Можливо, ви помічали, що добряча частина рос. слів українською передається значно більшою кількістю відповідників. Це стосується і слова участие.
Бо це не лише фактична участь у певних заходах чи зусилля, вкладені у щось, а ще й моральні, душевні ресурси, затрачені людиною. І тут ми ну ніяк не можемо сказати дякую за участь людині, які підтримала нас, наприклад, у скрутну хвилину або ж просто поставилася з чуйністю, чи виявила зацікавлення.
Отже, відповідно до ситуації ми можемо дякувати і за допомогу, і за співчуття, і за чуйність, зацікавлення, увагу, інтерес, за час, за зусилля. Але коли дякуємо за участь, то це має дуже чітке й доволі вузьке значення і дуже часто матимемо вказівку, у чому брали участь. Наприклад: Дякуємо за участь у зборі для ЗСУ.
Тож будьте уважні до контексту 😉
Ключові слова: участие, участь, увага, чуйність, зацікавлення

Багато з нас застали ці щорічні городні квести — не знаю, як у вас, а моє дитинство до певної міри теж підпорядковувалося циклу «посадити картоплю — прополоти — підгорнути — викопати». Я ще збирала у банку колорадських жуків — теж своєрідний досвід.
Уже багато років я не вирощую картоплю, однак інструмент, який ми бачимо на фото в руках у жінки, все одно дуже потрібен — наприклад, у квітниках. Чи знаєте ви, як він називається? Я була здивована, коли почула, що слово заступ люди вважають російським, мовляв, так не можна називати лопату. Однак це саме заступ, і нічого російського в цьому слові немає. Його словотвір дуже прозорий і напряму пов’язаний із самою механікою роботи: на цю специфічну лопату треба наступити ногою, щоб загнати її в землю, яку потім перевернеш.
Отже, про росіянізми тут не йдеться взагалі. Заступ незамінний і в городі, і в квітнику — та будь-де, саме для перекопування землі, бо це зручно. Ще він називається штиковою лопатою, штиком, рискалем (діалектне). А от «просто» лопатою ми не копаємо, а щось переносимо, чи пересипаємо, чи розчищаємо (наприклад, сніг), бо її форма зручна саме для такої роботи, а не для прокопування.
Ключові слова: заступ, лопата

Хочу зробити невеличке уточнення щодо прийнятих на сьогодні етикетних формул. Маємо твердження, що правильно казати Доброго ранку!, але Добрий день і Добрий вечір! (не Доброго дня! і Доброго вечора!). На це наводяться певні аргументи, які, однак, не є геть неспростовними.
Хочу наголосити, що це не стільки питання правильності саме в мовному аспекті, скільки усталення етикетних формул на даному етапі. Зараз превалює така думка, і треба це знати. Що буде в майбутньому — побачимо. Бо фішка не в тому, що наше мовлення ну ніяк не може утворити варіантів Доброго дня! чи Доброго вечора (ми з України ©), — усна практика якраз і показує, що можливі всі ці формули.
Серед аргументів на користь вживання, зазначеного на нотатці, є і такий, що базується на наявності форм Добридень і Добривечір і відсутності Добриранок, тож правильно лише Добрий день, Добрий вечір і... Доброго ранку.
Отже, маємо знати сьогоднішній підхід і форми, які нині вважаються правильними, але розуміти, що мовлення міняється...

Стаття Уласа Самчука, якій понад 80 років, дуже здободенна і сьогодні. І це боляче усвідомлювати, але така дійсність, і нам з нею жити й працювати

Для тих, кого цікавить історія мови, давні забуті слова й етнографія загалом

Ну і нотатка до опитування — про відспівані й заспівані пісні 😉
Раптом згадаєте які цікаві місцеві варіанти — пишіть!
Ключові слова: відспівати, пропащий, відіграти, відгуляти

Комин — це те, що зовні ми бачимо на даху хати, а всередині хати — вихід із печі наверх. Іншими словами димар, димохід, шахта для виходу диму назовні.
За народними повір’ями, саме в комині живе нечиста сила і саме через комин вилітали відьми 😂
Комин — не камін, хоча в кожного каміна є комин🙈 Камін — це сама кімнатна піч з великим отвором для палива й прямим димоходом. Для каміна (не каміну в родовому відмінку) ще маємо варіант коминок, який незаслужено витіснений із вживання.
Походження обох слів веде нас аж до латини, але потрапили вони до нас трішки різними шляхами.
Ключові слова:** камін, комин, коминок

Якщо вам немає сорока і ви не в змозі простояти на одній нозі 43 секунди, то ваша пісенька заспівана

Експерти розрахували скільки часу має простояти людина на одній нозі, щоб її можна було вважати міцною і рухливою серед людей:

• 43 секунд для людей віком від 18 до 39 років;
• З 40 до 49 років норма становить 40 секунд;
• З 50 до 59 років – 37 секунд;
• З 60 до 69 - 30 секунд;
• Від 70 до 79 років – 18–19 секунд.

🇺🇦Реальна Війна

Ділюся дописом суто для того, щоб ви побачили в дії спроби перекласти фразеологізм дослівно. Знайдете шедевр? Хоча й текст далі за структурою трохи дивний для української. Відчувається «рука» гугл-перекладача чи діпла 🙈
P.S. Про постояти на одній нозі — загалом важливо. Тренування балансу потрібне в будь-якому віці