Я можу розповісти як влаштований Всесвіт. Зовні і всередині нас. Як переплітаються, мов кольорові нитки, зовнішні події та наша внутрішня перебудова, як вони взаємодіють, впливають один на одного, часом завдаючи непоправної шкоди, а часом в останню хвилину підхоплюють та рятують від падіння. Хоча в космосі ні разу не була і патологоанатомом не працювала.

Ну, і заодно розкаятися в Гордині, бо вважаю що знаю більше за інших, думаю що маю право говорити про те як правильно діяти та чинити. Але у кожного своє мірило "правильності", і кожен для себе окреслює цю межу самостійно. То ж єдине, що лишається насправді - це спостерігати за дегенерацією або розвитком окремої людської душі.

Справжній розвиток приходить тоді, коли ти усвідомлюєш, що нікого і нічому не можеш навчити, якщо людина сама цього не прагнутиме. Скільки не кидай насіння у суху землю, воно не проросте.

Так і з людьми.

Якщо всередині готовий ґрунт, доволі вологи та світла, навіть найпримхливіше насіння проросте у щось достойне та красиве. Бо воно впало на благодатну землю, готову вбирати у себе та віддавати.

#лірика

🤝Чому росіяни будуть нас ненавидіти все більше і більше

Після початку війни багато з нас мали надію що росіяни масово вийдуть на вулиці та скандуватимуть "Ні війні!". Бо саме так вчинили би ми. Бо саме так вчинили б жителі будь-якої більш-менш цивілізованої країни.
Але щоб розуміти психологію росіян, треба усвідомити те, що на 24 лютого для більшості рузкіх ми були "младшими братьями и сестрами, которым нужно помочь", "освободить" от кучки "наркоманов и нацистов", які ведуть нас в объятія аморального Запада.

Тепер, якщо уважно вивчити нарративи пропагандистських змі та коментарії самих росіян, ситуація кардинально змінилась.

Якщо раніше глубінний народ росії взагалі плювати хотів на масову загибель українців від воєнних дій, то зараз чітко прослідковується тотальна ненависть до України. Тваринна злоба. Справжня, безкомпромісна. І з кожним днем ця злоба та ненависть лише зростає.

Вони ненавидять і проклинають нас по багатьом причинам.

За те що ми виявились не одним народом. За те, що зустріли танки не хлібом-сіллю, а "Стугнами", NLAW і "Джавелінами". За "Рускій воєнний корабель, іди нах*й!". За те, що не здались. Не здаємся і не здамося. За світову ізоляцію рашки. За падіння рівня життя росіян. За їхній страх перед майбутнім. За бережно зариті в землю українські стяги в окупованому Херсоні. За зірвані та спалені триколори на деокупованих територіях. За голоса жителів: "Слава Україні!" при в'їзді ЗСУ у чергове звільнене поселення.

За відверті насмішки про "втарую армію міра", за наші меми про єнота і пральні машини. За крах міфа про свєрхдєржаву і непереможну російську армію. За те, що президент-клоун виставив на посміх вєлікого стратєга і гєополітіка. За постійні підсрачники від ЗСУ на полі бою та забіги рускіх вояк на марафонські дистанції.

За неможливість зломити нашу волю та надзвичайну мотивацію наших воїнів. За десятки тисяч похоронок і гробів. За могілізацію. Зверніть увагу на численні плачі Ярославни від дружин та доньок мобілізованих. Вони не закликають припинити це криваве побоїще, не проклинають путіна, вони жаліються лише на те, що їхніх чоловіків погано годують, погано навчають, погано озброюють, щоб вбивати українців.

Не варто перебувати в ілюзіях: чим далі рашка буде скочуватися вниз, тим більше глубінний рускій народ буде нас ненавидіти. Чим більше перемог отримуватиме ЗСУ, тим твариннішою та лютішою буде ця ненависть. Тим більше вони радітимуть обстрілам та фото наших міст без світла.

А тому вони ніколи не зрозуміють: найтемніший час перед світанком. Ми вистоїмо і дочекаємось його. А за тією темнотою, в яку з таким захватом занурюється "загадочная русская душа", немає нічого, окрім ще більшої темряви.

Написано: 19.11.2022

#війна_історії

#мотивація

📌 Пасивна агресія у стосунках

Як виглядає пасивна агресія❓Певно, майже всі чули відповідь ось такого плану: «Все нормально» у той час як особа демонструє всім своїм виглядом, що це не так.

Це і є та сама пасивна агресія.

Пасивно-агресивні люди ніколи не скажуть чесно, що зляться чи ображаються. Але всім своїм виглядом це показуватимуть: будуть дивитися вовком, зітхати, підтискати губи, тримати драматичні паузи, себто, трагічнічати. Але якщо ви запитаєте, що трапилося, у відповідь почуєте "нічого " або " все гаразд ". І сказане це буде холодним чи ображеним тоном.

Пасивну агресію перенести важче, аніж відкриту, бо тут ніби то й немає явної претензії, на тому березі ж кажуть, що все ок. І якщо ти будеш намагатися прояснити ситуацію, то виглядатимеш сам агресором, який чіпляється до нещасної жертви. Вона ж сказала, що все гаразд.

