напевно вже не при моєму житті.

В тім, наша задача закласти надійний фундамент, для нашої майбутньої величі.

Та і все.

https://music.youtube.com/watch?v=GMEz2Qobeqc&si=cwWIuu9ugqmOvTyo

Поліз в заміткі і виявив там текст який написав коли їхав на цю ротацію. Тоді постити його не можна було через ОпСек, але певно зараз вже можна.

Друга година ночі. Я п'ю каву на АЗС. На парковці сплять пацани в машинах, ми зупинились шоб вони трохи вздрімнули. Попереду ще сотні кілометрів дороги на Донбас. Я черговий раз вертаюсь в сектор.
Кожен виїзд був емоційно складним, хоч і по різному. Але ніколи не було так складно як в цей раз. Певно наклалось те як мені остопіздила війна, і те наскільки щасливий я був вдома. Вперше за все життя я дійсно розумів що повернувся додому, проводив час з родиною, побував в місцях сили, зустрічався з друзями і блять наскільки ж це все краще ніж знову провести місяці на Донбасі, щоденно хвилюючись лиш за дві речі: чи нікого з наших не вбили, і кого вбили ми.
Але знаєте, як би я не хотів знов понити як втомився, чи почати філософську дискусію про те як війна краде в нас кращі роки життя, але те що перед самим виїздом я усвідомив НАСКІЛЬКИ я щасливий - змогло знову припідняти мою мотивацію. Я знову згадав для чого я роблю свою роботу. Колись, коли мені не було чого втрачати, в мене не було і проблем з мотивацією. Зараз головною мотивацією став страх втратити те що в мене є. А я не люблю боятись. Тому я знову і знову буду вертатись на війну, до тих пір поки війна не кінчиться, або я не зрозумію що я остаточно вигорів і більше не в стані ефективно нести смерть ворогам. Тому що ні одне стерво не забере у нас і наших нащадків право просто насолоджуватись життям поруч з близькими, і радіти не тому що полеглому побратиму поставили меморіальну дошку, а тому що відвідав якусь круту місцину.
Ми всі хочемо щоб це вже закінчилось панове. Справа за малим. Вбити всіх ванюшек. Це все рівно простіше ніж реалізувати систему демобілізації в Україні. Тому вперед, панове контрактори. Дорога до вільної Родезії має бути вистелена трупами кацапів. А наша задача забезпечити будматеріал.
Доповідь закінчив.

https://t.me/addemoji/rhodesiaarmy_by_fStikBot

Telegram

Rhodesia :: @fStikBot

Emojipack with 30 emoji for Telegram Premium subscribers.

☝?Стікери для Телеграм преміум
від підписника

Зачєм любіть
Зачєм страдать
Вступай в родфронт
Начньом КАРАТЬ!