Книгоманські балачки

Description
Тут спраглі до обговорень чатачі_чки розмовляють про книжки, поки @anhelina_iva пише враженя, спойлери та критику :3
We recommend to visit

❌ Чорний Лист заходу України ⚠️
(Львівщина, Волинь, Тернопільщина, Рівненщина, Франківська та Хмельницька області! Закарпаття та Чернівецька)

Надіслати новину/Реклама 🏴‍☠️ @send_me_smth

Last updated 1 month, 2 weeks ago

Last updated 2 months, 1 week ago

Зв'язок: @amanogawa_sup
На вступ: https://forms.gle/uJsKK2DqDjM65Kcf8

Бот: @amanogawa_ua_bot
Релізи: @amanogawa_release_re
Чатик: @amanogawa_talks
Наш сайт: https://amanogawa.space/

У коментах лише українська

https://base.monobank.ua/CyXpFgHdz8XH7u

Last updated 2 months ago

3 weeks, 3 days ago

Перед Новим роком захотілося почитати щось легке та ненапряжне. Перебираючи свою бібліотеку в пошуках якогось ромкому з різдвяним сеттингом, знайшла недочитаний двотомник В. Домонтовича (ще й так цікаво недочитала: залишила по половині кожного тому) і зрозуміла, що це — воно. Якось так склалося, що кожного разу, повертаючись до Домонтовича, його проза сприймається комфортніше та приємніше. Зараз узялася за «Болотяну лукрозу» й поки що цей збірник сприймається, як найкраще з доробку автора. Або ж це говорить у мені любов до малих текстів.

1 month, 1 week ago

Канал далеко не про ігри, але я ніжно люблю не лише книжкового відьмака, а й серію ігор. Так от, сьогодні вийшов трейлер The Witcher IV і я його подивилася.

Шо можу сказати: хороший саунд, динамічна боївка. З цікавого для гравця в трейлері показана лише ця боївка, тому що з неї ми робимо висновок, що Цирі володіє і знаками, і магією, і пройшла випробування травами, бо п'є Кішку — ось і все. Не канонічно, але має право на життя, тому що зробити не нудну та збалансовану гру з канонічною силою Цірі — аж занадто імбалансною та сильною — можна було б заїбатися (але ж Байонетту японці змогли ж зробити, і це було цікаво). Усе інше в трейлері це про дивитися ігри, а не грати: історія, антураж, сюжет. Щодо цього, то загалом не знаю, усе це вже було й пахне тим, що історія Цирі буде банальним повторенням шляху Ґеральта з різницею в тому, що вона ще й магією хуячить.

Також багато посилань на попередні частини, особливо на першу прямо жирні такі: дивишся боївку й бачиш першого відьмака і його битву зі стриґою.

Особливим «задоволенням» було читання коментарів під трейлером: поплювалася та закрила його до дідька лисого. Ну не можу я нормально сприймати, коли люди посилаються на серіального відьмака й шукають у ньому пояснень ігрової історії.

Якось шось так получилосі, знову поговоримо про The Witcher IV через 10 років)

P. S. Глянула локалізації трейлеру і моя срака згоріла: російська — будь ласка, українська — хуй там. Курва, там корейська є, а української нема, я пєрдолє курча бидло.

1 month, 1 week ago

За один вечір прочитала «Мандрівний замок Хаула», а на наступний день і екранізацію глянула.

Книга майже 10/10, єдине що — любовна лінія прописана ну не дуже, але загалом я отримала колосальне задоволення й не шкодую, що 4.5 години лежала за читанням, майже не рухаючись. Екранізація за мотивами, тому я багато чого не розуміла на початку, а наприкінці трохи поплювалася від сюжету (не тому, що він відрізняється, а тому, що він просто погано написаний), та все ж знято це неймовірно гарно, музика то окрема любов.

Це одна з тих історій, які радію, що не прочитала раніше. Звісно, мені б і тоді сподобалося, але тоді мені взагалі багато чого подобалося, а нині з кожним роком середня оцінка прочитаного за рік усе нижче й нижче — усе ж не молодію — тож дійсно хороші книги на вагу золота.

