Темп інфляції Ethereum за рік розкриває природний процес успішної громадської блокчейн мережі.

Всі починали з високої інфляції (навіть Bitcoin).

Чому?

Тому що мережа виплачує "долю" у токенах для стимулювання децентралізованої мережі валідаторів/майнерів для приєднання та надання послуг (підтвердження транзакцій та забезпечення безпеки мережі).

Ці люди повинні купувати обладнання, запускати сервери, і, можливо, інвестувати в нерухомість та енергетичні ресурси (для мереж з механізмом proof of work, як Ethereum був протягом своїх перших 7 років).

Природно, що потрібно мати економічний стимул для затрати цих ресурсів.

Токени як псевдо-акції - підходяща форма, щоб це зробити.

Потрібно набрати користувачів з перших днів існування блокчейн мережі, щоб отримати комісії за транзакції (дохід).

Але якщо мережа успішна (розробники приєднуються та створюють протоколи і додатки, які привертають користувачів), то комісії за транзакції можуть остаточно перейняти функцію винагороди для постачальників послуг (і інфляція токенів падає).

Коли комісії за транзакції (та "спалені" токени) перевищують винагороду у токенах, громадська блокчейн мережа стає прибутковою.

Аналогічно стартапу, який переходить від використання капіталу венчурних інвесторів для оплати працівників до отримання прибутку від продажу своїх продуктів та послуг.

Ефіріум - одна з небагатьох громадських блокчейн мереж, які досягли цього статусу до цього часу.

Внаслідок цього темп інфляції токенів минулого року становив -0,28% (дезінфляція), і передбачається, що він ще знизиться у 2024 році, коли на мережу приєднається ще більше користувачів.

Важливо зауважити, що Bitcoin до цього часу не досяг цього статусу (мережа виплачує набагато більше винагороди в токенах/інфляції, ніж отримує від користувачів комісій).

Тим часом, здається, що Волл-стріт закохався в Bitcoin через його просту роль "цифрового золота".

Ефіріум не такий простий. Але для розуміння його токеноміки та мережевих ефектів не потрібно бути генієм.

Все, що потрібно, — це стежити за публікаціями в моєму каналі.

Станом на 1 лютого 2024 року в Україні спостерігається зниження загального обсягу вкладів фізичних осіб у банках до 1195 млрд грн, що може свідчити про відтік депозитів через ~~загрозу блокування рахунків як "ухилянту"~~ економічну непевність.

Більшість вкладів зосереджена в національній валюті, а вклади ФОП захищені Фондом гарантування вкладів з 2017 року. У січні 2024 року вкладники ліквідованих банків отримали гарантовані відшкодування на суму 23,6 млн грн. Зменшення загальної суми вкладів може вказувати на нестабільність фінансової системи та зниження довіри до неї, що може обмежити можливості банків для кредитування та стимулювання економічного зростання.

Водночас, Фонд державного майна України активно займається приватизацією, намагаючись залучати інвестиції та сприяти економічному зростанню.

Уряд України також запроваджує програму кешбеку "Купуй українське" для стимулювання внутрішнього ринку.

Європейські банки планують значні виплати акціонерам, що свідчить про поточну вигідність для інвесторів, хоча існують побоювання щодо тривалої прибутковості.

Росія шукає альтернативні шляхи фінансування через санкції, в тому числі через переговори з Китаєм про кредити в юанях.

Україна та Канада уклали угоду про стратегічне партнерство у сфері безпеки, що включає фінансову підтримку.

Уряд України також індексує пенсії на 8% з метою підтримки громадян та стимулювання економіки.

Далі зі Сміта "Про перешкоди розвитку землеробства в стародавній Європі після падіння Римської імперії".

Він розглядає негативний вплив вторгнень германських і скифських племен на сільське господарство та економіку Західної Європи. Ці події призвели до того, що землі опинилися в руках кількох могутніх воєначальників, ускладнюючи їх поділ і оброблення.

Сміт критикує закони, які встановлювали пріоритет першонародженого і фідеїкоміси (що це таке — див. перший коментар), обмежуючи поділ і вільне розпорядження землями з метою збереження єдності та могутності володінь.

