🍁 Друзі, ви - супер! 50 000 грн на медичні потреби підрозділу «Кракен» ми назбирали за дві години. Збір закрив, допис прибрав. Ще раз величезна дяка!

🍁 Нардеп від "Слуги народу" Олександр Куницький виїхав з України 23 вересня на підставі тижневого відрядження в США.

За даними проекту "Радіо Свобода", метою відрядження США, яке мало тривати з 21-го по 28 вересня, було "поглиблення українсько-американського міжпарламентського співробітництва".

У коментарі журналістам перший заступник голови ВР Корнієнко повідомив, що апарат парламенту намагався зв'язатися з депутатом, але "не отримав відповіді".

❗️ Але що найцікавіше! Куницький отримав дозвіл на виїзд до США вже після того, як ДБР почало розслідувати обставини його виїзду до Ізраїлю влітку 2023 року, коли він отримав дозвіл на п'ять днів, а повернувся через три тижні.

Декому дуже не довподоби, коли я іноді для порівняння згадую Порошенка, але тут ситуація настільки на поверхні, що не згадати неможливо. Тобто досвідченого міжнародника та главу найбільшої опозиційної партії випускають на міжнародні заходи у кращому випадку через раз, а «слугу» Куницького Стефанчук відправив у закордонне «відрядження» навіть тоді, коли стосовно цього депутата було відкрито впровадження з боку ДБР.

❓Ну, що, «слуги», багато вам Куницький напрацював на ниві "поглиблення українсько-американського співробітництва"? Риторичне питання…

🍁 Підтвердження мого інсайду по Словаччині, як території можливої зустрічі путіна з Трампом (раніше про це повідомив канал CNBC).

👉 От тільки не треба у коментах наївно розмірковувати про міжнародне право - як путін під санкціями долетить до Братислави, Гаагський суд… Невже ви не зрозуміли, що міжнародне право, яке формувалось за результатами WW2, вже не працює? Коли гарант цього права (генсек ООН) літає на саміт у Казань, а міжнародний терорист має блокуючий голос в Радбезі ООН, яке до біса міжнародне право?

Старе право вже померло, а нове почне формуватися за результатами цієї війни - вона виявиться екзистенційною не тільки для України, але й для усього світа. Так що у разі потреби прекрасно путін долетить до Словаччини, і навіть ніхто не пікне. Бо тим же європейцям важливіше хоч тушкою, хоч чучелом (це з анекдоту) закінчити цю війну, аніж залишатись принциповими. А коли на них Трамп гаркне, то ще й свої винищувачі нададуть для супроводу.

🤷‍♂️ Хай зустрічаються - і пофіг де… Бо цю ситуацію потрібно вже у якусь сторону рухати. А от за результатами приймати рішення, і їх може бути лише три: повністю прийняти американсько-російську «сдєлку», активно торгуватись, вибиваючи для себе більш сприятливі умови, і третій варіант - продовжувати воювати попри те, що Трамп у цьому випадку, скоріш за все, відмовить нам у військовій допомозі.

Що таке «здача України» в умовах, що склалися, і що таке її «перемога» (реальна та без гучних гасел), я для себе на цей час сформулювати не візьмусь. Можете спробувати зробити це у коментарях самі.

Щодо нинішньої української дипломатії, то у мене амбівалентне відчуття. Бачу, що там зберіглось багато гідних професіоналів, які чесно виконують свою роботу - це з однієї сторони. З іншої - (і це я також бачу), функції МЗС майже у всьому перебрала на себе одна людина (Єрмак) з групою своїх "менеджерів". Хтось називає цей процес "кризовою дипломатією" в умовах війни. Я ж називаю це невиправданою узурпацією влади непрофесіоналами - і війна стала лише зручним приводом для такої узурпації.

Як би там не було, щиро вітаю своїх колишніх колег з професійним святом. Тримайтесь - ви такі ж бійці фронту з російською навалою, як і ті, хто захищає країну на нулі. І завжди пам`ятайте: чим краще ви спрацюєте у тилу, тим менше загине тих, хто на передовій. Ті, хто на передовій точно не здадуть Україну - не допустіть цього і ви. Всіх обійняв.

🍁 Привіт, друзі! Сьогодні 22 грудня, і я хочу поздоровити своїх колишніх колег з Днем дипломата. За 20 років перебування під "дахом" цієї професії, мені довелось працювати з дуже різними людьми і різними міністрами, які уособлювали власний підхід до цієї дуже цікавої професії.

👉 Починав я при Генадії Удовенко. Справжній корифей, професіонал з великої букви. Весною 1996-го я супроводжував його у ході офіційного візиту до Японії. За дві години до відльоту, він тільки прибув з Нью-Йорку. Його дружина привезла йому свіжий костюм і свіжі сорочки прямо у Борисполь. Переодягнувся і у літак до Токіо. Летіли на Ту-154. На дозаправку сідали у двох російських містах - Омську та Хабаровську. Тоді відносини з росією були ще терпимими, а тому в аеропорт приїжджали губернатори цих областей і прямо на летовищах накривали похідні фуршети. Говорив з ними Удовенко виключно українською з перекладачем. Ніколи не п`янів, хоча з кожним випивав по 1-2 чарки. Потім Токіо, Осака... І це після Нью-Йорка, Борисполя, Омська, Хабаровська та численної зміни часових поясів. Для відновлення сил йому вистачало 2 години сну, хоча тоді міністру було вже за 60. Мало того, Удовенко був активним членом "Руху", і іноді по вихідним без охорони ходив на мітинги цієї організації.

