Те саме відчуття, коли твій текст читають інші:
Перший етап — страшно)
Другий етап — «так мій вірш іще нівроку, виявляється його й так читати можна, звучить чудово»

Вдячна Юрію Ліщуку за другий етап 🤩

Слухать туть

Мережа джерел
В колисці звук її чула
Гадала то сни
А потім бачила як співали труби на моєму шляху повз ТЕЦ
На шляху відбитків пальців
Що це?
Відгомін сліз і очікувань?
Ранковий привид?
Невгасиме вітання із марень і сталі
Пронизує підʼїзди та ріки вулиць
Лементом старих і малих
Магнетична як ніч
Внутрішня і позбавлена гучності

Мережа джерел
Де моє?
Бігла по реверсу колій
Розплутуючи тендітні пальці міста
Гнався час за мною
Проникав у тіло
Хвилював іменем
Мов звабливий дим цигарок
Із вуст у вуста
Крізь шум електронного дощу
Безпомилково вириваю шнур
Але ж чую, чую

Намагалась підспівувати
Страждаючи від розсіяності
Поза чуттями й підказками
Характер шукала
Як промінь
Крізь пагорби і рекурсію облич
Вночі через ліс
Я вийшла на твою гру

Моя особистість має декілька тупикових гілок, своєрідних альтер-его, які не набули належного розвитку (й добре) і одна з них — це замріяна безробітна особа, яка вештається київськими вуличками, живе на пенсію мами, знайомиться з симпатичними перехожими, які також вештаються містом у пошуці зустрічей, не шаряща в академічній науці, пронизана конспірологічними ідеями, наскрізь просякнута магічним мисленням, з інтуїтивним сприйняттям оточуючого світу і божевільна від усього цього, що проявляється у станах самогіпнозу, марення, мерячення та інших трансових станів.
Оповідання «Художник–самовбивця» написано від імені такої персони.

Взяла відпустку на одній роботі, щоб займатися іншою і мене від цього так апатія скрутила, що я буквально прикладаю титанічні зусилля, щоб написати якогось сраного листа співробітникам на електронку, бо я на хрін задовбалась на першій роботі і нада отдохнуть, а тут сука друга і покинуть не можна і оця вся свобода, яка стоїть дєнєг і неминуча сансара вперто крутиться, діти, люди. ах-ах, ох-ох.

Всьо, жалостями поділилась, тепер обʼява для поетів.
Стартував новий сезон поетичного конкурсу «Осінній плей-лист» на Віршопліткарка FM. Репости нижче ⬇️. Доєднуйтесь, виконуйте завдання, перемагайте, здобувайте нових читачів і хейтерів і най все буде налєгкє і без напрягу.

Бо я від безробітного чувака недавно почула, що міри не знаю, в роботі мається на увазі, і мене шандарахнуло льогке просвітлєніє, але потім я вирішила, що з роботою все ж краще і продовжила робить своє)

Чим старшим ти стаєш, тим більше ти з усіма однаковий ?‍?️

Тепер ми всі Ірина Фаріон.
А нас не знищити.

Передивлятимусь «Велич особистості» та «Ген українців»

Друзі, а у нас тут заруба-змагання-конкурс)
А ну прочитайте, будь ласка, три роботи, які автори створювали у парній співпраці і проголосуйте за найкращу)

Послідовність викладених фото і віршів - не співпадає.

Ми старались з Муркою Мєтовим. Знайдете, де наший?