https://open.spotify.com/album/0CFS3jvFwutIt5ewGIa7Sq?si=CxXnSWoPQ2K-o8uq5vcCsw

"Що шукали ми на тих дорогах? Той самий «великий полудень», мить найкоротшої тіні.
Мить вічності,
коли і сам стаєш малим, як атом; нерухомим, як камінь на дорозі чи як суха груша на схилі над яром. Тоді зупиниться час, у мить вічності весь світ стиснеться в одну точку, і не залишиться нічого, крім всепоглинаючої безодні небес."
Алекс Родін «У пошуках вітру сили»

Наскільки можливо, поетові треба ставити себе в становище дійових осіб, бо в силу самої природи найбільше переконує той, хто сам захоплений якимсь переживанням, і хвилює той, хто справді схвильований, і сердить справді розгніваний. Тому-то поезія є більше
сфера хисту, аніж натхнення, бо талановиті — здатні до перевтілення, а натхненні — лише до екзальтації.

💔

Дерево і текстури. Це був мій дім на час бурі. Я там жила, я мігрувала з каменю, на камінь, з дерева на дерево. Настав час йти в мандри, в пілігримство. Настав час бути відважною. Настав час шукати нові образи, нової землі.
Перейти межу границі, вона мене слід за слідом приведе до джерела.
Це значить дозволити відбутися внутрішній подорожі.