Просто радію, що до мене дійсно повертається насолода від читання. І ви порадійте чомусь своєму)

1 month, 2 weeks ago

Повносила прочитане за останні місяці на свій goodreads (його дуже небагато особисто для мого темпу читання: з вересня по листопад усього 9 книг) і оце сиджу, думу гадаю, що цьогоріч ціль прочитати 150 книг за рік зіграла зі мною злий жарт.

Якщо минулого року я за 12 місяців прочитала 100+ книг, то цьогоріч я досягла цієї цифри за 8 місяців, себто в серпні, і на цьому все: бобік здох. Мені знадобилося 3 місяці — ціла, бляха, осінь! — аби якось відійти від книжкового «перепою» й знову відчути бажання читати книги, неймовірно.

Короче, ну нафіг усі оці цілі на рік. Урочисто обіцяю собі наступного року не займатися досяганням незрозуміло чого й для кого, а читати рівно стіко, кіко читається, і в тому темпі, як саме собою получаєцця.

Дата, підпис здесь і підпис здесь.

2 months, 1 week ago

Йой, у мене бувало всяке, але щоб видавництво заплатило за рецензію, але попросило медіа, у якому я працюю, її не публікувати — таке вперше.

Подробиць розповісти зі зрозумілих причин не можу, але мене просто здивувало таке рішення й відчуваю, що мені потрібно цим поділитися, аби не розірвало із середини 😆

2 months, 2 weeks ago

От читаю книги, на які видавництво замовило огляд, та згадую своє підлітків’я, адже вони — той тип літератури, який я читала в період своїх 12–15 років тоннами.

Згадую та розумію, що мені з якогось боку пощастило. Склалося так, що нині янґ-едалт та роментезі читають не лише підлітки, а й дорослі через те, що в їхні часи такої літератури не було українською, а якщо читали іноземними мовами, то на неї не було грошей. У мене грошей теж не було, тому я страшенно піратила. І коли я говорю «страшенно», то маю на увазі масштаби, які боюся рахувати: були в той час періоди, коли я приходила в школу декілька разів на місяць, бо цілодобово читала (десь 2–3 книги на день). Читала російською і переважно російське лайно, хоч і перекладні книги теж траплялися. Їй-богу, як згадаю, то аж передьоргує: той, як на болотах називають, «ромфант» увесь був однотипний та риготний, але у 12 мені заходило будь-що, тож маємо, що маємо.

Але повернемося до головного: хоч і частково, та мені все ж пощастило. Так, я піратила й це погано, зараз я це чудово розумію. Так, я читала російською та переважно російське, що теж фігня. Але я читала. Я зачитувалася отим усім трешачком, наївними тупуватими історіями, відверто гівном, але зачитувалася. Тоді мені вдалося закрити потребу в подібній літературі і я вважаю, що саме це й було тим самим «пощастило». Бо дивлячись, як зараз мої однолітки, маючи гроші та свободу від контролю читання, купують та отримують задоволення від Маас і Клер, Дуглас і Сент-Кроу й тому подібних — я одночасно й рада, і мені за всіх нас сумно. Це, знаєте, ніби купувати тортики на вечерю, тому що в дитинстві все, на що були гроші — хліб із варенням, якщо не вмочений у воду хліб та не посипаний цукром. Я рада, що зараз ми маємо змогу дорослими закривати потребу себе маленьких, але ж це не від хорошого життя. У тому й сум.

Тож на одне моє таке «пощастило» припадає величезна кількість тих, кому ні. І, здавалося б, я маю радіти, що зараз книжки такого типу видають українською. Але більше за радість я відчуваю страх від того, яка ціна на ці книги.

Стоячи на касі в секонді з 13 книгами англійською, на мене сумно подивилася касирка і промовила: «З вас 170 грн. Знаєте, я от учора своїй дочці купила фентезі книгу за 700 грн. Ви молодець, що читаєте англійською, зараз українською читати куди дорожче».

