Поліціянти почали використовувати нову підставу для зупинки авто 😱 – частина 3 статті 35 ЗУ про нац поліцію ‼️
Поліція зупинила авто і підставою зупинки вказують ч. 3 ст. 35, пряма мова: «Є інформація про можливість вчинення Вами адміністративного правопорушення, а саме – чи перебуваєте Ви на військовому обліку та чи є у Вас військовообліковий документ».
А тепер давайте уважно розглянемо ч. 3 ст. 35: «якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об’єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення».
Отже у цій частині поліціянти роблять наголос саме на «причетність водія т/з до вчинення адміністративного правопорушення», а тому звертаємося до коментарів цього закону, де вказано: «Третя підстава передбачає інформацію, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об’єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення. Така інформація може надійти до поліцейського від чергового, пересічних громадян або поліцейський самостійно може виявити таку інформацію шляхом перевірки транспортного засобу, його водія та пасажирів за наявними обліками». Головне тут – «інформація за наявними обліками», тобто у поліцейського повинна бути чітка інформація, що саме Ви порушили правила військового обліку, і тільки тоді він може зупинити Вас.
А яка ця інформація? – (розглянемо приклад) Керівник ТЦК виписує повістку на конкретну особу, працівники ТЦК вручають повістку людині під підпис, і людина її підписує, з повістки відривається корішок-розписка про отримання повістки – це перший документ. Людина не з’являється по повістці, на неї відкривають адміністративну справу за ст. 210 КУпАП і їй доставляють під підпис повістку, у якій зазначено дату, час і місце розгляду адмін справи, людина підписала повістку, з повістки відривається корішок-розписка про отримання – це другий документ. Людина не з’являється по повістці, і керівник розглядає адмін справу одноособово і виносить протокол про накладення штрафу, копія цього протоколу надсилається людині або особисто під підпис, або рекомендованим листом з відміткою про вручення – це третій документ*. І після цього всього ТЦК відповідно до п. 15 постанови КМУ 560 звертаються до територіального органу (підрозділу) поліції для адміністративного затримання та доставлення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і у підтвердження поліцейський повинен мати усі вище перелічені документи – *три розписти + копія протоколу.
Якщо цих документів Вам не надають, то і підстав для перевірки військовооблікового документу - немає.

У кого є пропозиції - пишіть сюди у коментар.

Пустили іудеїв - ось і маємо👇

Тобто, ТЦК зобов’язано довести у суді, що саме Ви були належним чином повідомлені про місце і час розгляду справи та надати відповідні докази.
Не слід ігнорувати подачу позову до суду про оскарження справи, якщо ТЦК не подасть відзив та докази на Вашу справу, то Ви автоматично виграєте позов, і адмін штраф скасовується. А якщо таких позовів буде тисячі, а то і десятки тисяч, а то і сотні тисяч, і по кожній справі ТЦК повинно буде надати відзив, докази, виділити юриста та вести кожну справу окремо – да вони просто засипляться. Аналогічно засипляться суди, і розгляд справ буде розтягнуто на роки.
2) Ви не знали, що складено постанову про накладення штрафу, та цю постанову направили одразу до виконавчої служби (ДВС):
- Під час виконавчого провадження Ви маєте право отримати копію постанови про притягнення Вас до адмін відповідальності яку винесло ТЦК. У довільному форматі, навіть запитом витребовувати у ДВС копію протоколу (але робіть це одразу, не затягуйте).
- подаєте до адміністративного суду позовну заяву що до скасування постанови ТЦК що до накладання стягнення і клопотання про відновлення строків оскарження цієї постанови у зв’язку з тим, що Ви не були належним чином повідомлені про винесення постанови та не отримали своєчасно її копію для оскарження. Після того, як Ви отримаєте ухвалу адмін суду про відкриття провадження по справі щодо скасування Вашої постанови – дія постанови ТЦК зупиняється, і Ви подаєте клопотання в ДВС про призупинення виконавчого провадження у зв’язку з тим, що постанова ТЦК не набрала законної сили, тому що вона оскаржується у суді.
Паралельно можете подати позов на ДВС з проханням скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, тому що це провадження було відкрито незаконно, оскільки виконавець не переконався що Ви своєчасно отримали постанову про штраф та мали змогу її виконати/оскаржити.

