вона починається із обіймів
як вірш – із абетки
так пишеться чорним по білому
світобудова поетики

цю каліграфію вічності
не спалити не стерти
вона захована в ніжність
як лист у конверті

не хоче пускати бо хоче
тіло його сталеве
слово його хороше
прощання це зустріч але

вони знають як пишеться смерть
теж обіймає його уніформу
пишеться ранами об твердь
червоним по чорному

погляд її відсутній
сльози її тонколезі
так дійсність руйнує суть
крихкого світу поезії

з вокзалу пішки іде
і згадує спільні вірші
вона завершується ніде
як видих в повітрі

захворів, лікуюсь четвертий день. голова не варить, але думка прийшла)

одні кажуть – нічого не ясно
пиши конкретніше

інші кажуть – треба завуалювати
щоб читалося між рядками

цей вірш –
для тих і інших

з певного віку все стає зрозумілим
для кожного це свій вік

я наприклад
усе осягнув у п’ятнадцять
думав якщо я вже пізнав всі насолоди
то що лишається далі
що ж буде після вісімнадцяти
суцільні повтори думав і одномаїття

з певного віку усе перестає бути зрозумілим
нащо відбувається те чи інше
ніби дивишся на дрібну метушню з даху багатоповерхівки

можна і так і так
можна і так

смерть така
бо закінчується

на останню
букву абетки
ь

а точно
остання буква
не та

я
ніби осіннє листя
чи іграшка

як в уповільненій зйомці

коли на батут в парку
падає щось дуже важке
камінь наприклад
війна втрати і біль
і натягнуте полотно
зривається вниз

і я ще надовго зависаю в повітрі
з прірвою під ногами
в уповільненій зйомці
іграшка чи листя

ніби нічого не змінилося
і ще не встиг нічого зрозуміти
і ще подих не перехопило

а дна під ногами уже нема

спокійний
застиглий вірш
перед падінням

а знаєш
я теж пишу

сказав мені
військовий

смски
з окопу
що я ще живий

і хочу писати
такий щоденник
якомога довше

рік тому за вечір зробив такий невеличкий електронний трек. знайшов зараз у архівах. до вашої уваги.

У мене новісінька форма
Новесенький бронежилет
Новий автомат і гранати
І новенький в мене окоп

У мене новенькі прильоти
У мене новесенька рана
У мене новісінький цвинтар
У мене новісінька смерть

алло, привіт, як ти?
як ти, моя голубка?
ввечері побачимось?
алло, візьми трубку.

алло, в новинах пишуть,
що прилетіло
у вашу друкарню.
знайшли два тіла.

та сама адреса.
твоя зміна.
візьми трубку!
благаю, візьми…