Він вважав, що хоча ці правила могли мати сенс за часів, коли великі землевласники мали майже королівську владу, у сучасній Європі вони втратили свою актуальність і перешкоджають ефективному використанню земель і впровадженню інновацій.

За словами Сміта, така концентрація земель у руках невеликої кількості власників перешкоджає економічному прогресу, оскільки мало хто з них має інтерес або можливості для інвестицій у вдосконалення своїх земель. Натомість, малим фермерам, які більше зацікавлені у підвищенні продуктивності своїх володінь, складно отримати доступ до землі через обмеження, встановлені правилом первісного спадкування та фідеїкомісами.

У підсумку, Сміт засуджував традиційні інститути за підтримку аристократичних привілеїв, які перешкоджали соціальному та економічному розвитку, утримуючи владу та багатство в руках обмеженої групи осіб.

The Wall Street Journal пише, що "протягом кількох місяців в України закінчаться гроші і вона буде змушена вжити болючих економічних заходів, щоб зберегти свій уряд, якщо допомога зі США чи Європи не надійде, вважають економісти та українські чиновники".

Країна зіткнулася із фінансовим дефіцитом у розмірі понад $40 мільярдів.
Очікувалося, що фінансування з боку США та ЄС покриє близько $30 мільярдів із цієї суми.

Центральний банк витратив $3,6 млрд у грудні, підтримуючи валюту, що стало найбільшою щомісячною інтервенцією з перших днів війни.

Патріотично-популістські заклики, "кордони 1991 року", "стільки скільки потрібно", "будемо воювати лопатами"... Але економіка все одно розставить все на свої місця, рано чи пізно.

Сміт пише про способи використання капіталу та його вплив на економіку.

Всі капітали, призначені для підтримки продуктивної праці і коливаються в плані ефективності, в залежності від того, як вони застосовуються.

Існує чотири головних способи витрат капіталу:
- на видобуток сировини,
- її переробку і виробництво товарів,
на транспортування продуктів з місць, де вони зайві, до місць, де в них бракує,
- на роздрібну торгівлю, де товари "діляться на порції" відповідно до потреб споживачів.

Фермери, видобувачі руди, рибалки займаються першим типом; мануфактури – другим; оптові торгівці причетні до третього; а роздрібні торговці спеціалізуються на четвертому виді витрати капіталу.

Усі чотири способи є критично важливими для функціонування інших і для загального добробуту суспільства. Крім того, Сміт стверджує, що розміри роздрібної торгівлі саморегулюються, оскільки конкуренція серед торговців вигідна для споживача, знижуючи ціни і сприяючи кращому вибору товарів.

Загалом автор зазначає, що незалежно від того, на що капітал витрачається, він, як правило, збільшує цінність продуктів і сприяє додаванню вартості до ВВП країни. Отже, всі сегменти економіки, куди капітал вкладається, (землеробство, виробництво, транспортування та торгівля), є взаємозалежними і важливими для загального процвітання суспільства.

Все ж таки коротко напишу:

ETF (англ. exchange-traded funds) - це законна та прийнятна з усіх сторін можливість для інвесторів купити собі "частинку" в якомусь фонді. Певний фонд інвестує в активи, які скажімо, не може собі дозволити дрібний інвестор, (напр. 1 акція компанії коштує $100 тис., а в інвестора лише $10 тис.), або коли інвестор/компанія не має прийнятного (з правової точки зору) способу інвестувати до якогось активу.

Тоді інвестор може купити ETF. Наприклад, можна купити ETF на $100 з фонду, який має складний, прибутковий інвест-портфель з активами, що неможливо придбати фіз-особі, маючи $100. Але портфель може дати 80% річних і $100 інвестора за рік перетворяться на $180. Або ж компанія хоче цілком законно, та користуючись усіма перевагами фінансової системи інвестувати в біткоїн — в такій ситуації неможна просто купити його через Binance. До запуску крипто-ETF це було для певних юрисдикцій складно, а для певних недоступно.

