написала тут на конкурс, як думаєте, пройду відбір??

на моєму проєкті побудови нових звичок
можна відмивати гроші.
/проінвестуєте, пане
Ротшильде?/
відкрию рота ширше,
та жодне виправдання не вродиться.
нейронні звʼязки
сплітаються в тенета, обіймають, мов старі друзі,
до хрусту.
/не руш!/
щопонеділка нове життя,
та третій будильник не врятує —
ліжко прокрустове.
не треба ночі, аби побачити півмісяць:
куди оком не кидай,
він завжди під шкірою,
доки стискаєш кулаки.
як глибоко
пустять чорнила стилети — не стилоси?
страшно
розплющити очі.
краще
скажи, що мені це наснилося

вірш? ще краще)) пропоную відстежити написання моєї майбутньої наукової роботи у режимі реального часу та почитати розбір одного з віршів мого улюбленого автора! текст та аналітика сьогодні ще закину сюди свою спробу в декламацію ?

вірш? ще краще)) пропоную відстежити написання моєї майбутньої наукової роботи у режимі реального часу та почитати розбір одного з віршів мого улюбленого автора!

текст та аналітика

сьогодні ще закину сюди свою спробу в декламацію ?

намистини з коралів летять у провалля —
скривавлені ягоди.
непостійна розрада нагримати вабить:
«стривайте, залякані!
лихварі налетять, щоб купити-продати,
"панібрати" докучливі».

бідолашні не чують, стікають стигматно.
позбирати б докупи...
одногó переламує, стискує дихання криза
(фінансово-жанрова).
очевидцям — комедія. «соромно? визнай,
у нас розважаються!»

на обпалених крилах далеко від люті
до світлої звістки.
хто пропав у задусі, не схоплять цілюще
повітря нізвідки.
промовчати, не краяти горло осипле?
загибель — завчасна?

хоч розчавлена, ягода носить насіння
і вибір без шансів:
добровільно ступити в байдужу пітьму,
чи помститися катові?
у несилі не вирости силі та духу, тому
намистинки тікатимуть.

навесні розростуться у лáнці кирпаті,
що вперто повторюють:
«навіть сніг не завадить крижини штовхати!»
...до першого ворона.

несподівано зійдуть врожаї, бо тільки
крізь вади-розрухи
несмак дійсності зникне. яскраве частіше
буває отруйним.

*лáнці (діал.) — ланцюги

/я кажу, шо це не кліше, тому це не кліше/

від зорового контакту не помирають. хіба що, це la petite mort.
море моє, не хвилюйся.
одного разу я пірну за
перлиночкою — єдиною,
зловлю,
до себе притисну…

і заміню твоїми сльозами кисень.
і ніколи я не відірвуся,
і не відірву погляд,
і не вийду на кляту сушу — ні-ко-ли!
бо навчуся дихати під водою.

а доки блукаю
роздоріжжям до жаданого моря,
перехрестями плутаюся,
на них
до кожного зеленого старт-сигналу потрібна
червона
ниточка з хлопавки —
/один
рух
пальцем/
потягнути — і світ вибухне.

не те, щоб світ був проти,
звісно.