👉 Потім був Тарасюк Борис Іванович. Ніколи не посміхався. Кожен свій крок узгоджував з Кучмою. Символ політики "багатовекторності". Після звільнення з посади у 2000-му пристав до партії Юлії Тимошенко і там, як дипломат, загубився. І хоча у 2005-2006 ще раз виконував обовязки міністра, нічим особливим мені більше не запамятався.

👉 Як не дуже запам`ятались такі міністри, як Зленко та Грищенко. Хоча Грищенко став для мене першим розчаруванням. Американіст, колишній посол у США, Бельгії та Нідерландах... І після цього стати тіньовим міністром партії регіонів і виступати за зближенням з московією - це як же треба наступити собі на горло чи полюбити кремлівські гроші.

👉 Після Удовенка найбільше сподобалось працювати з Огризком Володимиром Станіславовичем (2007-2009) та Порошенком Петром Олексійовичем (2009-2010). Перший завжди спокійний, виважений, педант, абсолютно професійний і абсолютно проукраїнський. Порошенко - то особлива пісня. На посаді міністра дуже не любив паперову роботу - інколи не вдавалось підписати документи по 1-2 місяці. Але в іншому горів та запалював інших. Весь був у зустрічах та перемовинах. Було видно, що живе спілкування з людьми - то його покликання. При цьому ніколи не дозволяв собі зверхності Тарасюка чи снобізму Зленка - однаково був привітним та ввічливим - як з молодим аташе Міністерства, так і з солідним послом західної держави. При цьому вражав кругозір його загальних знань - від економіки та політики до літератури та військової справи. Саме з тих пір в мене симпатія до цієї непересічної людини.

👉 Ну, а потім настав реванш: головою Міністерства став російський ставленик Кожара, а моїм безпосереднім начальником - державний злочинець Ілляшов. Цього вже терпіти стало неможливо, і багато людей пішло (я у тому числі) - як з Міністерства, так і з суміжних інституцій, які співпрацювали з ним у тому сенсі, в якому співпрацюють усі спецслужби світу з зовнішньополітичними відомствами своїх країн.

І тільки після того, як президентом став Порошенко, частина людей повернулась. Невелика частина, бо більшість людей вже знайшли собі інші місця роботи - як в Україні, так і за кордоном. Я на той час викладав у відомчій Академії, і щось міняти вже не хотів. До речі, Зеленський, коли прийшов до влади, цю Академію ліквідував, що є абсолютною дурістю - про це кажу не тільки я, але й те невелике коло професіоналів, яке дотичне до справи, якою займались випускники цієї Академії (нагадаю: Академія СЗР була ліквідована зеленою владою 5 листопада 2021 року - за декілька місяців до початку широкомасштабного вторгнення).

Закінчення нижче ⬇️

🍁 Весь день був з нашими хлопцями - від них велика дяка за підтримку. Скучили за Україною. Завтра відправлю їх додому і повернусь на канал. Що в нас за добу у двох словах?

🍁 Ви памʼятаєте, як ці до мозку кісток проросійщені падлюки плакали, коли втік Янукович і коли розпочалось широкомасштабне вторгнення?

Вони реально плакали і молили про пощаду.

Їх пробачали… Їх не тільки не судили, їх залишали у Раді.

І кожного разу, коли їх не добивали, вони піднімали голову і розпочинали все спочатку.

Ось і зараз нардеп та Герой України Юрій Бойко опублікував відео, де розкритикував атаки на російську мову, московську церкву в Україні та знесення пам'ятників руйнівникам української державності.

Він заявив, що «дедалі більше людей підтримують нас, тих, хто виступає проти такого насильства, за єднання у країні».

❗️Так, ворог у москві, але москва мало що могла б зробити, якби не було ворогів у Києві. Як в Раді, так і на Банковій.

🍁 Зеленський заявив, що Україна готова розглянути розміщення іноземних військ до вступу в НАТО.
Ця пропозиція може стати частиною гарантій безпеки для України в умовах триваючої агресії росії.

Також Зеленський підтвердив, що вони з Трампом і Макроном говорили "про заморожений конфлікт" та гарантії безпеки.

Водночас, Зеленський не хоче припиняти бойові дії без отримання гарантій безпеки, під якими він бачить чи членство в НАТО, чи розміщення західних військ в Україні.

Тому на зустрічі в Парижі він запропонував Трампу не заморожувати війну, а посилити допомогу Україні та офіційно запросити її до НАТО. І не припиняти вогонь доти, доки не будуть представлені гарантії безпеки.

Що ж, гарна була спроба, але після повернення до Штатів, Трамп зробив одразу кілька закликів зворотного штибу.

Він заявив, що потрібно зупинити вогонь та розпочати переговори найближчим часом. А також фактично пообіцяв урізати допомогу Києву одразу після інавгурації.

Виходячи з чого, можна зробити висновок, що аргументація українського президента в Парижі думки Трампа не змінила.

Пишуть, що днями Зеленський хоче зателефонувати Байдену і попросити того запросити Україну до НАТО. Дуже нерозумний крок, який не дасть очікуваного результату, але на який стовідсотково образиться Трамп.

Ці метання нашого президента дещо пантеличать наших партнерів, які для себе найбільш прийнятний алгоритм припинення війни, судячи з повідомлень, вже прийняли.