швидкий ЧГ на поганому папері

#artistvsart2024

я зрозуміла цей челлендж занадто буквально

мистецтво. в мене так багато ненависті до цього слова. мистецтво. мистецтво. мистецтво.
свобода людської душі. і щось там ще, не хочу далі в свої думки лізти, бо саме мистецтво стало мені ворогом ще з моменту мого всього. але і стало моїм спасінням. таке щось. мистецтво надало мені крила і так само їх зірвало. знищило мене і відновило знову і так постійно. кожного бісового дня. але біль в тому, що насправді це робить не мистецтво, а я сама з собою. в мені достатньо болю, зламів, горя, щастя, натхнення, сили, слабкості, любові і бажання, щоб творити стільки, що я задихнуся. але чи є в цьому сенс? чи не борсаюся я у комфортній мені багнюці не намагаючись ризикнути. не знаю. до чого я це все? ні до чого, насправді. я втомлена. не фізично, емоційно. мене створив біль, зрада, насильство, безкінечна бентега, шо розростається по мені кожним словом і штрихом. кожним порізаним пальцем і зламаним грифелем. через кожне бісове бажання вбити себе я тягнуся до життя через мистецтво, яке, насправді, ще не зрадило мене.
я б хотіла бути іншою. я б хотіла прожити інше життя. я б хотіла мати в своїй голові більше причин для щастя, але є те, що є і я маю взяти це і йти далі, аби нарешті прожити те життя, яке я бляха хочу. тож, наступна робота скоріше як моє уявлення того, що кожен з нас все одно чорніє у кінці. оце щось воно все одно розлізеться по тілу чорним (так, Фукуно?). вічним нагадуванням того, що як би ви не хотіли, а маса чорної діри настільки шалена, що поглинає навіть світло.

(через годину закину арт)

🐤

чонгук з зірками зʼявляється лише завдяки одній художниці. я думаю ви всі знаєте хто вона

🐟