Найкращим виходом із ситуації буде, почувши у відповідь: "Все гаразд", спокійно відповісти: "Окей, рада/ий це чути", і йти займатися своїми справами. У вас немає дару читати думки, і на тому березі мають це розуміти. Якщо ж ні - спокійно поясніть це.

#психологія

Річниця визволення Херсону 🫶

Не пробачимо жодної пролитої сльози. Не забудемо опору, і сміливості людей.

Ми все пам'ятаємо.

#війна_історії

Виправдання.

З одного боку ти начебто намагаєшся пояснити собі дивну поведінку - і свою, і партнера, заспокоїти, заколисати сумніви. Але з іншого?

З іншого боку - ти просто ще глибше поринаєш у ту ситуацію, яка тобі не подобається.

«Ну куди я зараз піду?» - кажеш ти собі, продовжуючи день за днем ​​ходити на роботу, від якої у тебе волосся сиплеться від постійних стресняків.

"Та ну, просто треба бути трішки мудрішою і не йти як дитина на повідку своїх хотілок" - кажеш ти собі, придушуючи всередині свої справжні почуття та потреби.

"Та просто він такий чоловік ..." - ну ти зрозуміла...

А якщо сказати собі чесно, хоч би самій собі, що ти відчуваєш у цій ситуації? Чого ти хочеш? І чи можливо це за цих обставин? Зізнатися чесно своєму відображенню в дзеркалі чого б тобі хотілося насправді, і як цього досягти. Чи робиш ти кроки назустріч своїм бажанням та потребам, чи вони так і залишаються пилитися нездійсненними мріями та існують лише у твоїх фантазіях?

#психологія

Якщо вам здається що у вас проблеми у стосунках з іншим лише через те, що він якось неправильно себе поводить, неправильно реагує, неправильно будує стосунки, не чує вас, не намагається змінити ситуацію, яка вас не влаштовує, то вам дійсно так лишень здається.

Тому що кожен живе так як вважає за потрібне і реагує на ситуацію так як вважає за потрібне. І не варто на іншу людину проектувати своє бачення стосунків та вважати лише їх правильними.

Можливо, прозвучить неприємно, але якщо у вас нічого не виходить з іншим, то це У ВАС не виходить. А у іншого в цей час все може бути гаразд, він може й не здогадуватися про проблеми по одній простій причині - ця людина з вами не на одній хвилі, не підходить вам або саме для того формату стосунків, який існує у вас в голові.

Себто, стосунки не виходять у вас, а звинувачуєте ви в цьому іншого, намагаєтесь його "перевиховати", заточити під свої потреби, зовсім не враховуючи бажання та потреби партнера. Можливо, варто для початку поритися у власній голові замість того, щоб ритися в чужій.

Найкращий вихід в такій ситуації - змістити фокус із партнера на себе, зайнятися собою, відчути що вам потрібно, а з чим ви не згодні миритися.

Як би банально це не звучало, та якщо партнеру ви потрібні, він знайде способи та методи зближення, відчує що потрібно для розвитку ваших стосунків. В іншому випадку - для нього це не важливо. А якщо неважливо, то єдине питання, яке ви маєте собі задати - це не "як покращити наші стосунки та зробити його таким як треба", а "що я роблю поруч з цією людиною".

#психологія

📌 Вигорання

Вигорання відбувається тоді, коли в нас виходить лише в одній сфері життя, наприклад, робота. І ми починаємо там усе контролювати, працюємо 24/7, адже без нас все звалиться.

Насправді ж ми тікаємо в роботу для того, щоб не помічати ту частину життя, де НЕ виходить: стосунки, дружба, кар'єра, батьки, діти тощо. Відбувається перекіс, дисбаланс.

Наша психіка заточнена інтуїтивно залишатися лише там, де в нас виходить. Через те, що якась із областей життя не пробудована, ми відчуваємо біль, і просто забиваємо на неї вигадуючи собі відмазки: "Мені це насправді не потрібно", "відносини - це не моє", "все зраджують, дружби немає”. А за фактом – це “пожежа”, яка мчить по всіх сферах життя, і вже підібралася до збудованої сфери.

Вигорання – це зворотний зв'язок від життя, яке сигналізує, що ми неправильно живемо то життя.

Більшість думає, що треба багато працювати, щоб заробляти гроші і жити "нормально". Але поцікавтесь думкою тих, хто має великі корпорації, і вони вам скажуть - насправді треба працювати ефективно.

Друге наше завдання - навчитися класно відпочивати. І тут виникають питання.

Хтось думає, треба з'їздити у відпустку та попустить. Але відпочинок на вигоряння не впливає. Ти можеш з'їздити у відпустку, але через тиждень повернутись на те саме поле, що горить.

Хтось думає, що треба просто виспатися, два дні відіспатися і все буде добре. Або взагалі звільнитися.

Не треба ламати те, що ти збудував. Вигорання так не лагодиться.