Отже запуск біткоїн-ETF — це демонстрація зацікавленності інституційних інвесторів у криптовалюті.

Сьогодні вирішив відволіктись від економіки і трохи перечитати Гельвеція.

Отже, Гельвецій займається вивченням людського розуму та такого явища, як ідеї. Він розділяє їх на три категорії: корисні, шкідливі та безглузді.
Корисні - це ті, що можуть навчити чи розвеселити нас.
Шкідливі - це ті, які викликають у нас негативні емоції.
Безглузді - це ті, які не викликають у нас абсолютно жодних почуттів або емоцій.

Автор каже, що такий собі стан "безглуздості" ідеї є тимчасовим, а безглузді ідеї швидко перетворюються на шкідливі, через те що стають нудними і неприємними.

За його словами, розум є лише сукупністю більш чи менш численних ідей, не просто нових, але й цікавих для людей.

Отже, виходячи з цього, Гельвецій дійшов висновку, що все залежить від інтересів. Він каже, що ми оцінюємо людський розум не за кількістю нових ідей, які він генерує, а за тим, наскільки ці ідеї є цікавими для інших.

Сприйняття нашого розуму іншими залежить не від нашого диплому, і не від того, скільки книг ми прочитали, а від того, які ідеї ми можемо народити і як вони відгукуються в серцях інших. Так, наприклад, великий шахіст, який генерує неймовірну кількість ідей під час гри, не всіма вважається генієм, бо його ідеї не викликають інтересу в більшості, - вони можуть бути просто нецікаві для більшості людей.

Звучить це все, напевно, складно, проте будує навички критичного мислення. Гельвецій заохочує не приймати ідеї на віру, а розбиратися. Його порада цінна, як ніколи, у наш час, коли потік різної інформації дуже об'ємний, і вкрай потрібно вміти відрізняти "зерна від плевел".

Wikipedia

Гельвецій

французький філософ

Окрім Сміта, вирішив переключитись і паралельно почитати Джорджа Гілдера, який задає важливі питання і вказує на протиріччя, які існували в теорії капіталізму від самого її початку. Він аргументує, що капіталізм породжує не лише матеріальне багатство, а й інтелектуальне, і це невід'ємна частина його успіху. І головне для мене — він не маніфестує "лівацтво" як вихід :)

Автор стверджує, що засновники капіталізму, такі як Адам Сміт, хоча й внесли значний вклад у розвиток економічних знань, але припустилися помилки, звівши все на співвідношення матеріалістичних нагород та покарань, не врахувавши справжньої суті людської творчості та інновацій.

Гілдер пропонує нову візію, де багатство визначається знаннями, ріст — навчанням, гроші — часом, а інформація — це завжди джерело здивування та нових відкриттів. Ця книга — спроба переосмислити і відновити економічну теорію, поклавши її на міцний фундамент істинних людських цінностей, про які я писав в останньому дописі.

Одна з ідей Сміта, що врізалася мені в пам'ять найбільше: гроші - це лише представник багатства, а не багатство саме по собі. Ми, як суспільство, повинні прагнути створювати реальні цінності, а не просто збільшувати кількість грошей.

Щодо зарплат, доречі

В біблійній ідеї земного раю, на тему розподілу та винагород праці можна зустріти такі слова пророка Ісаї: "Не будуть більше будувати, щоб інший жив, не будуть більше садити, щоб їв хтось інший. Бо як вік дерева, буде вік мого народу, і вибрані мої трудом рук своїх будуть користуватися."

Сміт в свою чергу говорить про "первісний стан суспільства," в якому робітник отримує повний продукт своєї праці. Цей стан, за його словами, "розмивається" з акумулюванням землі в приватну власність і накопиченням капіталу.

Це має прямий зв'язок з сучасністю, де "земля" (або фактично будь-які інші ресурси) стали частинами прав власності, а капіталу накопичено достатньо, щоб винагороджувати працю найманих людей.

Згідно із Смітом, зарплати визначаються конкуренцією між роботодавцями й працівниками, кожен із яких намагається отримати якомога більше. Це основний принцип ринкової економіки і це підтверджується на практиці.