помреш вже зараз ти,
помру з тобою і я,
десь в горизонті можливостей,
десь в просторі буття,
десь в загубленому світлі ліхтаря.
самотнього, такого ж як ми.
нещирого, дивного, мінливого ліхтаря.
що бачив вбивства, кров і насилля,
що побачив частину справжнього людського,
що боявся написів, шрамів і міток,
що пив аби пірнути в небуття,
що не вірив в Бога, та будував храми,
що дивився в небо і молився Богу,
не дійшовши до згоди в почуттях своїх.
списував соті щоденники,
переписував сотні книжок,
пробував знайти власні слова,
а не з чужих (гаразд, твоїх) віршів.
він шукав кожного ранку свій дім,
кожного дня пробував не блювати,
кожного вечора дивився на захід,
кожної ночі помирав з сонцем,
кожного ранку відроджувався,
і нащо якісь Ісуси, якщо є ліхтар?
нащо він має стояти на колінах,
не знаючи нічого, ніяку святу молитву,
крім твого і тільки твого,
«кохаю тебе» з разу в раз.
слова, що шрамами лишились,
десь в середині, в лампі.
слова, що ножами вирізали мітки серця,
якась дитяча віра і любов.
внутрішня дитина, забула про життя,
знала лишень цифри, кивки і жести,
лишень себе і свою мову,
лишень смак самоти.
аж поки не знайшла старшу себе,
не воскресала, не страждала.
не жила. померла вже зараз вона.

десь, зламався ліхтар,
шторм був сильним.

десь, зламалися і ми.

ִֶָ ⊹ ˖ автор: @zwiSushu.

ЖИТТЯ

пиляйте мене пилою
ріжте мене ножами
розривайте мене на частини
розстрілюйте мене зі старих гармат
втопіть мене в воді в якій утонули Синь і Вир і тільки спробуйте сказати щось про життя..

відріжте мені кінцівки і залиште мене помирати повільно стікаючи кровʼю
скиньте мене з багатоповерхівки щоб я розбилась об асфальт або зламала кістки і вмирала повільно
зробіть все щоб я страждала!
зробіть все щоб я зрозуміла що таке життя!
зробіть все що на думку вашу треба!
зробіть все що тільки вдасться..

пиляйте мене своєю думкою..
ріжте мене своєю працею..
розірвіть мене своїми стереотипами!
розстріляйте мене своїм словом!
втопіть мене в своїй безглуздій думці!
розкажіть мені що таке життя!?
Розкажіть що це життя насправді!?
Розкажіть що я тут роблю!?
Розкажіть як це все насправді..

ִֶָ ⊹ ˖ автор: @chay_akuu_pomer

„ Твоя кривда,
солодше того меду.
Гіркіше тільки слова,
що бриніють з вуст.
Тихне марна розмова,
стіни ховають,
наші незабутні моменти.
І назвали би це:
«клішоване кіно»
Розлуку ту болісну,
з двох душ,
ні одна не витримала.
Сценарій у нитках,
постійних сварок роздерся.
Більше не буде:
« давай попробуємо ще раз»
це нині безглузде уповання.
Обійми не дарять того,
минулого почуття.
Всередині щось,
тріскає стрімко,
невже наша обітниця?
А що, якщо завтра кінець кінця?
Не промовиш ані слова?
Й справді,
розчарування,-
гірше болі.
Гірше твого вічного безмов‘я.
Помилялась я щораз,
коли, колихала ту,
дрібну надію.
« Все не так, це здається»
От і ясна, розумна дума,
покидала мене,
як бачила ті бурштином відлиті,
несамовиті очі.
Серце не обманиш,
але розум затуманеш.
Не слід було,
іти за тобою.“

ִֶָ ⊹ ˖ автор: @mikiii_m

Залишився день та 1717 голоси, які потрібно набрати.

https://petition.kmu.gov.ua/petitions/5034

Не ігноруйте, бо ваш голос може бути вирішальним.

Я бачив ваші коментарі,і вирішив,що під цим дописом ви зможете відправити свій вірш,а потім коли цей канал повернеться до робити їх опублікують

Доброї ночі!
Хочу повідомити,що через особисті причини,ми цей канал закриваємо
(можливо колись повернемося,а можливо ні)
Бережіть себе любі!

**
баталії

що буде завтра?
-ніхто не знає.
так само, як ніхто не знав, що буде сьогодні..
що буде потім?
що було колись? учора?
що буде завтра?
не знаю, але точно знаю, що все буде добре..
дедлайни, уроки, оцінки, роботи..
фарби, пензлі, малярка, білила.
ох, бляха, скільки ж бруду сьогодні вилилось на кандидата психологічних наук, відомого на всю країну..
шкода, що часу так мало, але все буде добре..
а, може, не буде, та й, власне, яка різниця?
манєтачку слухать, чи седсвіта?
іти в мед, на дизайн, чи у бурсу?
на якому ти курсі? в якому ти класі?
та й, власне, яка різниця, я ж забуду це через секунду, як і твоє ім'я..
як жити далі?
як жити далі, знаючи, що хтось знімав на відео, як людині відрізають голову?
ну як, бляха, жити далі?
я те відео не бачила, але знаю, що далі, вже не буде психологічної травми, депресії, апатії, чи лихоманки..
чому?
ну, тому, що ми просто звикли, що живемо в таких-от реаліях.
звикли, що кожен день беремо участь в баталіях,
баталіях в інтернеті, чи вживу, в окопі..
а коли вже настане оте "добре"?
оте "добре" про яке ми всі мріємо, кажемо,
казав арестович що ще "2-3 нєдєлі"
кажу я вам, що це це вже "нє дєло",
кажу, що ця битва іде століттями, днями..
але що буде далі, от що буде далі?..

ִֶָ ⊹ ˖ автор: @alinka71

『 Емма-Марія 』

Якщо вдивлятися в твої очі, то можна побачити травневу листву.
Якщо цілувати твої вуста, то можна смакувати минувшу весну.
Якщо тебе обійняти, то можна відчути всю ту теплоту.
Якщо спитати, як в тебе справи, то можна почути ніжну красу.

Волосся твоє, як павше лиспопадне листя.
Лице - як в кошеня.
Губи м'які, як хмара
Силует - як омріяна примара.

Серце моє тріпоче, коли чую твоє ім'я.
Сподіваюсь, я буду його вимовляти біля весільного вівтаря.
І скажу без каяття, я кохаю тебе без тями.
І до кінця свого життя, буду писати про тебе романи.
Я без обмани..

ִֶָ ⊹ ˖ автор: @kllyrslf

— zетоvци —

мені хочеться блювати
від того, які ви добрі.
мені хочеться кричати
і хай своїм же криком вдавлюся.
а після, вам, ворожі війська
у лице посміюся.

рятуйте ваш світ, бо він згасає.
може через рік, може через два, його не стане.
хто ж його знає.
полишаєте ваших двух-сотих, як полишає совість ваши голови.
знаєте. після перемоги до вас полетять голуби.
з вогнем в очах, на крилах та лапах.
вони спалять вщент
і ви більше не зів'єте, не розіб'єте
кубло тут вороже.
із вас ніхто не може, зупинити машину проклять?
а ви хоча б пробували, ніж з сердця вийнять?
самі ж туди засадовили,
а тепер: "нам нєчєм решать!
мьі помочь вам не сможєм. самі нє хочєм вмірать."

знаєте, що — стуліть писки.
це не ваші землі, не вам тут щось "решать".
ми силу та волю положемо,
а вам буде наказно мовчать.

ִֶָ ⊹ ˖ автор: @kitty_roarr