Я розумію видавництва, які хочуть заробити. Я теж хочу заробити й це нормально. Та коли ти працюєш у сфері, яка впливає на формування нації, біг за грошима може закінчитися трагічно. Як-от зараз. Тому мене й лякає те, як янґ-едалт та роментезі перетворюються на книги для дорослих, які компенсують свої дитячі травми. Бо паралельно з ними росте нове покоління, травма яких буде глибша: книги українською були, але купити їх ти не можеш.

Хочеться простого людського жити в соціумі, де не потрібно чекати розпродажу люксового видання книжок, ЦА яких насамперед підлітки, щоби потім можливо дочекатися пейпербек/електронку за ±200 грн.

4 months ago

«Тенета війни»
Павло Дерев’янко

Під час читання весь час бісилася, бо мені не подобався жоден персонаж, а персонажки й поготів. Загальновідомо, що герої не мають бути обов’язково позитивними для того, щоб сподобалися, і я із цим цілком погоджуюся. Усе, що треба — добре прописати кожного/у. Й от із цим проблеми, бо я бачу не персонажів, а архетипи, з яких вони списані. Про чоловіків сиділа й зазначала для себе характеристику кожного: «О, це типовий блядун-шабашник; о, а це бідна-нещасна мамина синочка-корзиночка; о, а цей любитель відповідальність за свої рішення перекладати на обставини; о, а ось цей драма квін». Жінок узагалі не сприймала, вони мені здалися картонними. Причину цього я можу пояснити хіба враженням від порівняння з першою книгою: «Тенета» мені видалися такими, що писалася дуже тяжко, і це відбилося на самому тексті.

Єдине, що мене дійсно цікавило під час читання (і завдяки чому я таки дочитала книгу) — лор. Хоч політичні моменти були якісь зовсім недолугі, але містичні все ще тримали мою увагу. Фентезі — чудовий жанр, адже окрім сюжету та персонажів читача може зачепити вигаданий світ і саме на цей гачок мене піймав «Літопис Сірого Ордену».

3.5/5

#прочитаневничку

4 months ago

Жіночий досвід у книгах: частина 1.

Так склалося, що цьогоріч я читаю багато книг, які сфокусовані на висвітленні тих чи інших досвідів, які проживають жінки (а деякі з них можуть прожити лише жінки, як-от пологи). Цікаво, що це відбулося суто на інтуїтивному рівні, адже жодну із цих книг я не брала з думкою «от зараз як занурюся в жіночий світ!». Я, ну, як би то сказати, у ньому живу, тому ярого бажання проходити через це в книжках не маю, але ж є але. І це але — рефлексія. У мене вона відбувається майже несвідомо, на рівні «прочитала, вразилася, запам'ятала». Воно ж, так чи інакше, але доводиться перетравлювати все, що відбувається в житті, а відбувається багато, і з цього «багато» хорошого — мало. Тому, окрім книжок, наведених нижче, у мене в прочитаному є ще декілька десятків історій, про які я буду час від часу розповідати. А зараз почнемо:

1. «Її тіло та інші сторони» Кармен Марії Мачадо — ВСЛ недавно перевидали збірку й цей скарб можна купити не за всі гроші світу. Трохи тяжча форма, ніж у Ліспектор, але дуже близько: вимагає часу, щоб розчинитися в тексті, але потім нагороджує отим самим жіночим досвідом, до того ж абсолютно різним: старші жінки, молодші жінки, дівчатка, самотні, одружені, у стосунках, закохані, злі, добрі, заздрісні, незрозумілі, прості — цей список нескінченний і ви в ньому, імовірніше за все, знайдете себе.

2. «Дівчина, жінка, інакша» Бернардін Еварісто — я б це назвала жіночою сімейно-соціальною сагою в оповіданнях. Тут жінки з різними поглядами, мріями, кар’єрами, орієнтаціями тощо проживають своє життя так, як уміють. Це не вишукано як Ліспектор або Мачадо, але це все ще жіночі досвіди (і не просто однієї-двох генерацій, а цілої низки поколінь).