Абз. 2 п. 34 постанови КМУ 560 - У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов’язаним своєї адреси місця проживання повістка надсилається на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Припустимо, Ви не оновили данні і ТЦК наклало штраф на 25 000 грн по ст. 210 КУпАП і єдина адреса, яка в ТЦК є – це зареєстрована адреса на яку ТЦК направляє повістку. (Адреса реєстрації/декларування може відрізнятися від адреси перебування, це не завжди одна і та сама адреса)
Абз. 1 ст. 268 КУпАП - Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
П. 3 абз. 1 ст. 278 КУпАП – Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Абз. 5 ст. 258 КУпАП – Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов’язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з’явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
У КУпАП не вказано, що особа вважається повідомленою про місце і час розгляду справи, якщо повідомлення просто надійшло, виключно, на адресу її реєстрації. КУпАП передбачає повідомлення особи особисто та за місцем перебування, а повідомленням є особистий підпис особи у відповідній повістці/повідомленні. Отже, ТЦК, не маючи даних/документа, який підтверджує, що Ви дійсно повідомлені про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення, не має права виносити постанову про накладання штрафу.
У випадку, якщо все ж таки ТЦК порушили процедуру розгляду справи, та:
1) у Вас у дверях стірчить, чи Ви іншим шляхом дізналися, що на Вас накладено адміністративний штраф по ст. 210 КУпАП, то:
- Абз. 1 п. 3 ст. 288 КУпАП - Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. (При поданні позову на ТЦК, відповідно до КАС України, Ви можете вказати будь-яку контактну адресу, не обов’язково вказувати Вашу фактичну адресу перебування чи реєстрації)
- Відповідно до КАС України ст. 160 ч. 5 п. 2 - В позовній заяві зазначаються … місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс … .
Вам не обов’язково приходити у суд, у разі відсутності сторони або сторін під час розгляду справи по суті у суді, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні.
- Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ТЦК - відповідач у цьому випадку). Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Невідчужувані права (КУ):
право на розвиток (ст. 23 КУ);
право на свободу (ст. 24 КУ);
право на громадянство і зміну громадянства (ст. 25 КУ);
право на життя (ст. 27 КУ);
право на повагу до його гідності (ст. 28 КУ);
право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29 КУ);
право на недоторканність житла (ст. 30 КУ);
право на таємницю кореспонденції (ст. 31 КУ);
право на особисте життя та його таємницю (ст. 32 КУ);
право на свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України (ст. 33 КУ);
право на свободу думки і слова (ст. 34 КУ);
право на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35 КУ);
право на свободу об'єднання (ст. 36 КУ);
право брати участь в управлінні державними справами (ст. 38 КУ);
право збиратися мирно (ст. 39 КУ);
право на інформацію (ст. 40, 57 КУ);
право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41 КУ);
право на підприємницьку діяльність (ст. 42 КУ);
право на працю (ст. 43 КУ);
право на соціальний захист (ст. 46 КУ);
право на житло (ст. 47 КУ);
право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст. 48 КУ);
право на охорону здоров'я (ст. 49 КУ);
право на безпечне для життя і здоров'я довкілля (ст. 50 КУ);
право на сім'ю (ст. 51,52 КУ);
право на освіту (ст. 53 КУ);
право на творчість (ст. 54 КУ);
право на захист (ст. 55, 59 КУ);
Як ми бачимо, циільний кодекс розкриває статті Конституції України.

Невідчужувані права (ЦКУ):
право на життя (ст. 281 Цивільного кодексу України);
право на усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю (ст. 282 Цивільного кодексу України);
право на охорону здоров'я (ст. 283 Цивільного кодексу України);
право на медичну допомогу (ст. 284 Цивільного кодексу України);
право на інформацію про стан свого здоров'я (ст. 285 Цивільного кодексу України);
право на таємницю про стан здоров'я (ст. 286 Цивільного кодексу України);
права фізичної особи, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я (ст. 287 Цивільного кодексу України);
право на свободу (ст. 288 Цивільного кодексу України);
право на особисту недоторканність (ст. 289 Цивільного кодексу України);
право на донорство (ст. 290 Цивільного кодексу України);
право на сім'ю (ст. 291 Цивільного кодексу України);
право на опіку або піклування (ст. 292 Цивільного кодексу України);
право на безпечне для життя і здоров'я довкілля (ст. 293 Цивільного кодексу України);
право на ім'я (ст. 294 Цивільного кодексу України);
право на зміну імені (ст. 295 Цивільного кодексу України);
право на використання імені (ст. 296 Цивільного кодексу України);
право на повагу до гідності та честі (ст. 297 Цивільного кодексу України);
повага до людини, яка померла (ст. 298 Цивільного кодексу України);
право на недоторканність ділової репутації (ст. 299 Цивільного кодексу України);
право на індивідуальність (ст. 300 Цивільного кодексу України);
право на особисте життя та його таємницю (ст. 301 Цивільного кодексу України);
право на інформацію (ст. 302 Цивільного кодексу України);
право на особисті папери (ст. 303 Цивільного кодексу України);
розпоряджання особистими паперами (ст. 304 Цивільного кодексу України);
право на ознайомлення з особистими паперами, які передані до фонду бібліотек або архівів (ст. 305 Цивільного кодексу України);
право на таємницю кореспонденції (ст. 306 Цивільного кодексу України);
захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок (ст. 307 Цивільного кодексу України);
охорона інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях та в інших художніх творах (ст. 308 Цивільного кодексу України);
право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ст. 309 Цивільного кодексу України);
право на місце проживання (ст. 310 Цивільного кодексу України);
право на недоторканність житла (ст. 311 Цивільного кодексу України);
право на вибір роду занять (ст. 312 Цивільного кодексу України);
право на свободу пересування (ст. 313 Цивільного кодексу України);
право на свободу об'єднання (ст. 314 Цивільного кодексу України);
право на мирні зібрання (ст. 315 Цивільного кодексу України).

Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (ст. 24 ЦКУ).
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ст. 11 ЦКУ).
Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом (ч.2 ст. 26 ЦКУ).
Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства (ч.4 ст. 26 ЦКУ).

Таким чином фізична особа, як і людина (ст. 24 ЦКУ) має усі права, які вказані у Конституції України для людини і громадянина за аналогією (ст. 11 ЦКУ).

Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21 КУ).
Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними (ст. 22 КУ). Людина (ст. 22 КУ) і фізична особа (ч.4 ст. 26 ЦКУ) здатні мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.