Лєра повір, ти не хочеш того чути ХАВХАХАХАХА

О, А ШЕ я поки хворіла, мене прорвало на музику, соу я написала пісню знов. І якшо в мене вийде її нормально записати, а не кусками то я її закину скоро сюди

О, А ШЕ я поки хворіла, мене прорвало на музику, соу я написала пісню знов. І якшо в мене вийде її нормально записати, а не кусками то я її закину скоро сюди

19.08.2023
Що ж, критики(якщо тут є такі) побережіть свої нерви і не читайте. Думала що не викладу, але зараз чомусь це стало для мене дуже актуальним.

◇◇◇

Tu me manques

Ти відсутня у мене, тепер не будемо одним цілим.
Справа не у відмінностях, ти просто не захотіла.
Тепер я мов під водою, не можу більше дихати,
Хочу почути твій голос, але як на зло стало тихо тут.

Ти відсутня у мене, немов легені, чи інший орган.
Все стає більш нестерпним, адже ти вже точно не поряд.
Не подарую тобі лілій, чи може інших квітів,
Ти відсутня у мене, з цим нічого не зможу зробити.

Ти відсутня у мене, а може.. я сама в цьому винна,
Квіти свій втратили колір, а небо - сіре, не синє.
Не скріпити тепер нас точно, скотчем чи пластиліном,
Ти відсутня у мене, та спокійно я цього не сприйму.
◇◇◇

05.08.2023
Перший раз пишу щось подібне, в якості експерименту, тому до ідеалу далеко
◇◇◇
Сьогодні я вб'ю свого янгола,
                               тобто
                                         тебе.
Обрати вже встигла час, спосіб
                          і навіть
                                       місце.
Скажеш, що це неправильно,
                   таке
                           робити - зле.
Але я ж взагалі, суцільне зло,
                        Слова
                                   чиї ж
                                            це?
Ти сама ж так казала колись.
          А тепер
спробуй
                                   втекти.
Але не станеш. Чорт! Та сама тобі
                      дам
                             навіть
                                        фору.
До останнього подиху, будеш молитись.
                                та
                                    не
                                        Мені,
А своєму чужому, примарному, такому
                      далекому
                                        Богу.
◇◇◇

25.07.2023
Я трішки забула про це.. але тримайте
◇◇◇
Ну і що?
Троянди приносиш ти замість нарцисів,
І зробиш не каву, а чорний свій чай ти.
Я звикла вже, страх мій постійно тут вИсить,
Роби все що хочеш, не думай лишати.

Писатиму знову новІ тобі вІрші,
Не знаю навіщо, не читаєш ніколи.
Говориш що світ цей, не знає ще гірших,
Прийдеш сам вночі до старого ти дому.

Впущу. Хоч і клЯлась ніколи вже більше,
Мабуть пошкодую ще сильно я завтра.
Скажи, ну чому ти ніколи не віриш?
Твій вирок суворий сьогодні, це страта.

А липа цвіте, як коли ми зустрілись,
Та дуже вже швидко цвітінь та відквітне.
Якщо пощастить то проявите милість,
У дозі великій пропишеш аконіт ти.
◇◇◇

24.06.2023
Я просто помітила що між двома останніми віршами різниця рівно місяць хахах
◇◇◇
Колишня друга, сказала, що у мене прекрасні очі.
"Ось я, аби забрати собі їх, вбила б охоче.."
Посміхаюся: це звучить цікаво, і.. маніакально?..
"Може, кого ж цікавлять всілякі дрібні деталі?"

Вона випиває поволі склянку дешевого пива.
"Знаєш, що ще я б справді, ну дуже радо  зробила?"
Хитро сміється, протистояти цьому, немаю сили.

Зацікавлено спостерігаю за кожним рухом.
"Я б обов'язково молилася вам.. ну і вашим очам.
Та не належать мені, вагома причина смутку..
Молилася б тобі. На колінах. Щоденно, по три разИ.
Стирала б лікті, ноги до крові, лише попроси."

Скажу в відповідь, що завжди мріяла, щоб переді мною,
Замолювали гріхи, потім грішили по новій.
Курю на кухні з всіма, вона ж сама. Ось і розійшлися.
Схожі й при цьому різні, я — м'ята, вона — меліса.
Я хотіла б сильно мабуть, щоб в цього продовження було,
Та нічого не вийде, це ж колишня мого друга.
◇◇◇
Не забувайте про реакції?

24.05.2023
Вірш написаний разом з моєю чудовою @potayku ?
Обов'язково підписуйтесь на її канал
◇◇◇
Хочу ввійти до моря, захлинутись, впасти, стати дрібною сіллю.
І всеодно на всі можливі наслідки, лише б почуватись вільною.
Моя непотрібна, забута, теперішня роль, давно вже зіграна,
не буду більше я світлячком, що в агонії женеться за зіркою.

Залишились на суші - померти від зневоднення, знесолення і бездушшя.
Треба тікати назад у море. Вода синіше й чистіше там де глибша.
Вона огорне холодом сонця, що ледь пробивається крізь неї.
Вода накриє втому ніби лава, і втопить доісторичні Помпеї.

Сіль, хоча й не свячена, але запалає пеклом у давніх ранах.
Вода згасить біль. Нехай навіть з кров'ю сама стане багряна.
Земля випалить легені. Блиском зірок здавить трахеї.
Закінчуюю останній акт, не хочу помирати на сцені.

Тому ввійду до моря, якомога швидше,
сховаюсь серед хвиль, знаю так буде ліпше.
Але ти всеодно, серед глибин морських мене знайдеш,
бо як не крути, весь наш світ складається з меж.
◇◇◇