3. «Пікнік біля навислої скелі» Джоан Ліндсі — річ із прямим сюжетом та без визначеної кінцівки (вона існує, але її не публікували за життя авторки плюс в українському перекладі вона також відсутня, тому потім я дочитувала окремо англійською). Через те, що це цілісний роман, тут жіночий досвід просотує сюжет: усе розкручується навколо зниклих австралійських дівчат і авторка це чудово використовує, описуючи життя та становище жіноцтва на такому далекому нам континенті.

4. Окремо йде Оксана Забужко: «Дівчатка», «Сестро, сестро», «Казка про калинову сопілку», ті ж «Польові дослідження з українського сексу» — це все про і для жінок. Мені відгукується лише частина з описаного з огляду на різницю поколінь (завдяки цим текстами мені стало простіше зі старшими жінками), але все ще багато з описаного я відчуваю та проживаю на собі.

5. «Жінки, що біжать з вовками. Жіночий архетип у міфах та легендах» Клариси Пінколи Естес — тут назва говорить за всю книжку. Мій примірник весь обліплений стікерами та обписаний нотатками, що для мене рідкість. Це фундаментальна робота і якщо ви готові до юнгіанського та «первинного» сприйняття світу (тобто копати в такі старі та глибокі речі, про які за життя можна не подумати) — жіночого досвіду на вас вивалиться із головою. Майже що книга-психотерапія насправді. Дуже люблю її.

6. «Жовті шпалери» Шарлотти Перкінс Ґілмен — одна із засновниць химерної прози, яка використовувала переплетіння жанрів для такого графічного зображення найгірших жіночих досвідів, що після прочитання відчуття, ніби шкіру зняли. Ви можете ніколи не мати депресії, але Ґілмен змусить відчути, як це руйнує із середини.

7. «Mox nox» Тані Малярчук для менших читачів. Вона насправді набагато менше про жіночі досвіди, ніж усі книги вище, але якби вона була в моєму дитинстві, я б її любила ще дужче, ніж зараз. Історія дівчинки, яка от-от стане підліткою, і на руїнах цивілізації шукає себе, свій рід та першооснову свого світу. Також будьте обережними, бо там про війну напряму не говорять, але це зчитується між рядків і робить так боляче, що зібрати себе до купи після цього мені було неймовірно важко.

У коментарі запрошую написати ваші улюблені книги цієї тематики (якщо не прочитаю всі, то як мінімум хочеться їх знати), а також обговорити перелічені мною, якщо маєте таке бажання ♥️

4 months, 2 weeks ago

«Так програють війну часів» Амаль Ель-Мохтар і Макс Гледстоун

Якщо маєте високі очікування до цієї книги, то прочитайте анотацію і більше до неї не повертайтеся, бо ті три коротких абзаци розкажуть про сюжет більше, ніж сама книга. А на звороті видання правдою є лише те, що це «Інтимна й лірична екскурсія часом, міфологією й історією».

Тому так: писали книгу заради того, аби поромансити двох персонажок у жахливих умовах (для створення яких фантастику й використовували). Існують ці умови суто для того, щоб лавсторі сягнула піка драми та перетворилася на скляне скло. Вийшла така от книга-маніпуляція: подавити сльози, розвести на емоції, викликати жалість — що завгодно, щоб читач відчув щось.

Загалом непогано, іноді й таке читати хочеться, але щось очікування у мене однозначно були завищені: не структури шиперського фанфіку я хотіла.

3/5

#прочитаневничку

We recommend to visit

❌ Чорний Лист заходу України ⚠️
(Львівщина, Волинь, Тернопільщина, Рівненщина, Франківська та Хмельницька області! Закарпаття та Чернівецька)

Надіслати новину/Реклама 🏴‍☠️ @send_me_smth

Last updated 1 month, 2 weeks ago

Last updated 2 months, 1 week ago

Зв'язок: @amanogawa_sup
На вступ: https://forms.gle/uJsKK2DqDjM65Kcf8

Бот: @amanogawa_ua_bot
Релізи: @amanogawa_release_re
Чатик: @amanogawa_talks
Наш сайт: https://amanogawa.space/

У коментах лише українська

https://base.monobank.ua/CyXpFgHdz8XH7u

Last updated 2 months ago