Орієнтація розуму на отримання лише чуттєво приємного досвіду не є вигідною позицією. Гедонізм, як основа парадигми життя особистості, приводить до дисбалансу його проявів.

Це не природньо.

Рано чи пізно компенсація відбудеться. Життєвий досвід прагне отримуватись цілісно, проживатись обʼємно, в максимально широкій палітрі вражень, проявів подій і ситуацій.

Страждання, біль, напружені зусилля, відчай, невизначеність, важка праця і решта тих з «темної» сторони, мають таке ж рівне право бути прожитими, як і радість, блаженний спокій чи безтурботність, моменти відчуття себе щасливим.

Саме контрасти між ними є тим, що надає їм цю цінну бажаність відчувати себе певним чином. Тому вважаю, що краще вибрати самому, як страждати і що буде боліти. Закласти в це власний зміст і свою персональну користь.

Уникаючи ж цих рішень, Ти перекладеш їх на спонтанність процесу життя. Настане неочікуваний момент, щоб повернути Тебе в рамки незмінної гармонії Цілого, і вибір буде зроблено за Тебе.
Скоріш за все, він Тобі не сподобається, але точно буде максимально ефективним в отриманні необхідного балансуючого досвіду.

1. Fear

Те, як я дивлюсь на страх, безпосередньо впливає на кількість радості та любові, яку я відчуваю у своєму житті.

Якщо я буду сприймати страх як безглузду неприємність, яка постійно перериває моє інакше чудове життя, я ніколи не буду глибоко задоволений.

Якщо я вважаю, що мені потрібно заробляти більше грошей, мати ідеальні стосунки чи щось інше, щоб зняти страх, перш ніж знайти спокій, тоді я буду відчувати постійний дискомфорт.

Щоб знайти свободу від страху, я інтегровую його як частину себе.

Я сприймаю страх як свого друга і люблю цей страх таким, яким він є.

Для тривалого миру у моєму житті мені важливо визнавати страх, коли він виникає, а не відганяти його.

Якщо я буду його вічно гнати, він буде повертатися сильніше й частіше, поки я нарешті не пройду урок, який він для мене несе.

Меракі,

Те, як я бачу світ, є відображенням того, як я бачу себе.

Будь-які люди, речі чи життєві обставини спонукають мене виявити, де я не повністю люблю або поважаю себе.

Найкращий спосіб полюбити світ - полюбити себе.

Все, що я бачу поза собою, є дзеркальною версією мого внутрішнього світу, й тому його можна легко змінити.

Мені не потрібно виправляти чи зцілювати світ, перш ніж я зможу відчути внутрішній спокій.

Є велика свобода в тому, щоб відмовитися від звинувачення інших людей у своєму болі і натомість перенаправити всю цю енергію в себе.

Цьому я вчусь у своїй творчості.

З повагою,

Меракі,