Вигорання це лише симптом глибшої проблеми – почуття непотрібності в одній із сфер, де не виходить, або у кількох. Чим би ви не закидали цю прірву непотрібності, усе піде насмарку, доки чи її не пропрацюєте. Доки чесно не зізнаєтеся собі, що у вас ось тут і ось тут нічого не вийшло.

І лише тоді, коли ви прикладете зусилля там, де не виходить, ви зможете відновити баланс та попередити вигорання. Лише тоді відчуєте внутрішній комфорт та відчуття задоволення від життя.

#психологія

1. Увійшовши до кімнати за зеленими дверима, ви опинилися у своєму дитинстві.
   Що ви відчували? 
   Якщо вам було приємно і затишно, то і ваше дитинство було для вас світлим та легким. 
   Якщо вам хотілося надовго залишитися в цій кімнаті, то, швидше за все, ви нерідко подумки повертаєтеся в своє дитинство і, можливо, вам не вистачає в дорослому житті того теплого і душевного часу, турботи та участі з боку інших людей. 
   Будь-які негативні думки та почуття, що виникли в цій кімнаті, свідчать про невирішені дитячі проблеми, які впливають на все ваше подальше життя. 
   В нормі кімната повинна бути милою і затишною, але не повинна викликати особливого бажання в ній залишитися, тому що цікавість побувати за іншими дверима повинна бути сильнішою.

2. Друга кімната за дверима блакитного кольору символізує ваш душевний стан зараз, у цю саму хвилину, коли ви проходите цей тест.
   Ваші відчуття розкажуть про те, як ви почуваєтеся зараз. Зручно чи незручно у цій кімнаті. Влаштовує вас ваша справжня життєва ситуація чи у вас є бажання змінити її. У кімнаті був порядок чи безлад — характеризує вас, як зібрану, організовану людину або, навпаки, хаотичну та імпульсивну. 

3. Треті двері червоного кольору і кімната, що знаходиться за нею, символізує чуттєву любов і ваше ставлення до неї. 
   Велика простора кімната - ви схильні відчувати сильні почуття. 
   Маленьке приміщення - ви скута, боязка у прояві почуттів, людина. 
   Світла – ваші любовні переживання легкі, повітряні, романтичні. 
   Темна - любовні почуття змушують вас страждати. 
   Затишна чи незатишна — розповість про те, чи комфортно вам у коханні чи, можливо, ви нещодавно пережили у коханні розчарування.

4. Чорні двері та кімната за ними символізують ваше ставлення до професійної діяльності, до роботи та справ.
   Що то була за кімната? Був там порядок і лежало все на своїх місцях, чи кімната була захаращена різними непотрібними речами? Чи добре ви орієнтувалися в цій кімнаті чи зовсім розгубилися? Простора чи маленька – розповість про можливості застосування ваших професійних знань таумінь. Якщо вам було комфортно в цій кімнаті – значить і у професійному житті, ви почуваєтеся безпечно та, схоже, знаходитесь на своєму місці.

#тести

Найвища точка унікальності - це зрозуміти, що ти такий же як і всі

Парадокс духовного розвитку заключається в тому, що одного разу приходить розуміння, що ти нічим не кращий за інших. Що ти такий самий. Звичайний індивідуум, якому властиво помилятися, радіти та сумувати так само як і тим, хто в очі не бачив "Хочу і буду" чи "Жінки з Венери, чоловіки з Марсу" або тим, хто не слухав лекцій Сатьї.

Одного разу ти зрозумієш, що неунікальний, незважаючи на те, що неодноразово збирав свій хребет по шматочкам. Незважаючи на те, що неодноразово заново створював свій знищений в хлам внутрішній Всесвіт. Незважаючи на те, що на своїй шкірі відчув гіркоту важкої втрати, заглянув у очі цій безодні та зміг звідти вигребти.

Життя настільки непередбачувана штука, що незважаючи на весь рівень самопізнання ти, як і будь-яка людина, стрімко мчиш на коні Удачі, а в наступну мить уже в повній "жені", не розуміючи куди тобі рухатися далі. Одним ти завжди будеш подобатися, незважаючи на усі твої неідеальності, що стирчать зусібіч, тоді як інші завжди будуть осуджувати тебе, незважаючи на всі твої достоїнства та особисті якості.

Твої плани та мрії одними будуть жорстоко висміяні, тоді як інші будуть захоплюватися ними та щиро аплодувати тобі. Цінності, які завжди здавалися непорушними як сама земля, впадуть у твоїх очах нижче плінтуса, а те, чому ніколи не надавав значення, раптом стане найважливішим.

Унікальність людини полягає в тому, щоб осягнути це. Зрозуміти, що все в житті йде так як має йти, і небо не впаде на землю, коли ти припиниш саморозвиватися та хвилюватися про власну унікальність.

Просто будь добрим та щирим - саме в цьому заключається унікальність людини. А не в бажанні виділитися будь-якою ціною.

Ми унікальні, коли не виникає бажання доводити це всім і кожному. Ми унікальні в тому як дихаємо, любимо, радіємо. Живемо. Тому ще перш за все ми - звичайні люди.

#лірика